Загальна кількість переглядів сторінки

понеділок, 13 лютого 2012 р.

Ерзац-Україна.

В одній з колишніх публікацій ми писали про шалене невігластво шкільних підручників та посібників з історії (див. тут:  Про сарматів, Румунію та шпаргалки для українських школярів": http://​polis-luga.blogspot.com/2011/​12/blog-post_31.html#more).
Комусь може здатися, що ті випадки - випадковість, наслідок недобросовісного ставлення авторів книжок, а також чиновників Міносвіти до власних обов`язків. Нажаль, нові відомості, що потрапили до наших рук, такий оптимізм не підтверджують. Наразі можна зробити висновок, що українська влада (при тому, незалежно від її "кольорів") взяла курс на знищення української системи освіти як такої і перетворення громадян на малоосвічених напіврабів.

Історію ми вже розглядали. В статті, яку зазначено вище, було заторкнуто проблему вивчення рідної мови в початкових класах. І ось днями нам до рук потрапили дуже цікава книга, яка просто шокує.
Чудо це вийшло у видавничому домі "Школа" в 2012 році і називаеється "Мегадайджест росіської та зарубіжної літератури" для 10-11 класів. Рекомендується воно для загальноосвітніх навчальних закладів згідно з навчальними планами, затвердженими Міністерством освіти і науки України.
Хай хто як, але на наше глибоке переконання, книга ця є нічим іншим, як диверсією, спрямованою проти нашої молоді. І проти країни, бо немає нікого страшнішого, за напівосвічених дилетантів. А саме такими в царині зарубіжної літератури роблять наших школярів.
Мета цього дайджесту проста, мов радянський п`ятак: замістиь того, аби дитина читала Хемінгуєя і Толстого, Оруелла і Стендаля, Єсєніна і Рільке, їй підсовують короткий зміст їхніх творів. Навіщо бігти до бібліотеки, навіщо ритися в Інтернеті і витрачати дорогоцінний час (який можна використати, приміром, для компютерних ігор або перегляд реклами смартфонів в телевізорі) на читання "Війни і миру" Толстого? Там же аж три томи! Краще взяти дайджест - в ньому на 129 сторінках автори вмістили всю "сіль" твору. Духовна криза Андрія Болконського і переживання Пьєра Безухова; драма княжни Марії і непрості взаємини поколінь - все це є тут. Щоправда - висушене, без того емоційного наповнення, але зате його достатньо, аби школяр мав уявлення про роман щоб написати контрольну роботу або твір.
В тому дайджесті на восьми сторінках - драма старого Сантьяго (Хемінгуєй, "Старий і море"); сімдесяти сторінок вистачило, аби ознайомити молоду людину з тим, про що йдеться в "Майстрі і Маргариті" Булгакова (не ускладнюючи нестійку психіку школяра емоційно-образною стороною твору); двадцяти сторінок вистачило на "Злочин і кару" Достоєвського...
Дивує підбірка авторів та країн, які вони репрезентують, що свідчить про геніальність розробників шкільної програми із зарубіжної літератури. Яких авторів в дайджесті найбільше? Звісно - російських - тринадцять. Далі іде Франція - 11. Решта - в глибокому оффсайді: Німечина та Англія - по 3; США, Австрія і Норвегія - по 2; Чехія - 1 (і це - не Гашек!). З усіх країн пострадянського простору представлена лише Білорусь. І не Янка Купала, не Якуб Колас, не Адам Міцкевич, а (при всій повазі) - ще з радянських шкільних програм висмикнутий Василь Биков з його "Альпійською баладою". Ні Грузія, ні Латвія, ні Вірменія, ні Молдова в програмі, і відповідно в дайджесті, не репрезентовані - наче крім Росії ніде більше не писали. Чи не занадто однобоко складено ті шкільні програми, шановні?
Ось вступ до тієї гидоти (дайджест), яку автори скрапали, а чиновники рекомендували до використання проти наших дітей. Це треба читати повністю, аби усвідомити всю підлість і підступність задуму тих, хто начебто зобов`язаний навчати наших дітей "розумному, доброму, вічному":
"Книги треба читати повністю. Це, без сумніву, істина. Це аксиома. Ц зв`язку з цим твердженням може видатися нонсенсом видання дайджесту. Навіщо вдаватися до такого рішення? Адже ніхто серйозно не порадить, ігноруючи вимоги шкільної програми, читати скорочені тексти. Проте може статися так, що на песний час з якихось причин порібної книги (та ще й українською мовою) немає ні вдома, ні в бібліотеці, а до уроку слід приготуватися швидко. Тоді ця книга, не претендуючи на те, щоб замістити класичні оригінали, нівелюючи їх особливості, має стати у пригоді хоч на перший час, щоб "увійти в тему", познайомитися із сюжетом та героями твору".
