Русь рабовладельческая...

     

Аналізувати погляди наших істориків на середньовічну Русь - саме задоволеня. Бо яких лише емоцій при цьому не переживеш: подив, гнів, захоплення, страх, розчарування, надію, радість...

Все це від того, що, як це не дивно, історію Русі ІХ-Х сторіч детально і незаангажовано ніхто ніколи не вивчав - більше політикою займалися. Пропонуємо подивитися на процес багаторічного замулуювання академічною наукою нашої давньої історії збоку. З позиції сторонього спостерігача-аматора. Дуже цікаво.

Картонні герої. Подвиг двадцяти восьми.

 

     Спочатку був намір написати велику статтю про чергових "картонних героїв", що їх придумала радянська пропаганда. Підняти, так би мовити, руку на святе - добре ім`я солдат, що загинули в роки Великої вітчизняної війни, захищаючи столицю першої в світі соціалістичної держави від німецько-фашистських загарбників. Розкритикувати міф про подвиг "28 героїв-панфіловців".

       Потім прийшло інше рішення: показати загалу матеріали, яким "радянські люди" мають повірити більше, аніж "наклепницьким випадам" чергового ворога. Що може бути краще для спростування радянського міфу, ніж результати розслідуваня радянської ж військової прокуратури.

Ще про один злочин

       День 23 травня для значної частини українців є датою суму й пам`яті. Саме цього дня в 1938 році агентом НКВС Павлом Судоплатовим було убито провідника ОУН полковника Євгена Коновальця. Висловлюємо свій жаль і повагу до цієї, безперечно мужньої й патріотичної людини. Не відомо, як би пішла історія не лише України, якби полковник Коновалець залишився жити...
       Проте цей день є трагічним і в історії іншого народу. Саме 23 травня 1947 року більшовиками було скоєно один з найбільших злочинів проти народу Литви...

       В цей день трапилося немало цікавих і доленосних подій в історії України, і в історії світу. Пропонуємо кілька коротких повідомлень на цю тему.

Справжній фашизм

       Несмотря на «индустриальный прорыв», плановая экономика СССР во второй половине 30-х годов начала заметно сдавать — до такой степени, что в стране, замученной репрессиями 1937–1938 годов, могла вспыхнуть очередная революция. Бессилие власти перед экономическим кризисом породило очередное насилие, целью которого было вернуть людей из километровых очередей на производство, заставить работать и подавить растущее недовольство.
       Новое поколение с удивлением слушает рассказы стариков о том, как при Сталине за вынесенную с завода гайку давали 10 лет тюрьмы. А ведь так все и было!

Театр абсурду

Ризикую потрапити до числа «агентів Банкової» через цей стьб.

Дуже ризикую. Ризикую отримати нищівну критику за «паплюження ідеалів». Нехай.

Але не висловитися не можу. Бо, хоч убийте, не розумію практичної користі й кінцевої мети того, що має відбутися завтра. Ну не розумію – і все. Нехай вибачають патріотичні, чудові люди, які відгукнуться на заклики т.з. «Об’єднаної опозиції». Серед тих людей буде чимало моїх друзів і просто тих, кого поважаю. Але сам…

Ну не бачу я жодної користі в тому. Бачу лише профанацію ідеї революції, «зливання в унітаз» протесних настроїв та дискредитацію будь-яких майбутніх акцій.

Ви вже вибачте, народ, якщо я не правий.

З повагою,

ПАВЛО  ПРАВИЙ

Гості з Африки, український менталітет та долари

http://kolomyya.org/se/sites/pb/25394/

Час від часу в соціальних мережах виникають жваві суперечки щодо африканців, арабів та інших мігрантів, яких з кожним роком більшає на вулицях наших міст. Хтось доводить їхню користь, хтось - небезпеку, хтось попереджав про спалах "чорної злочинності" і акцентує увагу на тому, що досі ніхто жодного чорношкірого не бачив в лікарні, на будівництві або в шахтах, але все більше базарів та підворіть наповнюється сумнівними особами, що скуповують крадене, торгують контрафактом і наркотиками, або й просто грабують. З`явилася інформація про групові злочини вихідців з Африки. Було багато таких, хто заспокоював, і приводив статистику згідно з якою кількість злочинів, скоєних цією категорією людей, є мізерною.

Ряжені ветерани

Парадокс: чим далі від тієї страшної війни, тим більшає на парадах, мітингах, демонстраціях та інших подібних заходах обвішаних орденами і медалями стариганів, які за своїм віком просто не могли бути на фронтах Другої світової.

Вип’ятивши груди з нагородами, що невідомо як туди потрапили, брязкаючи кілограмами ювілейних медалей, вони скаржаться, що нині молодь байдуже ставиться до ветеранів, які проливали кров, що влада робить «мізер» для їхнього вшанування. Позавчора щойно один такий дідусь років сімдесяти в мундирі ВПС та підполковничими погонами висловив все, що думав з цього приводу…