Загальна кількість переглядів сторінки

понеділок, 16 квітня 2012 р.

Інформаційні війни: учора, сьогодні, завтра. "План Далеса".


Вже після розпаду СРСР, на початку 90-х пострадянський простір сколихнула сенсація. На трамвайних зупинках, на стовпах біля іржавих комерційних кіосків, повних турецьких шоколадних батончиків та горілки «Распутін», з’явилися листівки з блідим, часто нерозбірливим шрифтом. Іноді їх роздавали перехожим з рук. Іноді схожий текст можна було побачити в газетах, переважно, комуністичних. То був т.з. "План Даллеса", або "Доктрина Даллеса".

Вперше текст «Плану» з`явився у газеті «Советская Россия» 20 лютого 1993 року, в публікації, автором якої був  митрополит Санкт-Петербурзький та Ладозький Іоанн (Сничов). Потім до його оприлюднення долучився український поет і за сумісництвом член КПУ Борис Олійник (журнал «Молодая гвардия» № 7, липень 1993 року).
Потім текст «Плану» періодично оприлюднювався в газетах комуністів та російських націонал-шовіністів, цитувався російськими «патріотами» - Володимиром Жириновським, засновником Ліберально-демократичної партії Росії, Нікітою Міхалковим, який почав активну діяльність у політиці в якості ультра-правого російського націоналіста, Михайла Задорнова, та інших.
Цікаво, що переживши цілу низку критичних публікацій і викриттів, легенда про «таємну змову ЦРУ» живе й донині, особливо в тих колах, які розпад Радянського Союзу вважають трагедією, звинувачуючи в ній таємну коаліцію «жидо-масонів», Америки, «демократів» і, звісно, Горбачова.
Ми би не приділяли увагу цьому «документу», якби останнім часом, особливо в Росії «План Далеса» не отримав другої молодості, а Інтернет на заряснів публікаціями із заголовками, які прямо говорять, або натякають на те, що цей документ справді існував. До того ж «План Далеса» (або «Докртрина Далеса») є дуже цікавими з точки зору вивчення прийомів та методів ведення інформаційних війн.

Почнемо із назви та походження. Найпоширеніша легенда говорить про те, що цей «План» було репрезентовано шефом ЦРУ Конгресу Сполучених Штатів у вигляді доповіді, в 1945 році.
Дивує вже те, яку ймовірний автор цього шедевру – Алан Далес дав назву тій «доповіді» - «Размышления о реализации американской послевоенной доктрины против СССР» (http://modernmyth.ru/index.php/history/111---q-q).
Для людини, яка уміє думати і яка хоч трохи орієнтується в реаліях державно-чиновницького апарату одне це вже говорить багато про що. Досвідчені люди лише по одній назві можуть зробити висновок: вигадка і далі цей «страшний документ» не читати.
Наприклад, оця «доктрина». Яка? Нагадаємо, що доктрини бувають різні: зовнішньополітичні, військові, пропагандистські, тощо. До яких з них належить далесовська? І з якого це дива в назві присутнє дивне слово «размишлєнія»? Доповідь Конгресу, та і нехай навіть Президенту, - справа сер`йозна. Це вам не мемуари якісь і не новела для суботнього сімейного журналу, щоб в ній про щось там «размишлять». Нагадаємо читачам, що і конгресмени, і тим паче Президент – люди дуже зайняті, їхній час розписаний не по хвилинах – по секундах. Тому й вимагають вони документів чітких та лаконічних, без всіляких «размишлєній», розлогих коментарів та яскравих епітетів, котрими переповнено «План».
Ось як це виглядає в реальності: у лютому 1996 року, Міністерство оборони США ввело в дію «Доктрину боротьби з системами контролю і управління». У жовтні 1998 року, Міністерство оборони США вводить в дію "Об'єднану доктрину інформаційних операцій». Серед того, що містив у собі текст (і доволі детальний) було, наприклад, таке:
«… інформаційна операція: дії, що вживаються з метою утруднити збір, обробку передачу та зберігання інформації інформаційними системами противника при захисті власної інформації та інформаційних систем…
інформаційна війна: комплексний вплив (сукупність інформаційних операцій) на систему державного і військового управління протилежної сторони, на її військово-політичне керівництво, яке вже в мирний час призводило б до прийняття сприятливих для сторони-ініціатора інформаційного впливу рішень, а в ході конфлікту повністю паралізувало б функціонування інфраструктури управління противника» (http://ua-referat.com/Інформаційні_війни_види_мети_методи).
Звісно, в 1945 році не було ще IT технологій, і системи зв’язку та поширення інформації обмежувалися поштовими листівками, телефоном, газетами та чорною тарілкою радіорепродуктора на стіні сільради. Однак, повірте, і в ті часи тексти офіційних документів, в тому числі й різноманітних «розробок» складалися з довгих нудних речень, перевантажених термінами, жоден з яких, однак, не можна з них викинути. А назви були чіткими й однозначними. Це називається діловий стиль.
Тепер подивимося ще раз на заголовок «Доктрини Далеса», а також на сам її текст і задамося риторичним питанням: чи могли співробітники спецслужби (дійсно, не сам же Далес проводив збір, аналіз, систематизацію відомостей, необхідних для створення успішної доктрини, не сам її писав і друкував на машинці) писати таке!