Ви ще не вклякли від обурення? Вам ще не все зрозуміло? Хіба це не фашизм? То Адольф Шикльгрубер (Гітлер) збирався приблизно таку "грамотність" впроваджувати на теренах України. Автори цієї "книги" вочевидь не лише наших дітей мають за бидло, але і нас всіх - за тупаків, які не розуміють елементарних речей?
"Ніхто серйозно не порадить... ігноруючи вимоги шкільних програм..." А що роблять автори даджесту, як не радять саме ігнорувати ті вимоги? На титулі дайджесту стоїть авторитетне: "Рекомендовано... Міністреством освіти і науки..." Що іще треба?
Людина схильна до лінощів за своєю природою. Ті "спеціалісти", що сидять в міністерстві, в процесі отримання власної вищої освіти хіба не навчилися тому, що основою діяльності індивіда є мотивація? А який мотив у пересічного школяра читати повний текст "Війни і миру", якщо його спокушають таким собі ерзацем? Якщо замість півгодини на читання "Старого і море" можна витратити хвилин вісім, а решту - на більш приємні речі? Хтось із великих сказав: "інтерес до читання виникає в процесі читання". В цьому сенсі завдання українських чиновників проглядається чітко - будь що викорінити такий інтерес.
Сайт Славутичської асоціації шкільних бібліотек відзначає:
"Чисельні соціологічні дослідження в Росії та Україні фіксують переміщення читання у структурі дозвілля дітей на 4-6 місце" (http://sasl.at.ua/index/0-73).
І тут-таки повідомляється:
"Роблять висновки, що сьогодні юний читач – якісно новий тип читача. Змінилися дозвіллєві переваги дітей, їхні пізнавальні і читацькі інтереси, джерела одержуваної інформації. Однією з основних тенденцій дитячого читання сьогодні стало домінування "ділового" читання над читанням "для душі". Отже, можна зробити висновки, що учні не прагнуть охопити тему цілком, розглянути її під різними кутами зору, прочитати щось додатково. Дитина не перестає читати – просто її читання стає іншим, а саме: більш індивідуальним, прагматичним, інформаційним і поверхневим".
Цікаво, хто ж і якими методами привчає наших дітей до того прагматичного і поверхневого читання.
Вражає і виправдання причини, з якої створено дайджест, в котрому на 839 сторінках розмістилася вся світова літературна спадщина, включаючи короткі відомості про авторів. З якихось причин потрібної книги українською мовою немає ні вдома, ні в бібліотеці... Вуаля, шановний пане міністр! Ось воно, непереборне!
А ми запитаємо Вас: а з яких причин потрібні книжки (та ще йукраїнською мовою) відсутні? Що Ви зробили для того, аби ті книжки з`явилися на полицях книгарень і бібліотек? Скільки тих книжок видано державним коштом? Грошей немає? На стадін, який коштує втричі дорожче за аналоггічні європейські споруди - знайшлося. На дотації по видобутку вугілля (зайвих 5 млн. тон якого тепер не знають куди подіти) - знайшлося. На лікування депутатів і чиновників 400 мільйонів - знайшлося. А на книжки для дітей - ні? Втім, нинішній міністр освіти та науки про українців і українську мову  казав щось таке, що змушує сумніватися в тому, чи потратив би він на видання українською хоч копійку, якби кошти й були...
Тобто, констатуємо очевидне: спочатку в Україні створено дефіцит книг рідною мовою, а потім, "з метою подолання проблеми" спільноті пропонують прискорений курс типу "зліт-посадка".
За даними соціологів, нині в країні
"... у структурі культурного дозвілля людей на перше місце виходить звернення до мас-медіа (телебачення, радіо, преса). Значно знизився соціальний статус книги" (http://sasl.at.ua/index/0-73).
Чи це не є стправжньою метою отих всіх смішних посібників з історії, страшних підручників з математики, сухих пустопорожніх дайджестів з літератури? Українець не має читати, бо читання Стругацьких і Оруєлла; Замятіна, Хакслі, Грушевського і Донцова; Костомарова, Липинського і Франка; Хемінгуея, Мольєра, Войніч і Гете формує в людині систему цінностей, робить з індивіда особистість. А особистість має власну думку, власну громадянську позицію. Навіщо та морока владі? Хай краще дивляться телевізійну рекламу пива, шоколаду та гігієнічних прокладок. Замість того, аби думати - нехай споживають. Якомога більше. Аби не вистачало грошей на книжки, бо коло має замкнутися.
Ерзац-історія, ерзац-література, ерзац-кіно... Як наслідок - ерзац-емоції та ерзац-освіченість.
А продукт всього того - ерзац-українці і ерзац-Україна.

