Загальна кількість переглядів сторінки

субота, 22 грудня 2012 р.

Картонні герої. Таємнича загибель вчительки з Донбасу.


Коли доводиться брати участь в дискусіях на тему українського національно-визвольного руху взагалі, й УПА зокрема, найчастіше доводиться чути від опонентів посилання на вбивства «бандерівцями» ні в чому не винних вчителів, агрономів, лікарів та інших спеціалістів, що їхали в Західну Україну лікувати, вчити, і т.д., і які потрапляли в лабети бездушних убивць з безжальними, чорними, мов ніч, очима.

субота, 15 грудня 2012 р.

Грузії вдалося. А нам?

          Чергова презентація книги Московського економіста Лариси Буракової "Чому Грузії вдалося" відбулася 14 грудня в м. Донецьку. Презентували книгу загалові відомий український журналіст, блогер, редактор Сайту "Історична Правда" Вахтанг Кіпіані; донецький журналіст, політолог та громадський діяч, член товариства "Мале коло" Станіслав Федорчук (модератор презентації), та письменик, історик, блогер, член товариства "Мале коло" Павло Правий.

середа, 12 грудня 2012 р.

От чому я не голосував за Об`єднану опозицію


На перше засідання новообраної Верховної Ради депутати від БЮТ-«Батьківщини» прийшли у светрах із зображенням Юлії Тимошенко на грудях і закликом до звільнення політичної в`язнів на спинах. І все було б нічого – український парламент ще й не такі перформенси бачив, якби не одна обставина…

середа, 28 листопада 2012 р.

Велесова Книга. Міф заради міфу?

          Спочатку цю книгу оголосили одкровенням. Багато хто навіть з професійних істориків посилався на її текст, будуючи власні концепції історії Русі. Потім за "Велесову Книгу" сер`йозно взялися дослідники - історики, лінгвісти й криміналісти. З`ясувалося, що, на жаль, скоріше за все, текст цей є якісною, але все ж - підробкою. Фальсифікацією.
           Кому і навіщо знадобилося видати фальсифікацію такого маштабу? А, може, це і не фальшивка зовсім, а, як переконані в тому деякі послідовники "Рідної віри" - велична пам`ятка цивілізації, а будь-які сумніви щодо цього - наклеп ворогів?
           Пропонуємо одну з думок, яка тим більш цінна, що належить предствникові однієї з сучасних російських язичницьких громад.

пʼятниця, 16 листопада 2012 р.

Соломія Крушельницька. Українка до останнього.

            Одна з найвеличніших постатей української культури. Жінка, в яку закохувалися королі й жебраки. Геніальна співачка, якій аплодував увесь світ і яку, зрештою, було від цього світу сховано. 16 листопада - день вшанування геніальної української оперної співачки Солімії Крушельницької.

неділя, 4 листопада 2012 р.

Картонні герої. "МАТЧ СМЕРТІ": як це було насправді


Футбол. Гра мільйонів. Зосередження пристрастей. Вулкан емоцій. Цілий світ, в якому є місце честі й підступності, величі й бруду, злочинам, корупції, подвигам та самопожертві.
Ми, українці, в цьому не виключення. І у нас футбол є релігією для тисяч і десятків тисяч людей.

субота, 13 жовтня 2012 р.

Як боролися з УПА. Форми, прийоми, методи

     День 14 жовтня - це не лише Покрова. День цей є для багатьох людей ще одним святом. Святом, яке, на жаль, досі ділить українців на два непримирені і часто ворожі табори. Саме в цей день 70 років тому було створено Українську повстанську армію.
      Історія ПА не є однозначною. В історії УПА було й героїчні, і не дуже пивабливі сторінки. Були сторінки чорні. Але треба все ж погодитися, що УПА є феноменом в новітній історії людства. Достатньо сказати, що сам Шарль де Голль заздрив українцям і поважав вояків УПА:
"Якби у мене була така армія, - говорив де Голль, - нога окупанта не топтала б землю Франції".
       За ці слова комуністична влада СРСР не дуже полюбляла президента Франції.

четвер, 20 вересня 2012 р.

Напад СРСР на Польщу 1939 року. Оборона Гродно і не тільки.

