Для будь якої нормальної людини політику більшовиків на початку ХХ ст. по відношенню до населення цілої колишньої Російської імперії взагалі і до українців зокрема інакше як злочином проти людяності назвати не можна. В світлі цього цікаво подивитися, як все починалося. Як відпрацьовувалися механізми поневолення людей, перетворення їх на новітніх рабів, тяглову силу, яка мала працювати на прийдешнє світове панування Лєніна, Троцького, Свєрдлова, Сталіна та інших нелюдів, яких цілком можна назвати предтечами Антихриста.
Рівно 90 років тому, 2 лютого 1922 року почалася реалізація плану по організації штучного голоду в Україні.
Як відомо, масова загибель людей від голоду в Україні спостерігалася лише за часів панування тут комуністів. В "проклятому минулому" не раз і не двічі на благодатні українські чорноземи й у менш придатні для сільскогосподарської діяльності степи приходила посуха, або навпаки - надмірні дощі, которі знищували значну частину врожаю. Не раз і не двічі люди голодували. Та ніколи тут не доходило до масштабного людоїдства і трупоїдства, ніколи лік померлим не йшов на десятки або сотні тисяч. Не говорячи вже про цілий мільйон.
Чому? Тому, що, незважаючи ні на що, і польський уряд, і уряд Росіської імперії, і влада Австро-Угорщини, до складу яких входили українські терени, намагалися надавати допомогу голодуючим. Більше того, не лише рятували від голоду, але й допомогали долати його наслідки - виділяли безкоштовно збіжжя для посіву, тяглову худобу, реманент, тощо.
І ось у 1921 році в Україні було встановлено новий порядок. Владу захопили більшовики. Під червоними прапорами, з піснями про світле майбутнє, принесли вони на нашу землю смерть.
Відомо, що ті часи були важкими. Тривала війна, яка забрала і худобу, і багатьох робітників з господарств, у сполученні з небаченою довгий час посухою спричинили страшний голод, який охопив майже всю територію України.
Що ж робить уряд українських більшовиків для подолання того лиха? Вже 1 лютого ЦК КП(б)У ухвалює рішення про вивезення 8 млн. пудів хліба з голодуючої України до Росії! Більш зрозумілою для сучасного читача мовою - 128 тисяч тон зерна! В той час, як умирали люди, продзагони в буквальному сенсі вибивали із селян залишки продовольства, аби відправити його до Петрогораду та Москви.
Треба зауважити цікаву и дуже важливу обставину: на той час радянська Україна була формально незалежною державою, бо СРСР засновано лише роком пізніше - 30 грудня 1922 року.
І от уявіть собі картину: уряд незалежної країни, незважаючи на те, що спостерігається масова загибель її громадян від голоду, посилає безкоштовно, тобо, ДАРУЄ урядові іншої держави мільйони пудів хліба! Як таки вчинок маємо назвати?
Фанатики комуністичної партії можуть спробувати знайти пояснення. Власне, вже знайшли, і давно. Таких пояснень два.
Перше. В Росії був голод, треба було рятувати від голодної смерті сотні тисяч робітників і селян. Але вибачте, червоні партайгеноссе, чим голодний російський селянин відрізняється від голодного українського? Відняти хліб в одного, аби нагодувати іншого - це звичайний фашизм, це - пряме свідчення того, що більшовики ділили населення захопленої ними держави на людей і недолюдьків - за національною ознакою. До цього треба додати, що хліб з України надходив не в Повожжя чи Ставропільський край, які теж голодували, а безпосередньо в "столиці". До того ж чомусь про голод у Поволжжі більшовики волали на увесь світ, благаючи про допомогу, аби "прокляті буржуї" везли в Росію хліб і сало, консерви і одяг. А ось інформація щодо голоду в Україні чомусь була закрита, сюди представників міжнародних благодійних організацій просто не пустили. Їм було заявлено: "На Украіне голода нєт".