6 коментарів :

  1. Вимушена лише частково погодитися з Вашою статтею. І ось чому.
    Читати книги повністю - на сьогоднішній момент - дуже складно. Особливо в 11 класі, коли на носі екзамени та ЗНО. А знайомитися в повному обсязі з усією шкільною програмою немає часу. Тоді й стають в нагоді такі книги. Я не кажу про те, що це добре. Але такий скорочений варіант твору - це вже щось.

    ВідповістиВидалити
  2. Ні, сонечко, не щось! Уявіть собі, що замість "Аватара" Вам дають коротку переповаіждь: ось була планета, був каліка... І так - хвилини на три.
    Не щось! Головне у художньомиу творі - це емоції, ДУХ, який вони передають. А в тому "щось" - супісок. Купіть, подивіться - і переконаєтеся.
    До того ж, здається, Ви не зрозуміли головного в публікації: такі ось "посібники" створено не для полегшення освіти - а для дебілізації молоді. Оте саме - "ЩОСЬ" із них виходить.
    P.S. Не в змозі в повному обсязі знайомитися із шкільною програмою - кидайте дискотеки, груповухи на "хатах", бродіння містом в пошуках пригод і перегляди "Аватара" по теле(кретиноскопу).

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. На превеликий жаль Ви також мене неправильно зрозуміли. На своєму досвіді (вже майже 11 класів за плечима) хочу сказати, що прочитати все нереально. Ось зараз, наприклад, в мене 2 обласні олімпіади підряд (з історії та права), через тиждень мені вже треба надіслати готову роботу для Малої Академії НаукНу а потім Всеукраїнська олімпіада, і захист роботи у Києві ще через тиждень. І коли мені читати в повному обсязі "Чуму", "Життя Галілея" і вчити 3 вірші напам'ять? У цьому всьому каламбурі мені не те що на дискотеки - на нормальний сон часу не вистачає. То чи не логічніше відкласти читання тої ж "Чуми" на кращий час?
      P.S. Щодо "Аватара", то я взагалі не розумію, чого там такого надзвичайного...

      Видалити
    2. Респект за те, що Ви робите! Але в даному випадку не про Вас річ. Ви є виключенням. Людині, яка сер`йозно займається наукою, спортом, мистецтвом часто дійсно не вистачає часу, аби "розпилюватися" на масу інших предметів, знання яких їй ніколи не знадобляться. Саме тому радянська система освіти була тупиковою - вона давала обзорну освіту - школяроі знали про все потроху і - ні про що глибок В тих же США пішли іншим шляхом - спеціалізацією, починаючи з певного періоду навчання в школі. Ми теж якщо хочемо зберегти якісну освіту, маємо чинити десь так само.
      Але мова не про Вас, - ви - ледь не один процент від інших. Мова про решту. Краще вхагалі не читати Хемінгуєя або Конан Дойла ніж заковтнути ту жуйку, яку пропонують. Це можуть не розуміти "пересічні" школярі, але Ви, сподіваюся, розумієте?
      P.S. Перепрошую за дискотеки, "Аватара" й інше... Це стосувалосмя радше не Вас конкретно, а молодого покорління в його масі.

      Видалити
    3. В певній мірі згодна з Вашою тезою. Але я на своєму досвіді знаю, що є люди, які, прочитавши урізаний варіант того ж Хемінгуея, бігли до бібліотеки за повним варіантом. Така книжечка, якщо вона в гарних руках, допомагає хоч якось зацікавити когось читати.
      І, до речі, хочу сказати ще одну річ. Раніше ось такими книжечками були підручники з літератури. Але зараз у ньому немає ЖОДНОГО тексту. Лише критика і коментарі. Нащо його друкувати - це суттєве питання, як на мене.

      Видалити
    4. З Вами можна погодитися. Але за умови, якщо текст, хоча й "урізаний" але - авторський. А мова іде про те (не знаю, чи Ви правильно зрозуміли публікації), що школярам подається короткий переказ твору, написаний невідомо ким, та ще й казенно-протокольним слогом. ТАКЕ не змусить бігти до бібліотеки, швидше навпаки.
      Напевне, Ви зі мною погодетеся, що це - те саме, що перед сеансом кінофільму раптом по гучномовцю кіномеханік по гучномовцю переповість увесь сюжет. Після цього залишиться тільки тихо вилаятися і війти геть.

      Видалити