          Ні Московія, ні Російська імперія, ні Радянський Союз, ні сучасна Російська федерація ніколи не були агресорами. Вони завжди когось від когось або чогось захищали: українців від поляків, поляків від німців, німців від "американського імперіалізму"...
          Дивується світ: бідні росіяни - завжди їм хтось загрожує, вічно вони воюють за те, аби "нога чужинця не ступила на землю русскую", а в результаті та "земля" все розростається і розростається, поглинаючи й території "агресорів", і тих, хто стояв на шляху "визвольних військ".
          Так сталося і 17 вересня 1939 року: частини РККА перейшли польський кордон, начебто захищаючи "багатостраждальний польський народ" від агресії фашистської Німеччини.


вівторок, 28 серпня 2012 р.

Картонні герої. "Кидок у безсмертя" Олександра Матросова.


В офіційній системі радянської пропаганди цей подвиг був одним з найбільших наріжних каменів, на якій трималося виховання «людини нової формації». На честь героя називали піонерські дружини й сквери, школи й кораблі, вулиці й військові частини. Йому встановлювали пам`ятники й цілі меморіальні комплекси.
В той самий час серед народу ходили якісь дивні чутки і власні легенди, які суперечили офіціозу. Ні, народ начебто вірив в безсмертний подвиг, просто якось… Навіть у народний фольклор Олександр Матросов  потрапив – через відомий усім анекдот, який знали й старий і молодий.
Анекдоти ж в СРСР просто так не народжуються. Вони постають там, де відчувається фальш та брехня. Їх складають в першу чергу про тих, кого цілком справедливо можна назвати «картонними героями».

неділя, 26 серпня 2012 р.

День шахтаря. Професія, яка давніша за Давній Єгипет.

          Всіх українських  шахтарів - з професійним святом! Робота в копальні - якою б вона не була - вугільна, соляна, мідна чи уранова - одна з найнебезпечніших і найважчих сфер людської діяльності. Але це ще не все: вона ще й одна з найперших!

четвер, 16 серпня 2012 р.

Громадяни та піддані


Геніальний американський письменник Роберт Ханлайн поміж інших ознак хворої культури визначав і таку:
«… коли мешканці країни припиняють ототожнювати себе з країною в цілому і починають ототожнювати себе з якоюсь групою всередині країни. За расовою ознакою, припустимо. Або за релігійною. Або мовною… Словом, якою завгодно, але не з усіма разом».
Виходячи з цієї цитати, ясно, що українська культура, як чинник, що має скріплювати й підсилювати державу, хвора.

четвер, 9 серпня 2012 р.

Картонні герої. "Ярослав Галан і сокира долі"


Останніми роками його нарешті почали забувати. А були часи, коли на прикладі цього «героя» вчителі виховували у піонерів почуття радянського патріотизму, інтернаціоналізму та, головне, ненависті до проклятих українських буржуазних націоналістів. Час від часу, особливо напередодні дня народження, тему убивства Ярослава Галана витягають і нині. Тепер вже – виключно з метою виховання самої лише ненависті…

понеділок, 30 липня 2012 р.

Павло Правий. Чому я не голосуватиму за «Об’єднану опозицію».


Те, про що не говорив хіба що затятий оптиміст або відвертий дурень, нарешті набуло доказів, які можна, як то кажуть, «помацати руками». Якщо раніше ми стверджували це голослівно, то тепер можемо упевнено казати: т.з. «Об’єднана опозиція» ці вибори свідомо і відверто «здала».
Такий сумний висновок доводиться констатувати після оприлюднення списку «перших 60» кандидатів в Народні депутати Верховної ради України від «Батьківщини».

субота, 28 липня 2012 р.

Хрещення брехнею

          Сьогодні Україна святкує. Ревуть оркестри, пещені обличчя можновладців сяють приклеєними усмішками і маше кадилом старий кадебешний стукач. День хрещення Русі!

четвер, 19 липня 2012 р.

Про політичні ігри, історію країни та біографію напівзабутого Президента....

          Ця людина маже не відома широкому українському загалу. І даремно. Адже навіть через багато років після власної смерті, вона змогла прислужитися країні, викривши політично вмотивовані дії одного дуже патріотичного Президента України.
          Як?

субота, 14 липня 2012 р.

Ще раз про консервативну ідеологію та її перспективи і Україні.