Друге пояснення є більш вишуканим, і від того - ще більш нелюдським. Виявляється, хліб Пітеру і Москві потрібен був для того, аби більшовики змогли утриматися при владі. Не буде хліба - не буде більшовистської влади, відтак, нікому буде вести народи колишньої російської імперії, в тому числі й українців (які вже померли) до світлого майбутнього. А там ще й світова революція на підході... Так от, в світовому масштабі, в плані побудови щасливого майбутнього для всього людства, мільйон-другий українців цілком можна покласти в землю.
Перше пояснення ми не коментуватимемо - фашизм - він і є фашизм. Але ось друге...
Свята правда, Лєнін та його банда більш за все боялися втратити владу. А загроза їхній владі була лише всередині країни - всі ті казочки, які протяом десятиріч комуністичні агітатори розповідали нашим дідам та батькам про імперіалистичних загарбників - казочки і є. В Європі, яка ще не оклигала від страшної війни і своїх проблем вистачало, аби лізти ще й у Росію. Ті "окупаційні" сили англійців, французів та американців, які стояли у 1918-1919 рр. в Архангельську, Одесі та Севастополі, і про які зі смаком розповідали більшовистські агітатори насправді мали на меті захищати величезні склади зброї та спорядження, що їх уряди Антанти поставили Росії під час Першої світової, і за які Росія так і не розплатилася. Евакуювавши з портів все те майно, "імперіалісти" евакуювалися й сами, щоправда, прихопивши з собою всіх, хто бажав втекти з комуністичного "раю".
А ось внутрішні сили... Зазвичай ці слова комуністи чомусь приписували своєму головному ідолові - Лєніну. Насправді вони належать іншому "вождеві світового пролетаріату" - Левові Давидовичу Бронштейну (Троцький): "Без украинского угля, железа, руды, хлеба, соли, Черного моря, Россия существовать не может: она задохнется, а с ней и Советская власть и мы с Вами".
І товариш Троцький абсолютно був правий. На початок 20-х років влада комуністів набридла не лише росіському селянинові, але і основному базису більшовистської "революції" - робітникам. В серці новітньої більшовистської держави - Петрограді вже на початку 1921 року прокотилися масові забастовки та демонстраціїї трудящих, в тому числі й робітників Путіловського заводу під гаслами "За совєти без більшовиків", "Хлєба"! "Долой банду Лєніна-Троцького", тощо. Наприкінці лютого 1921 року спалахнуло знамените Кронштадське повстання. Наскільки катастрофічним було станоище більшовиків свідчить той факт, що на Кронштадт вони були змушені кинути делегатів Х партійного з`їзду - більшість військових частин або взагалі відмовилися підкорятися, або були вкрай ненадійні. Тут вперше товаришем Тухачевським було викристане "ноу-хау" у військовій справі - загороджувальні загони, які кулеметним вогнем у потилицю "підбадьорювали" наступаючих.
Словом, аби втриматися при владі, комуністам Петроград треба було терміново нагодувати. Тому восени 1921 року в Полтаву і прибув ешелон з порожніми мішками для хліба. Секретар ЦК РКП(б) Молотов ще 8 травня 1921 р. (тобто ще до того, як стало ясно, що в південних губерніях буде неврожай) направив українському "урядові" вимогу "надсилати щонайменше 40 залізничних ешелонів з продовольством на місяць у розпорядження наркомату продовольства РСФРР" (http://sd.org.ua/news.php?id=13015).
Комуністи розповідали красиві байки про те, як вони любили трудящих. Яка там любов?! Влада, влада і ще раз - влада. Яка любов до простих людей може виникнути у тварини (людиною цю істоту назвати язик не повертається), котра якось заявила (мовою оригіналу):
"Пусть 90% населения России погибнет, зато остальные доживуть до Мировой революции"!