Далі. Історія оприлюднення «Плану» завжди чітко пов’язується не лише з особистістю Далеса, але і з його посадою. Але Далес не був в 1945 році директором ЦРУ. І ніхто інший не був з цілком поважної причини – не було тоді самої організації з такою назвою, а було УСС – Управління Стратегічних служб, яке створено лише з початком Другої світової війни.
Питання дуже важливе. Якщо хтось наполягає на тому, що документ народився надрах ЦРУ, має пояснити, чому цю організацію було створено за два роки (1947) після виходу у світ «Доктрини Далеса».
На наш погляд, відповідь криється в тому, що УСС не настільки «упізнається» сучасним російським (і українським) обивателем, не настільки демонізоване, як ЦРУ, котре і за радянських часів, і в «новій Росії» піддавалося систематичним пропагандистським атакам. До того ж, російським (та українським) можновладцям, які наполегливо й систематично знищують систему освіти у власних країнах, роблячи з громадян малоосвічену, виховану на низькопробних телевізійних серіалах та шоу довелося б додатково пояснювати народові що то за звір такий ОСС і як із ним боротися. Скільки непотрібних зусиль! Так в 1945 рік потрапило ЦРУ.
Але цікаво, що ми можемо з великою упевненістю сказати, що і ОСС не може мати жодного відношення до «Доктрини». Справа в тому, що цю розвідувальну організацію із закінченням війни в 1945 році було… розформовано!
Саме так – США після Другої світової який час жили без власної централізованої розвідки, так само, як жили вони без неї й до війни. Це – традиція. Досі, незважаючи на численні кінофільми (і на наші уявлення) ЦРУ не надто популярне в американському народі ні на пересічному рівні, ні на рівні еліт. Споконвіку вважалося, що «темні» справи не варті справжнього джентльмена.
Але і це ще не все! Ален Далес не міг бути автором свого «плану» в 1945 році, працюючи в ОСС, тому що не належав до числа керівництва цієї спецслужби. Нагадаємо, що з 1942 по 1945 роки він був резидентом УСС в Швейцарії, тобто, належав до керівництва середньої ланки. Він просто за своїм статусом не міг бути допущений до розробки стратегічних доктрин державної ваги.
При цьому зауважимо, що пан Далес, якби й захотів щось таке написати за власної ініціативи (а розробка доктрини – це вам не шашлики смажити на пленері – вона потребує величезної кількості даних про супротивника, інакше й бути не може), не мав для цього ані відповідних матеріалів, ані часу. В 1945 році він проводив активні оперативні заходи, ведучи «гру» і з Берліном, і з штабом нацистських військ в Північній Італії.
Тепер ось яке питання: коли ж Далес очолював ОСС? Відповідь: ніколи! Цю службу організував і нею керував Вільям Донован, аж до її розформування. Відповідно, якби ОСС і розробляло якусь концепцію типу «Плану», то виступати з нею мав саме Донован. Але він цього не робив.
А може десь помилка? Може не в 1945-му? Може, на рік-два пізніше було розроблено цей документ? Ось, в 1947 році з початком «Холодної війни» було створено ЦРУ, яке очолив Алан Далес, ну і…