Навряд чи знайдеться багато людей, які б сперечалися тим, що нинішнє суспільство хворе. Мова не йде про виключно український соціум – ця теза є справедливою для цілого світу, можливо, з певними виключеннями.

четвер, 5 липня 2012 р.

Читаємо і думаємо. Академік Павлов.

Цікавенну лекцію провів світоч російської та світової науки академік Павлов в м. Петрограді (він називав його Петербургом) в 1918 році.
 Видатний геній проаналізував особливості російського розуму і розставив нещадні акценти.
 Якби це був хтось інший, різного роду "російські патріоти" вже давно обізвали б його "американським наймитом" або "бенедерою". Але академік Павлов... Крити нічим.
 Читаємо і співставляємо: скільки від себе передав "російський розум" українцям за сторіччя панування. Скільки у нас тепер спільного і скільки... різного.

понеділок, 2 липня 2012 р.

Картонні герої. «Атака сторіччя» капітана Марінеско.


Ця людина є однією з найбільш неоднозначних постатей Другої світової війни. Вірніше, була. Навіть радянська пропаганда протягом багатьох десятиріч не піднімала «на щит» цю людину – радше проводилися заходи, метою яких було захистити імідж СРСР, нищівного удару якому було завдано діями нашого героя.

неділя, 17 червня 2012 р.

Комуністи - вперед! Повість про справжніх - 3

"Ленин не раз подчеркивал, что скромность
является неотъемлемым качеством подлинного
большевика. И сам Ленин был живым 
олицетворением величайшей скромности"
(Н.С.Хрушев. Доклад на ХХ съезде КПСС)


Епізод третій. Про "вічно живого", морквяний чай та передачки дітям (перший та другий епізоди див. в цьому блозі на головній сторінці).
Коли мова заходить про «справжніх комунуністів», одразу згадують Владіміра Ільіча Ульянова (Лєніна), а також його найближчих соратників, т.з. «старих більшовиків»: от вони, мовляв, були взірцем скромності й чеснот – справді вболівали за народ і щоб собі в кишеню – ні-ні...

понеділок, 28 травня 2012 р.

Комуністи, вперед! Повість про справжніх-2

"Не может быть у рабочих веры в вождей там, где вожди прогнили
в дипломатической игре, где слово не подкрепляется делом, где
вожди говорят одно, а делают другое". 
("Речь И.В. СЧталина в германской комиссии VI пленума ИККИ",
ПСС,  т.8 стр.114.)

Епізод другий.  Про вождя в гімнастерці, чоботах та його залізне ліжко с солдатською ковдрою (перший епізод дивіться в цьому блозі, з головної сторінки).
Сталін, виявляється, був бідний, мов церковна миша. Справжній комуніст. Великий аскет, який все життя поклав на боротьбу за щастя трудової людини. 
Цю думку чули неодноразововід старших людей. Активно підтримують її і деякі політики з числа комуністів.
Але ось питання: звідки відомо про те, що у Сталіна за душею не було нічого? Звідки відомо про оту гімнастерку та ще шинельку солдатську? Звідки до пересічної радянської людини дійшла інформація про те, що товариш Сталін все своє життя в Кремлі проспав на залізному ліжку, вкриваючись солдатською байковою ковдрою?

вівторок, 22 травня 2012 р.

Комуністи, вперед! Повість про справжніх.


Даже если в истории это умрет,
 Сквозь века,
                на века,
                               навсегда,
                                              до конца:
 – Коммунисты, вперед! Коммунисты, вперед!
(А.П.Межиров, 1945)

Нині часто зустрічаю людей, які, при обговоренні життя-буття пана Петра Симоненка та його товаришів по партії, про їхні маєтки й «Мерседеси», вілли, яхти, заводи, фірми, псарні й прислугу зітхають: не ті тепер комуністи – справжні комуністи були колись. Надто те можна чути від пенсіонерів, від тих, хто, проживши більшу частину життя в СРСР, крім горба від тяжкої праці нічого не заробив, але продовжує жаліти за «світлим минулим» і голосувати за КПУ, зітхаючи: ой, не ті вони, не ті…

вівторок, 15 травня 2012 р.

Б`ють і плакать не дають, або один з тисячі прикладів неоголошеної війни проти наших душ.

