Павло Правий. Чому я не голосуватиму за «Об’єднану опозицію».

Те, про що не говорив хіба що затятий оптиміст або відвертий дурень, нарешті набуло доказів, які можна, як то кажуть, «помацати руками». Якщо раніше ми стверджували це голослівно, то тепер можемо упевнено казати: т.з. «Об’єднана опозиція» ці вибори свідомо і відверто «здала».

Такий сумний висновок доводиться констатувати після оприлюднення списку «перших 60» кандидатів в Народні депутати Верховної ради України від «Батьківщини».

Але то не все розчарування. Аналіз складу списку наводить ще на дві неприємні думки: а) ця «опозиція» страждає на абсолютну відсутність думки взагалі й креативної думки зокрема; б) сидячи в опозиції, переживши смуток і ганьбу «тушкування», клянучи зрадників і пристосуванців, ці люди наступають на ті самі граблі.

Чому можна говорити що «Об’єднана опозиція» свідомо взяла курс на програш виборів? Тому, що всі знакові фігури, всі політичні «важковаговики», які б могли битися за перемоги в мажоритарних округах, замість цього опинилися в партійному списку.

А в регіонах хто? Хто змагатиметься за перемоги з кандидатами від діючої більшості? На мажоритарні округи «кинуть» або таких собі «хлопчиків-колокольчиків» без авторитету в масах, без досвіду і, головне, майже без фінансових та недійних ресурсів, або – «грошові мішки» - бізнесменів, які ще зголошуються фінансувати компанію невдах з назвою «Об’єднана опозиція».

З першими все ясно: вони є політичними «смертниками», які мають програти, але показати, що опозиція має молоді привабливі обличчя і що в опозиції існує можливість стати депутатом і для 25-30-річних хлопців та дівчат з «глибинки».

З другими питання більш складне. Для будь-якого бізнесмена опинитися в числі кандидатів в депутати по мажоритарні значить потрапити під пильне око (а згодом і прес) влади. Гарантій перемоги, з огляду на те, що конкуренти від влади матимуть принаймні не менший фінансовий ресурс помножений на ресурс адміністративний – немає, як у тих, хто потрапив до «партійного» списку. Невже людина не задасться питанням: що буде з ним і його бізнесом в разі програшу?

Хто ж ризикне в такому випадку? Ризикнуть ті, хто узгодить це питання з керівництвом Партії регіонів або на Банковій, тобто, потенційні «тушки», як це вже було з бізнесменами-депутатами (саме так – слово «бізнесмени» - на першому місці).

Тепер питання: що роблять в першій п’ятірці партійного списку Юлія Тимошенко та Юрій Луценко? За законом, вони не мають права балотуватися до Верховної ради як такі, що мають непогашену судимість. Навіщо ж вони там? Нащо займають такі дорогоцінні місця в прохідній частині списку? Для пропагандистського ефекту? Так ЦВК не дозволить їх включити в офіційний список. Нащо ж тоді цей демарш? Лише аби показати народові, що новітні опозиціонери не забули своїх вождів, які сидять в тюрмі? Між іншим, це свідчить про те, яку думку мають опозиціонери щодо розумових здібностей власного електорату.

Хіба можна голосувати за список, в якому опинилися не лише бізнесмени, котрі з якихось причин мирно співіснують з владою, котру віднині мають поборювати?

Навіть поверхневий аналіз списку вводить у ступор.

Фаєрмак Сергій Олександрович (голова політради «Фронту змін»). А де він буде завтра? В чию фракцію перейде відомий бізнесмен з Одеси?

Головко Валерій Анатолійович (ФЗ) – голова Ради підприємців в Полтавські області. Будемо раді розчаруватися в людині, яка очолює велику комерційну структуру;

Табалов Александр Николаевич (ЮТ-Б)– власник групи компаній «Формула смаку», повністю вписується у визначення «олігарх», тобто, за словами Юлії Тимошенко – один з перших ворогів України;

Бурбак Максим Юрійович (ФЗ) - ООО «Буковина Авто Альянс»;

Так там не лише бізнесмени. Там колишні й нинішні бандити і навіть… коханки відомих осіб з Партії регіонів.