Ні, шановні, і за такого варіанта, як кажуть, не зростається. Всупереч нав’язаному пересічним громадянам штампу, Ален Далес не створював ЦРУ і не був його першим керівником. Першим керівником був контр-адмірал Сидни Уильям Соерс. Чули про такого? А про генерал-лейтенанта Хойта Сенфорда Ванденберга чули? Він був другим керівником ЦРУ.
Ален Далес в той час коли створювалася ця організація, був на «гражданці», займався бізнесом. І лише в 1950 році його було призначено заступником директора ЦРУ. Очолив же цю поважну структуру Далес лише в 1953 році, за часів президентства Езенхауера.
Тому, закінчуючи розгляд питання «авторства» сенсаційного документу, зробимо неминучий висновок: як ОСС програвало ЦРУ в якості організації, яка розробила «План Далеса», так само всі інші керівники зовнішньої розвідки США програвали Далесу в плані пропагандистського ефекту. Цього чоловіка в СРСР знав кожен і всякий – завдяки фільму «Сімнадцять миттєвостей весни»; знав як підлого, безпринципного, послідовного антикомуніста, але в той же час – і дуже розумну людину. Саме Далес і мав стати в очах «електорату» тим злодієм, який розробив план знищення соціалістичної Батьківщини. Не якийсь там Джеймс Родні Шлезінгер чи Інно Генрі Ноуч, а саме він – злий очкастий геній з люлькою в зубах.
Закінчуючи цю частину питання, треба сказати, що в абсолютно всіх дослідженнях чітко позначено дуже важливу деталь:
«В виде, цитируемом сторонниками теории заговора, «План Даллеса» нигде не был опубликован, а английский оригинал этого текста никогда не был представлен» (http://ru.wikipedia.org/wiki/План_Даллеса).
 Це означає, що для професійного історика питання має бути закрите: немає джерела походження інформації – її забороняється використовувати в якості доведеного факту. Залишаються історики-аматори, та ще пропагандисти, яким відповідні органи гроші немаленькі «відстьогують», аби ті нагнітали ситуацію навколо «образу ворога».
Агітатори придумали відповідь на відсутність інформації про походження «Плвну»: таємність. Приблизно так це подається:
«Действительно, в тексте книги Юрия Ивановича нет ссылки на "первоисточник" его осведомленности. Но не будем задавать неуместных вопросов бывшему резиденту КГБ в Нью-Йорке.
В конце концов, никто же не спрашивал Аллена Даллеса, откуда он получил текст "секретного" доклада Н.С.Хрущева XX съезду КПСС. (Сам директор ЦРУ позднее писал: "Я всегда рассматривал это дело как одну из самых крупных разведывательных операций за время моей службы в разведке. Поскольку доклад был полностью опубликован госдепартаментом, добывание его текста было также одним из тех немногих подвигов, о которых можно было сказать открыто, лишь бы источники и методы приобретении документа продолжали оставаться тайной")» (http://chekist.ru/article/886).
Але вибачте – Далес власні здобутки коментував в часи, коли їхні джерела в СРСР ще можливо навіть продовжували працювати на ЦРУ, тобто фактор державної таємниці дійсно грав принципову роль.
А «План Далеса» було (начебто) отримано радянською розвідкою в 1945 році. Давно вже померли і тодішні керівники спецслужб, і агенти, які на них працювали. Нема вже і СРСР – давно зник з світової мапи. Так покажіть же нам джерело! Оприлюдніть ім’я героя, який роздобув для Батьківщини такий важливий документ!
А у відповідь – тиша. Висновки робіть самі.