        Днями довелося натрапити на цікаву публікацію українського історика Сергія Грабовського ("Межа, якої не можна перетинати" в Щоденній українській газеті "День Dau") щодо критики чергової статті "про бандер", яку було опубліковано в російській пресі , текст якої приводими нижче повністю. В принципі, нічого надординарного - таких речей від Москви до "окраїн" зараз виходить безліч - не вслідкуєш.
       Але тут зачепило те, що автором публікації є відомий росіський дослідник Марк Солонін, який, в принципі викликає повагу своєю безкомпромісною й об`єктивною позицією щодо історії Росії, проте про Україну і її минуле пише так, начебто є штатним співробітником кремлівського Агітпропу.
        Дивно це і неприємно. Та чи Солоніна нам першим винити? Може, винних слід пошукати седе самих себе? У власних лінощах, власній байдужості? Спитаємо себе, чому на бій проти легіонів т.з. "істориків", котрі паплюжать наше минуле, виходять лічені одиниці, як, наприклад, пан Сергій Грабовський?

неділя, 6 травня 2012 р.

Павло Правий: книга "Святослав, каган руссов. Убит и оболган". Презентація в Луганську.

          В суботу, 5 травня в приміщенні Луганської областної організації "Просвіта" відбулася презентація книги Павла Правого "Святослав, каган руссов. Убит и оболган". Книги, яка, вийшовши "в світ" менш ніж місяць тому, вже стала скандальною.

вівторок, 1 травня 2012 р.

Війна і ми


«Війна справді живе в кожному з нас. Просто ми в цьому не хочемо зізнатися собі. Вся історія людства зіткана з воєн. І всі вони неодмінно на благо комусь. Тому невидимому, що перебирає мотузками, граючи у свій, тільки йому зрозумілий, ляльковий театр».
З анотації до книги
Сергія Пантюка
«Війна і ми».

понеділок, 16 квітня 2012 р.

Інформаційні війни: учора, сьогодні, завтра. "План Далеса".


Вже після розпаду СРСР, на початку 90-х пострадянський простір сколихнула сенсація. На трамвайних зупинках, на стовпах біля іржавих комерційних кіосків, повних турецьких шоколадних батончиків та горілки «Распутін», з’явилися листівки з блідим, часто нерозбірливим шрифтом. Іноді їх роздавали перехожим з рук. Іноді схожий текст можна було побачити в газетах, переважно, комуністичних. То був т.з. "План Даллеса", або "Доктрина Даллеса".

середа, 4 квітня 2012 р.

Інформаційні війни: учора, сьогодні, завтра. Протоколи сіонських мудреців


Один із знайомих, коли мова заходить про негаразди нашого життя, одразу пригадує «Протоколи сіонських мудреців», зазвичай завершуючи ескападу тяжким зітханням, мовляв, що ви хотіли – таємний світовий уряд діє…
Жодні аргументи про те, що ці «протоколи» є фальшивкою, яку придумано, аби відволікти народ від дійсних винуватців його тяжкого становища не діють. Адже так зручно шукати ворогів десь деінде – серед іновірців та інородців.

пʼятниця, 30 березня 2012 р.

Зроблено в Україні. Про карту Марса, місячну поверхню та Барабашовський ринок.

          Мало хто, не лише на Сході України, але й по всій державі, не знав би що таке "Барабашовка", "Барабашовський ринок" - найбільший ліворуч від Дніпра складок речей, від шкарпеток до диванів і від польських телефонів до турецького мила.. Щороку через це торжище проходить кілька мільйонів харків`ян та гостей першої столиці України новітнього часу.
          Але чи відоме їм походження цієї назви? Чи відомо на честь якої людини названо станцію метро, близькість до котрої і дало спочатку неофційну, а потім і юридичну назву об`єкта, який у нас в Україні називають "базар"?

субота, 24 березня 2012 р.

Державний герб України. Сакральний символ давніх аріїв.

Серед істориків, і українських, і російських досі ходить оповідання, як в пору початку 90-х тодішній Президент Росії Борис Єльцин запросив на аудієнцію академіка Ліхачова і прямо його спитав, указуючи на зображення Тризубу чи то «правда, що він їхній»? Академік здогадався, що мова йде про прийняття Тризуба державним гербом України, а також зрозумів, що в частині державної еліти Російської Федерації існувала ідея «забрати» той герб собі.