Ось майбутній депутат, який, напевне, буде дуже відповідальним та патріотичним і, головне, не зрадить опозицію – Скосар Ігор Євгенович, який, за матеріалами сайту ОРД, є колишнім членом ОЗГ, має безпосереднє відношення до рейдерства і до того ж, будучи депутатом Київради, в 2006 році активно підтримував… Віктора Януковича.

Або одіозний Данілов Віталій Богданович – відомий в Харкові бізнесмен, Президент Прем’єр-ліги України з футболу. Це зараз. В минулому – кримінальний авторитет на прізвисько «Данило», лідер ОЗГ «Київська».

Донець Тетяна Анатоліївна (БЮТ-Б)- директор ООО «Спектр-Б», і, головне – коханка відомого регіонала Василя Горбаля.

А ще, панове, ми маємо проголосувати за Абдуліна Олександра Рафкатовіча, народного депутата (БЮТ-Б), який, хоча поки що не пішов в «Тушки», але в будь-який момент може це зробити; який раніше переходив послідовно з «Єдиної України» в «Європейський вибір», в СДПУ(о) і далі – в БЮТ. Юлія Володимирівна Тимошенко кляне одіозного Ігора Бакая як ворога українського народу, а в списку – його бізнес-партнер Абдулін. Олігарх, яких, як відомо, теж ненавидить «Багіня».

А ще ми бачимо в списку знайомі обличчя Миколи Мартиненка та Арсена Авакова. Це за них ми маємо проголосувати? Останнім часом українці чимало дізналися про кримінальне минула пана Арсена, але це не завадило політикам із червоними серцями на білому фоні не постидатися включити його у прохідну частину списку. Упевнені – гроші тут ні до чого.

А що робить тут Олександра Кужель? Це вона – головна опозиціонерка? Це на неї українці мають сподіватися?

Логіка в «здачі» виборів все ж-таки є. Викривлена, звичайно, але – є. В «КОДі» напевне розсудили так. Якщо перемогти на виборах і сформувати більшість, виявиться, що та більшість змушена буде «підставитися». Всі фінансові, кадрові та інші ресурси знаходяться в руках Президентської гілки влади. Банкова цілком і повністю контролює також і судову гілку влади.

А соціально-економічна ситуація в країні, всупереч офіційній пропаганді, - катастрофічна. Парламентській більшості доведеться брати на себе частину відповідальності в кризі, що насувається. Буде складно пояснити народові чому, маючи більшість, «КОДлівці» не приймають термінових законів, які б покращили життя пересічного українця.

Більше того – Банкова отримала б в руки стратегічний козир: можна було б всі негаразди списувати на «погану» Верховну Раду, як то колись робив Кучма. За схемою: ми  давно вже вивели країну з кризи, але більшість в Раді не дає працювати, приймаючи погані закони (або не приймаючи потрібних).

Тому, мабуть, керівники української «КОДу» вирішили відсидітися на лавах опозиції, дати діючій владі повністю себе дискредитувати, довівши країну до повного «стабілізацу». Наші діти голодуватимуть? Пусте, їхні ж діти в порядку! Повному!

Зауважте, більш сумну (і брудну) версію, згідно з якою насправді у нас ніякої опозиції немає, а є лише спільники з дерибану України які грають вигляд, що ворогують ми тут не розглядаємо...

Словом, екзамен з відкриттям (хоча б частковим) списків т.з. «Об’єднана опозиція» не витримала. Ми остаточно переконалися це – БАНДА. Практично така саме, як і та, що нині керує Україною. І обличчя окремих шанованих людей її не рятують.

Висновок? Чи не здається вам, друзі, що вже зараз треба починати творити широкий громадсько-політичний рух. Рух ІНШИХ. Нехай на першій порі й не формальний.

Бо те, що ми бачимо зараз у»великій політиці» крім обурення, відчаю і зневаги інших емоцій не викликає.

Стосунки української т.з. "опозиції" нагадують стосунки кандидата в депутати від БЮТ-Б Тетяни Донець та депутат від Партії регіонів Василя Горбаля.