Тепер проаналізуємо що саме (начебто) писав Ален Далес в начебто своєму «Плані». Проаналізуємо і посміємося.
1. «Окончится война, все утрясется и устроится. И мы бросим все, что имеем: все золото, всю материальную мощь на оболванивание и одурачивание людей!» (http://modernmyth.ru/index.php/history/111---q-q).
З цього пасажу чітко видно, що документ писано до закінчення Другої світової війни. Тобто має так бути, що резидент УСС в Берні пан Далес, нехтуючи своїми безпосередніми обов’язками, трудився над розробкою плану, який на той момент не мав надії запропонувати керівництву країни. Це, певне, у нього хобі було таке?
І чи не занадто заносить резидента в Берні, який легким розчерком пера розпоряджається «всією потугою» США?
2. «Человеческий мозг, сознание людей способны к изменению. Посеяв там хаос, мы незаметно подменим их ценности на фальшивые и заставим их в эти фальшивые ценности верить. Как? Мы найдем своих единомышленников, своих союзников в самой России» (там же).
Сказавши таке, пан Далес мав би (прямо в доповіді, а то Президент та конгресмени занепокояться питанням відносно його професійних якостей та психічного здоров’я) пояснити, як саме він шукатиме однодумців в СРСР і кого він планує залучати в якості отих «агентів впливу». Якщо він мав на увазі Сталіна, Молотова, Жукова, Устінова, Кагановича, Бєрію – треба було так і сказати. Якщо планував скидати на парашутах негрів, які мали б ходити вулицями і вербувати прибічників панові Алану – так само треба було про це щиро розповісти.
Нагадаємо, що СРСР був закритою країною і будь-кого за кордон комуністи не пускали. А за іноземцями, які приїздили в СРСР велося ретельне спостереження, з фіксацією всіх їхніх контактів, аж до гардеробниць у МХАТі і продавців ковбаси в гастрономах.
Щоб хоч якось вплинути на потужну пропагандистську машину комуністів, Далес мав завербувати не десять, не сто і навіть не тисячу «однодумців». Цікаво почути Вашу думку, Читачу щодо професійних якостей і розуму «видатного шпигуна», який серйозно розраховував на створення п’ятої колони з числа радянських громадян, навчених гірким досвідом кривавих 30-х, що з іноземцями краще не знатися?
3. «Эпизод за эпизодом будет разыгрываться грандиозная по своему масштабу трагедия гибели самого непокорного на земле народа, окончательного и необратимого угасания его самосознания. Например, из искусства и литературы мы постепенно вытравим его социальную сущность; отучим художников и писателей — отобьем у них охоту заниматься изображением и исследованием тех процессов, которые происходят в глубинах народных масс. Литература, театры, кино — все будет изображать и прославлять самые низменные человеческие чувства» (там же).
Це взагалі – щось. І як же пан Далес збирався «витравлювати» з радянського(!) мистецтва та літератури (хлопці, які писали цю галіматью, мали б знати, що література є складовою мистецтва. Такої дурниці Далес написати не міг навіть з величезного похмілля – це справа рук наших «освічених» лейтенантів) соціальну сутність? Нагадаємо Читачу, що в часі, коли (начебто) писався цей «План» всім мистецтвом СРСР керував член Політбюро ЦК ВКП(б) товариш Жданов Андрій Олександрович. Не лише жодна пісня – жодне слово в тій пісні; не лише жодна картина – навіть мазок картини не проходили повз пильну увагу цензорів, якими керував невсипущий Ідеологічний відділ ЦК. Далес планував підкупити й завербувати Жданова, чи як?