вівторок, 20 березня 2012 р.

Сагайдачний. Мазепа. Збіг, який насправді є долею...

          Цікавий збіг: 20 березня 1622  року - дата смерті видатного кошового отамана Війська Запорізького Петра Конашевича-Сагайдачного, але саме 20 березня 1633 року народився інший видатний історичний діяч України - гетьман Іван Мазепа. А, може, це ніякий не збіг? Принаймні, Мазепу досі проклинають в храмах Московського патріархату, а Сагайдачного... Сагайдачного, не маючи можливості облити брудом (все ж-таки - рятівник Європи!) просто "затерли".
          Але українці, незважаючи ні на що, ці дві особистості пам`ятають. І це багато про що говорить...

середа, 7 березня 2012 р.

Тарас Шевченко. Кілька слів на тему...

              Один із знайомих, якому давно вже "стукнуло" за 40, якось сказав з безмежним подивом: "Знаєш, старий, а я і не знав, що Шевченко був таким прикольним дядьком! Те, як його подавали нам у школі - наче святого з німбом над головою, у мене надовго відбило бажання читати його твори і взагалі щось чути про нього".
        Тоді й подумалося: чи не спеціально це робилося (і робиться!) - лакуванням, поліруванням, обціловуванням із соплями й сльозами добитися того, аби українці підсвідомо відчували відразу до свого Кобзаря.

понеділок, 27 лютого 2012 р.

Зроблено в Україні. Антей на берегах Дніпра.

          Цей день в історії порзначено багатьма цікавими подіями, і героїчними, і смішними, і трагічними. Але наразі в нашому житті стільки негатива, що зараз хотілося б зупинитися на чомусь непересічному і одночасно - оптимістичному, такому, що вирізняє Україну поміж інших країн, а українців - поміж інших націй.
          Отож,  27 лютого 1965 року відбувся перший політ першого в світі широкофюзеляжного транспортного літака АН-22 "Антей".

субота, 25 лютого 2012 р.

Українські землі - колиска людської цивілізації. Легендарна Аратта - тут?

Де знаходився біблійний Едем? Спеціалісти вважають, що - в міжріччі Тигру та Єфрату. І навіть знаходять якісь підтвердження цьому. Але чомусь всіляко затирається будь-яка інформація про легендарну Аратту, країну, яка, за документальними свідченнями, що збереглися на шумерских табличках існувала насправді. Яка старіша за будь-яку з відомих цивілізацій.
        Чи не тому така "неувага", що приділивши цій темі максимум уваги і ресурсів, науковий світ ризикує вийти на справжній Едем, який напряму пов`язаний з теренами, що розташовані в сучасній Україні? Чи не тому наука так старанно "переносить" Аратту то на Кавказ, то в Іран, хоча доказів, що ця країна була саме там - набагато менше, ніж щодо "української" версії. Чи не тому нещадно "б`ють" ентузіастів, які насмілюються іти проти сфальсифікованої версії історії людства. Зацікавилися? Знайдіть і почитайте про Аратту - вона того варта. Наприклад, ось тут: http://www.facebook.com/groups/239248769493417/ 

четвер, 16 лютого 2012 р.

За бідних "пендосів" замовте хоч слово. Звідки у нас ненависть до США?

          Нині у нас модно американців не любити. Раніше, за часів СРСР нас змушували їх не любити. Бачити в ньому головного ворога, аби міцніше гуртуватися навколо Партії і рідного вождя, не помічаючи, як вони крадуть.  Потім, нетривалий час, після розпаду СРСР, ми кинулися в іншу крайність. Але скоро пани й товариші на владному Олімпі схаменулися: як же без ворога? Яким страшилою лякатимемо народ, аби він міцніше гуртувався навколо Партії і рідного Президента, не помічаючи, як вони крадуть?

понеділок, 13 лютого 2012 р.

Ерзац-Україна.

