Чергова презентація книги Московського економіста Лариси Буракової "Чому Грузії вдалося" відбулася 14 грудня в м. Донецьку. Презентували книгу загалові відомий український журналіст, блогер, редактор Сайту "Історична Правда" Вахтанг Кіпіані; донецький журналіст, політолог та громадський діяч, член товариства "Мале коло" Станіслав Федорчук (модератор презентації), та письменик, історик, блогер, член товариства "Мале коло" Павло Правий.
Станіслав Федорчук подякував пану Кіпіані за те, що, незважаючи на щільний графік, він знаходить час на популяризацію книги в різних регіонах україни, бере участь в презентаціях, яких вже налічується більше двадцяти. Книга "Чому Грузії вдалося", переконаний Станіслав, є однією з найважливіших подійцього року у вітчизняному книговиданні, перш за все, своїм змістом, тим, як вона впливає на читача.
"Коли ця книжка вперше потрапила мені до рук, - розповідає журналіст, я "проковнтув" її буквально за дві години".
Вахтанг Кіпіані наголосив, що відтоді як познайомився з пані Ларисою Бураковою і прочитав її книгу, давно мріяв про переклад її українською мовою та видання в Україні. І ось, завдяки організаційній та фінансовій підтримці товариства "Мале коло" та кількох небайдужих бізнесменів, серед яких є й представники Донецька, ця подія нарешті стала можливою.
Приємно вражає те, що всього лише за три місяці існуваня книжки майже увесь її наклад у 3 тисячі примірників майже повністю продано і можна говорити про те, що вона вже стала бестселером, адже в нинішніх реаліях українська книга, тим більше, якщо це не белетристика, накладом в тисячу примірників розпродається від 1 до 2 років.
Книга чудова. Книга повчальна. Книга ламає стереотипи, які нав`язувалися антигрузинскою пропагандою широкому загалу росіян і українців. Нав`язувалися, переконаний пан Вахтанг, з єдиною метою - не дати народам пострадянського простору переконатися, що радикальні реформи все ж можуть бути успішними і приносити користь не лише вузькому колу олігархів або безликій державній машині, але й широким верствам населення, і країні в цілому.
Це не означає, що в Грузії немає проблем - вони є і дуже великі; це не означає, що рівень життя громадян в Грузії перевищів рівень життя пересічного українця чи росіянина. Та вочевидь має бути зрозуміло, що завдяки реформам, які, часто на шкоду власному рейтингу й популярності, проводила команда президента Саакашвілі лише за 8 років країна, яка жила без світла, газу, води, в який зарплата навіть Президента становила 40 доларів; в якій корупція сянула показників найбідніших країн Африки; в якій безробітними були восьмеро з 10 працездатних людей, а пенсії існували хіба що на папері; в якій поліція захищала злодіїв, а не громадян - змогла відродитися до життя. Всього лише 8 років і Грузія зрівнялася за основними показниками доходу на душу населення з Україною, в якої були набагато кращі умови для старту, яка мала потужну промисловість, яка не переживала громадянської війни й іноземної інтервенціїї!
Пан Вахтанг не уникнув і розмови про поточну ситуацію в Грузії. Так, погоджується він, на жаль, настав "відкат", на жаль, нинішня парламентська більшість в Грузії, нинішній Кабінет міністрів змогли отримати владу завдяки широкому популізму та почати згортання реформ і є цілком реальна загроза втрати тих досягнень, що їх здобув грузинський народ протягом останніх років. Втім, мета популяризації цієї книги інша - довести прикладом, що зміни - можливі, що головним чинником, головним рушієм реформ є політична воля й бажання владних еліт ті реформи проводити, а не робити вигляд...
Чи є зараз в Україні особистості, які здатні на щось подібне, що було досягнуто в Грузії до 2012 року? Вахтанг Кіпіані переконаній: такі особистості є. Чи можна їх назвати поіменно? Вахтанг Кіпіані поки що зробити цього не може, бо таких не бачить. Протиріччя? Ні. Журналіст переконаний: реформатором може буди будь-хто. "Чи може це бути Янукович? Може. Чи може бути Тігіпко? Може. Може бути Яценюк або Тимошенко? Звичайно, вони можуть. Саакашвілі теж не взявся нізвідки - він вийшов з владних еліт часів Шеварнадзе, був в його уряді містром. Питання не в тому чи можуть - питання в тому, чи захочуть, чи стане волі переламати й себе, й власне оточення" - резюмує Кіпіані.