А як американський шпигун збирався відбивати у радянських письменників «охоту» займатися відображенням «процесів» в масах? Публікацією доган в «Нью-Йорк Таймс»? Чи відомо було пану Далесу про існування в СРСР творчих об’єднань, до яких належали всі без винятку діячі культури? Чи відомо було «видатному розвідникові», що основним завданням тих об’єднань було якраз змушувати «відображати»?
І ще. Що то за простонародне слово «охота»? В російській літературній мові має звучати «бажаня» - і не інакше. Звідки та «охота» у Далеса з’явилася? Та ще й у офіційному документі?
А слова про «самый непокорный на земле народ» є гарними і звичайними для працівника Ідеологічного відділу ЦК ВКП(б), але не для американського резидента. Далес же мав на увазі доповідь Конгресу, відтак мав би здогадуватися, як відреагують слуги американського народу на пасаж американського громадянина про те, що він не вважає свій народ кращим, що він, порівняно з якимись росіянами – «покірний»!
4. «Мы будем всячески поддерживать и поднимать так называемых художников, которые станут насаждать и вдалбливать в человеческое сознание культ секса, насилия, садизма, предательства — словом, всякой БЕЗНРАВСТВЕННОСТИ. В управлении государством мы создадим хаос и неразбериху» (там же).
А це як Далес збирався робити? Гаразд, «підняти й підтримати» художників ще можна якось, наприклад, вивозити їх в багажниках дипломатичних машин на закордонні виставки, а потім таким самим макаром повертати назад – з пачками «баксів» в кишенях; можна заснувати премію Трумена, яку за великого напливу народу вручати радянським художникам де-небудь в Нью-Йоркському «Хілтоні».
А як Далес збирався сіяти хаос в керуванні державою? За допомогою впливу спеціальних екстрасенсів на мозки Сталіна, Молотова, Брєжнєва, Сабурова, Хрущова, Шелеста? Чи, може, хто дійсно вірить в те, що СРСР можна було заполонити диверсантами та навербувати серед партійної номенклатури та офіцерів НКВС саботажників?
5. «Мы будем незаметно, но активно и постоянно способствовать самодурству чиновников, процветанию взяточников и беспринципности. Бюрократизм и волокита будут возводиться в добродетель. Честность и порядочность будут осмеиваться и никому не станут нужны, превратятся в пережиток прошлого. Хамство и наглость, ложь и обман, пьянство и наркоманию, животный страх друг перед другом и беззастенчивость, предательство, национализм и вражду народов — прежде всего вражду и ненависть к русскому народу, — все это мы будем ловко и незаметно культивировать, все это расцветет махровым цвітом» (там же).