Зауважте, шановний Читачу, не до комунізма - а лише до Світової революції. Населення Росіської імперії на момент більшовистського перевороту становило близько 160 млн. осіб. І ось товариш Лєнін готовий покласти в землю 144 мільйони, аби лише забезпечити настання Світової революції. Треба думати, що питання, скільки в ході вже Світової революціїї загине із тих 16 мільйонів вождя світового пролетаріату не хвилювало. Як і те, скільки ж власне українців він планував довести до "світлого майбутнього". Напевне тому йому в кожному українському селі досі пам`ятники стоять.
Але ми відволіклися. Повертаючись до теми "Голод 1921-1922 року", треба визнати, що:
а) створено його було штучно;
б) такий підхід до вирішення нагальних поточних проблем дуже сподобався більшовикам;
в) то була лише репетиція, пролог до ще страшніших подій у майбутньому.
І нарешті, г) - деякі історики підмітили дуже цікавий збіг: будь-які спроби до спротиву українців комуністи завжди, саме - завжди карали голодом. Згадаймо: визвольні змагання 1918-1921 рр. - голод 1922 р.; масові виступи проти колгоспів в 1930-1931 рр. - Голодомор 1932-1933 рр.; визвольні змагання (УПА, ОУН(р), ОУН(м), "Поліська січ", Народно-революційна армія, тощо) в 40-х рр. - голод 1947 р.
Так назвемо ж поіменно тих, хто організував і впровадив першу ланку з того моторошного ланцюга; тих, хто є справжніми предтечами Гітлера і Гіммлера, Коха і Розенберга:
Пітерський уряд:
- Ульянов (Лєнін) Володимир Ілліч - голова Совнаркому РСФСР, вождь РКП(б);
- Бронштейн (Троцький) Лев (Лейба) Давидович, голова РВС, нарком з військових та морських справ;
- Скрябін (Молотов) В`ячеслав Максимович - відповідальний секретар ЦК РКП(б);
- Джугашвілі (Сталін) Йосип Вісаріоновіч - нарком з питань національностей;
- Калінін Михайло Іванович, голова ВЦИК;
- Діковський (Риков) Веніамин (Олексій) Абрамович (Іванович), заступник голови СНК РСФСР;
- Брюханов Микола Павлович, народний комісар продовольства.
Та багато інших...
Харківський "уряд":
- Мануільський Дмитро Захарович - секретар ЦК КП(б)У
- Станчєв (Раковський) Христо (Християн) Георгієв (Григорович) - голова Ради народних комісарів УРСР;
- Петровсткий Григорій Іванович - голова ВУЦВК
Владіміров (Шейнфінкель) Мирон Костянтинович. - народний комісар продовольства УРСР.
Про "піклування" рідного "українського уряду" про власне українців свідчить такий приклад: в самий розпал голоду "ЦК КП(б)У зобов’язав місцеве керівництво «докласти надлюдських зусиль для підйому продзаготівлі й виконання нарядів наркомпроду навіть на шкоду задоволенню місцевих потреб" (http://sd.org.ua/news.php?id=13015).
Як назвати таке керівництво? Холуями? Маріонетками? Безхребетниками? Фашистами? Вибирати Вам, шановний Читачу. Але відомо одне: в усі часи і на всіх мерідіанах подібні відносини між "Центром" та "окраїнами" звалися ніяк інакше, як колоніалізмом. В підпорядкованій англійській короні Індії люди також вимирали мільйонами тоді як сотні тисяч тон рису, пшениці та іншого харчу каравани суден везли в Лондон...
От тільки, на відміну від України, організаторам голоду в Індії не ставлять пам`ятники. Їхніми іменами не називають вулиці й заводи, їм не моляться...
P.S. Авторові цих рядків вже сорок років. Вже є давно є власна родина і власні діти. Але і досі мама, телефонуючи дізнатися, як справи, першим питається не про здоров`я, або успіхи дітей, і не за проблеми на роботі. Перше питання - від того, що на генетичному рівні комуністи загнали в українців, від того страху, який останні десятиріччя змушує більшість з нас гнутися перед владою.
Питання це: "Чи не голодний ти, синку"?
Немає коментарів :
Дописати коментар