Ми просто поки що не можемо уявити собі, як це, кли поліція заарештовує особистого друга Президента за зловживання, а резидент довідується про це лише наступного дня з газет, і його рука не тягнеться до телефонної слухавки; ми поки що не можемо уявити собі, як можна, аби довіра суспільства до поліцейського сягала 80 відсотків і поступалася лише довірою до патріарха місцевої православної Церкви; ми поки що не можемо уявти собі, як це виглядає, якщо влада не краде. Коли Президент літає на міжнародні саміти бізнес-класом, коли опозиція звинувачує першу особу держави в побудові диктатури, в переслідуваннях інакомислячих, в тортурах і навіть убивствах політичних противників, але визнає, що не може звинуватити в тому, що за кількарічне правління Президент обзавівся банком або заводом, або нафтовим терміналом, або хоча б кіоском з продажу шаурми. Коли до власника кафе не приходять із санстанції або пожежного нагляду за "спонсорською допомогою" через те, що санстанції і поженого нагляду більше не існує. Коли не існує ДАЇ, але натомість оформлення документів на автомобіль займає 15 хвилин. Коли поліцейських втричі менше, ніж було колись, їх зарплата втричі більша, а ефективність служби - вшестеро і можна не зачиняти на ніч авто...
Ми тут, в Україні, поки що уявити собі таке не можемо. Аби переконатися, що це не фантастика, що влада може бути чесною, маємо прочитати книжку Лариси Буракової.
У нинішніх процесах, що проходять в Грузії, Павло Правий не вбачає безнадійної трагедії: зрештою, буд-які революційні зрушення закінчувалися певними відкатами і Грузія тут не виключення - це є певною історичною та соціологічною закономірністю, - сказав він під час дискусії. Головне, що ані Грузія, ані грузини вже ніколи не будуть такими, якими вони були до "Революції троянд". Є певні речі, які об`єктивно переробити вже не можна і які залишаться незважаючи на реакцію.
Вже о 20-45 цього ж дня Вахтанг Кіпіані вирушив до міста Краматорськ Донецької області, аби й там разом з представниками товариста "Мале коло" презентувати книгу.
Цікаво, що експрес "Хюндай", яким їхав журналіст з Києва до Донецька на презентацію, вкотре вже потрапив в аварію, через що пасажири прибули до місця призначеня на 4 години пізніше від розкладу. До цього ж багато хто з них піддався й смертельній небезпеці, бо контактий провід з напругою в 3 тис. вольт обірвався й повибивав кілька вікон у вагонах, лише чудом нікого не зачепивши й не поранивши скалками скла.
Нагадаємо, що ці злощасні "Хюндаї" - одна з багатьох невдалих і незрозумілих "схем" нинішньої влади в процесі т.з. "Реформ". Реформ по-українськи.
В Краматорськ пан Вахтанг виїхав звичайною електричкою. Вже з дороги надійшло його СМС з враженнями від українських "стабілізації" та "покращення": "Їду. Електричка - "Прощавай молодість"! Каще б я їхав в тому "Хюндаї". Жах, жах, жах..."
А нашому обивателю продовжують розповідати про "жахи" режиму Саакашвілі в Грузії й провал реформ, які він проводив. І тихо зловтішаються з того, що останнім часом нова законно обрана парламентська більшість і призначений нею Уряд Грузі почали згортання частини реформ. До Грузії вже повернулися "злодії в законі", грузинский парламент вже прийняв поправки до законодавства, якими відмінив кримінальну відповідальність за вживання наркотиків, недавно оголосили, що значній частині колишніх поліцейських, "незаконно звільнених режимом Саакашвілі" дозволено подати проханя про поновлення на службі.
ПАВЛО ПРАВИЙ
Немає коментарів :
Дописати коментар