Вмикає ступор отой план по «активному й постійному сприянню самодурству чиновників». Це як? Хто може пояснити, як пан Далес з вашингтонської далечини мав «способствовать» самодурству голови Гєєвської сільської ради Ворошиловградської області? Як ЦРУ (вибачте, УСС) планувало заохочувати хабарництво в Ачинському міськкомі партії і тяганину у паспортному відділі Волновахського райуправіління НКВС? Негри-паршутисти мали ходити по ЖЕКах і БТІ, роздаючи хабарі?
6. «И лишь немногие, очень немногие будут догадываться или даже понимать, что происходит. Но таких людей мы поставим в беспомощное положение, превратим в посмешище, найдем способ их оболгать и объявить отбросами общества. Будем вырывать духовные корни, опошлять и уничтожать основы народной нравственности» (там же).
На момент, коли Далес (начебто) писав свій шедевр, керівником СРСР був геній всіх часів і народів товариш Сталін Іосіф Віссаріоновіч. Його найближчими помічниками були Малєнков Георгій Максиміліанович та Молотов В’ячеслав Михайлович.
Цікаво, зараховував цих людей до числа тих, «небагатьох», хто мав «здогадуватися» пан Далес? Якщо так – як збирався поставити їх у «безпорадне становище»? Це за умов диктатури, якої світ не бачив? За умови існування небаченої в історії репресивної машини?
До речі, про репресивну машину. Нею керував на той час грізний Бєрія Лаврентій Павлович. Це його збирався пан Ален перетворити на «посміховисько»? Чи, може, посміховиськом в очах колгоспників, вчителів, студентів та прибиральниць мав стати голова МГБ Абакумов Віктор Семенович? А маршали Василевський, Баграмян, Говоров, Рокосовський мали стати посміховиськом в очах бійців і командирів Червоної армії? Такими собі «отбросамі».
Читаючи таке, кожна розумна людина має задатися питанням: може, у пана Алена Далеса тимчасове потьмарення розуму трапилося?
7. «Будем браться за людей с детских, юношеских лет, и главную ставку всегда будем делать НА МОЛОДЕЖЬ — станем разлагать, развращать и растлевать ее. Мы сделаем из нее циников, пошляков и космополитов» (там же).
Гаразд, теоретично можна навербувати агентів серед чиновників, міліціонерів і членів Політбюро; можна навіть заслати безліч саботажників і диверсантів в трамвайні депо, житлові контори, колгоспи і театри. Але де взяти агентів для піонерських організацій? Або ось питання: де і як вербуватимуться вихователі дитсадків та вчителі шкіл, аби виховували з дітей циніків і космополітів?
Тепер уявіть себе Президентом США. Уявили? От сидите Ви в Овальному кабінеті, справ у Вас – безліч – від подій в Німеччині до епідемії ящура  Вісконсині; від будівництва атомної бомби до маршу протесту негрів в Чикаго. І ось Вам якийсь геній таке підсовує. Ваша реакція?
Будь-яка нормальна людина не написала б всього того, знаючи що і СРСР цензура читає кожне слово кожної книжки, з лупою розглядає кожен рядок кожної газети, включно із заводськими багатотиражками; що в СРСР не можна завезти жодного метра кіноплівки з-за кордону без дозволу відповідних компетентних служб; що на обліку цих компетентних служб знаходиться кожна друкарська машинка і кожен радіоприймач, здатний «ловити» іноземні «голоси»; що в СРСР було розстріляно кільканадцять сотень тисяч людей, яким придумали відхилення від «генеральної лінії партії».