В одній з колишніх публікацій ми писали про шалене невігластво шкільних підручників та посібників з історії (див. тут:  Про сарматів, Румунію та шпаргалки для українських школярів": http://​polis-luga.blogspot.com/2011/​12/blog-post_31.html#more).
Комусь може здатися, що ті випадки - випадковість, наслідок недобросовісного ставлення авторів книжок, а також чиновників Міносвіти до власних обов`язків. Нажаль, нові відомості, що потрапили до наших рук, такий оптимізм не підтверджують. Наразі можна зробити висновок, що українська влада (при тому, незалежно від її "кольорів") взяла курс на знищення української системи освіти як такої і перетворення громадян на малоосвічених напіврабів.

понеділок, 6 лютого 2012 р.

Зроблено в Україні. Як навчити човен літати.


Про цю людину пересічні українці майже нічого не знають, на відміну від інших своїх земляків - Сікорського, або Туполєва. На жаль. особистість, яка була піонером в своїй галузі, яку давно визнано генієм світового літакобудування, яка була вчителем видатних авіаконструкторів та ракетобудівників Корольова, Лавочкіна, Гурєвіча, Люльки сьогодні в Україні майже забуто.
Використовуючи можливості, які маємо, сподіваємося хоч трохи виправити несправедливість. Бо такі люди – гордість України. Отже, 6 лютого 1883 року в інтелігентній київській сім`ї народився Дмитро Григорович.

четвер, 2 лютого 2012 р.

Як винаходили зброю проти власного народу. Предтечі Антихриста.

      Для будь якої нормальної людини політику більшовиків на початку ХХ ст. по відношенню до населення цілої колишньої Російської імперії взагалі і до українців зокрема інакше як злочином проти людяності назвати не можна. В світлі цього цікаво подивитися, як все починалося. Як відпрацьовувалися механізми поневолення людей, перетворення їх на новітніх рабів, тяглову силу, яка мала працювати на прийдешнє світове панування Лєніна, Троцького, Свєрдлова, Сталіна та інших нелюдів, яких цілком можна назвати предтечами Антихриста.
      Рівно 90 років тому, 2 лютого 1922 року почалася реалізація плану по організації штучного голоду в Україні.

середа, 18 січня 2012 р.

Переяславська рада чи... зрада?


Ця подія, напевне, є найдискусійнішою в історії України і найболючішою точкою у її взаємовідносинах із своїм історичним сусідом – Російською федерацією. Оцінки її коливаються від різко негативних (націоналісти) до беззастережного сприйняття як найважливішого пункту в історії нашого народу (комуністи та російські шовіністи).
В цей день, 358 років тому в м. Переяславі відбулася вікопомна Переяславська рада, з якої почалися трьохсотрічні поневіряння України.

четвер, 12 січня 2012 р.

Феномен "червоного бандитизму" як дзеркало українських сучасних реалій.

         Нині лише лінивий не жартує над культурно-освітнім рівнем українського керманича. "Ганна Ахметова" та "видатний український поет Чехов" стали зараз чи нейулюбленішими темами модерних анекдотів, які однаково вживані на кухнях професорів і слюсарів.
Проте, не ПРрезидентиом єдиним живе нинішня влада. Мали б бути серед оічільників і радників люди, які добре обізнані в історії власної країни. Мали б іноді її згадувати. Заради власного самозбереження.
         Нинішня дата в історії України саме така. Зазирнути на 88 років назад корисно не лише професійним історикам, але й очільникам правлячої партії. Бо інакше...

понеділок, 9 січня 2012 р.

Дишло українського правосуддя, як воно є.


Мабуть, немає людини в Україні, яка хоча б раз не чула старе прислів`я: «Закон – як дишло, куди поверне – туди й вийшло». Існувало воно і за царя, і за совєтів, існує і зараз. Насправді, цей вислів в оригіналі звучить дещо інакше. Та про це – трохи згодом. Зараз же – про наші рідні українські закони і рідну правову систему періоду панування «новітніх українців».

вівторок, 3 січня 2012 р.

Картонні герої. Життя та смерть Олексія Стаханова.


Ця людина колись була однією з найвідоміших в Радянському Союзі. Портрети її не сходили із сторінок газет і журналів, її бачили на трибуні Мавзолею поряд із Сталіним і Ворошиловим, серед видатних героїв і численних іноземних делегацій. Цій людині заздрили і цю людину ненавиділи. Цю людину любили і цю людину зневажали – ставлення до неї залежало від того, чи її знали такою, якою вона була насправді, а чи лише як картонний силует, що його вирізали в радянському Агітпропі.