Загальна кількість переглядів сторінки

середа, 30 жовтня 2013 р.

Фільм "Сталінград". Як не треба знімати кіно.

     Фільм "Сталінград" Федора Бондарчука... Навіть російський невибагливий, якщо йдеться про "патріотичне кіно" глядач, перебуває в шоці й критикує творчість генія кінематографу. Промовчимо про те, скільки грошей з державного бюджету Росії витрачено на цей "шедевр", що зайвий раз підтверджує тезу про неприпустимість фінансування "халявними" державними інвестиціями творчого доробку режисерів, письменників та іншого подібного люду, котрий якось одразу втрачає головний стимул для кожного автора - залежність результату творчості від касових зборів.
     Поговоримо про сам фільм, його гарні на не дуже особливості. І тут найцікавишим і, на нашу думку, найкреативнішим є відгук російського блогера Євгена Шульца (Олександр Єсін).

понеділок, 28 жовтня 2013 р.

Ходос, Сталін та жидомасони, або як нацист бореться з нацизмом


В попередній публікації (дивитися тут: http://polis-luga.blogspot.com/2013/10/blog-post_22.html) ми розглянули кричущу безграмотність, якої припускається відомий борець з «жидівським нацизмом» Едуард Ходос. Завершили ми ту публікацію підозрою, що оте невігластво – штучне, що історично неправдиві аргументи потрібні авторові не лише для підтримки своїх сумнівних теорій, але і для дискредитації в очах суспільства такої важливої проблеми, як діяльність секти «Хабад».

вівторок, 22 жовтня 2013 р.

Єврейський синдром пана Ходоса, або як не треба боротися з "жидо-нацизмом"


Одним із головних знамен боротьби «патріотів» з голеними головами в Україні та Росії є вікопомний Єдуард Ходос. Автор кількох книжок, в тому числі трилогії «Єврейський синдром», він яскраво й аргументовано викриває нелюдську агресивну сутність «жидівського нацизму» і його передового загону – Хабаду. Аргументи пана Ходоса тим більш значущі для «патріотів», що він за національністю єврей і, головне, походить саме із середовища Хабаду, який начебто давно покинув.

вівторок, 15 жовтня 2013 р.

Чому ми бідні і як з цим боротись


Чому ми такі бідні, якщо такі розумні? В чому причина наших негараздів на шляху до великого добробуту? І чи так це погано – бути незаможними? Як можна зарадити нашій біді і чи варто?

пʼятниця, 11 жовтня 2013 р.

Нема страшнішого хижака...

     Перепост вітається.
     Смерть завжди була паскудною штукою. І навіть смерть героїчна в ім`я Батьківщини або порятунку людей суті справи не міняє - попереду небуття в цьому світі і сира незатишна яма, що перетравлює тіло, мов чорна утроба якогось величезного жахливого монстра. Ніхто не іде на смерть легко й радісно, навіть заради найкращої в світі ідеї - не вірте недолугим книжкам недолугих письменників.
     Проте людина у стосунках зі смертю має вибір і шанси на порятунок, або хоча б ілюзію таких. Набагато гірше, якщо гине природа. Гине від рук тварини, що називається начебто Homo sapiens, але часто не ані  sapiens, ані навіть  нomo. Тоді це - страшно.

четвер, 3 жовтня 2013 р.

В усьому винні жиди. Вибрані місця з розмови в електричці


В усьому винуваті жиди. Це я знаю з детинства. Бувало збируться батько з друзями на кухні (а збиралися часто), і після другого стакану самогонки начинають спорити «за політику». І говорили, що жиди всюду пролізли і все купили; що вони не такі як ми а все бажають задурно людину труда пограбувати і на її землі свою землю обітувану устроїти, щоб ми у них рабами були.