Тоді звідки взявся той «шедевр» аналітичної роботи?

Все дуже просто. Історики і журналісти давно вже визначили, походження «Плану». Взято його із… роману. Звідти й отой яскравий літературний стиль.
Виявляється, не Далес склав той «План». План склав радянський письменник Анатолій Іванов, котрий вклав його в уста одного з негативних персонажів власної книги.
«Действительно : есть у тов. Иванова в "Вечном зове" эти зловещие слова. Не подряд, не единым фрагментом, но есть. Но вот чего там нет, так это упоминания об Аллене Даллесе. А почему нет? Да все потому же: никогда ничего подобного покойный к тому времени шеф американской разведки не говорил и не писал. У писателя Иванова весь этот жуткий план излагает некто Лахновский - бывший жандармский чин в Томске» (http://www.rusidea.org/?a=37001).
Що ж конкретно є в романі? Журналісти «Московського комсомольця» безжальні до прибічників теорії «змови Далеса»:
«Проверяем. Берем II том романа Иванова  "Вечный зов".
 Выписываем высказывания Лахновского.
 Подчеркнутый текст - дословно совпадает с текстом "из Даллеса".
"Как сказать, как сказать, - покачал головой Лахновский... Потому что голова у тебя не тем заполнена, чем, скажем, у меня. О будущем ты не задумывался. Окончится война - все как-то утрясется, устроится. И мы бросим все, что имеем, чем располагаем: все золото, всю материальную мощь на оболванивание и одурачивание людей! Человеческий мозг, сознание людей способно к изменению. Посеяв там хаос, мы незаметно подменим их ценности на фальшивые и заставим их в эти фальшивые ценности поверить! Как, спрашиваешь? Как?!
 Лахновский по мере того, как говорил, начал опять, в который уж раз, возбуждаться, бегать по комнате.
 - Мы найдем своих единомышленников: своих союзников и помощников в самой России! - срываясь, выкрикнул Лахновский.
 .....
 - Я, Петр Петрович, приоткрыл тебе лишь уголочек занавеса, и ты увидел лишь крохотный кусочек сцены, на которой эпизод за эпизодом будет разыгрываться грандиозная по своему масштабу трагедия о гибели самого непокорного на земле народа, об окончательном, необратимом угасании его самосознания ".
 Заключительный абзац "из Даллеса" - тоже слова Лахновского (сказанные незадолго до того). При переносе в "план" очень забавно выпало упоминание "большевизма" и "ленинского фанатизма".
Будем вырывать эти духовные корни большевизма, опошлять и уничтожать главные основы народной нравственности. Мы будем расшатывать таким образом поколение за поколением, выветривать этот ленинский фанатизм. Мы будем браться за людей с детских, юношеских лет, будем всегда главную ставку делать на молодежь, станем разлагать, развращать, растлевать ее! - Сморщенные веки Лахновского быстро и часто задергались, глаза сделались круглыми, в них заплескался, заполыхал яростный огонь, он начал говорить все громче и громче, а под конец буквально закричал: - Да, развращать! Растлевать! Мы сделаем из них циников, пошляков, космополитов!» (там же).
А історики знайдуть ще кілька зауважень, які свідчать про те, що «Доктрина Далеса» є нічим іншим, як фальсифікацією, до того ж – не надто якісною. Наприклад, давно вже підмічено, що окремі пункти «Плану» не відповідають… реальній політиці США по відношенню до СРСР і ніколи не були реалізовані.
«Известный политолог, специалист по российско-американским отношениям Николай Злобин считает, что ни Даллес, ни какой-либо другой американский чиновник или политик не мог ничего подобного написать, поскольку этот текст полностью противоречит основам проводившейся в тот период американской политики по отношению к СССР. В частности, Злобин отмечает, что никакой установки на пропаганду космополитизма по отношению к народам СССР в 1945 году не существовало. Политика противостояния СССР была строго противоположная — пытаться пробудить национальное сознание, особенно у национальных меньшинств» (http://ru.wikipedia.org/wiki/План_Даллеса).
Той самий Злобін чітко зазначив, що всі документи того часу «… давно рассекречены и доступны бесплатно любому исследователю в американских архивах. Но такой документ никто не нашёл, поскольку его не существует» (там же).

Продивляючись коментарі на сторінках сайтів, час від часу натрапляєш на висловлювання, мовляв, «яка різниця, існував план чи ні, якщо його виконано від початку і до кінця».
В цих висловлюваннях – вся трагедія російського народу, який, для забезпечення власних політичних цілей, новітнє «патріотичне» керівництво країни  перетворило в сіру масу, котра не звикла і не вміє думати.
Тим, хто наводитиме подібні аргументи, ми можемо сказати одне: за часів СРСР чомусь цей «документ» комуністами не було опубліковано, хоча, здавалося б, треба. Народився він на світ Божий, як вже було сказано, в 1993 році. Тобто після того, як відбулося все, що в тому плані було «спровоковано».

Гарно бути пророком після того, як все сталося. Не треба бути Аленом Далесом – достатньо звання прапорщика ФСБ. Або посади митрополита Санкт-Петербургського і Ладозького.
А Ви не хочете спробувати?  

ПАВЛО ПРАВИЙ





Немає коментарів :

Дописати коментар