Мабуть, немає людини в Україні, яка хоча б раз не чула старе прислів`я: «Закон
– як дишло, куди поверне – туди й вийшло». Існувало воно і за царя, і за
совєтів, існує і зараз. Насправді, цей вислів в оригіналі звучить дещо інакше.
Та про це – трохи згодом. Зараз же – про наші рідні українські закони і рідну
правову систему періоду панування «новітніх українців».
Ось 4 січня ЗМІ оприлюднили інформацію щодо вироку по резонансній справі
щодо побиття групою осіб на чолі з головою Заставнівської райдержадміністрації
Черновецької області Михайлом Бойчуком кількох громадян.
Сам Бойчук, його брат та зять отримали по 5 років позбавлення волі. Умовно.
Тобто, доводиться констатувати, що колишній можновладець районного масштабу та
його родичі відбулися легким переляком.
Зате, охоронці тих ставків, де відбувалося дійство, і які за вказівкою
Бойчука духопелили людей, отримали по 5 та 6,5 років позбавлення волі. Тобто,
вони (охоронці) їдуть в зону. Тут наш найсправедливіший у світі суд залишився
невблаганним. Та і як інакше: якби і охоронців суд залишив на волі,
громадськість могла б подумати казна що, наприклад, що влада «відмазала» своїх.
А так все нормально – як кажуть, всі задоволені, навіть ті охоронці.
Не вірите? За ч.2 ст. 127 Кримінального кодексу України (катування) винні мають отримати від 5 до
10 років. Так що і охоронці отримали мінімальне покарання. Тим більше, що ні
вони (як таких називають в народі? Правильно – цапи-відбувайли), ні Бойчук із
родичами повністю своєї провини не визнали, а це під час винесення вироку
вважається обтяжливою обставиною. Може, за кожен рік відсидки «за того хлопця»
і певну суму грошенят зароблять (це у нас звична практика і тема заробляння в
якості «старого Фунта» сама по собі вимагає окремого дослідження).
Як стаття про катування в цьому випадку поєднується з ч.2 ст. 365 КК
України (перевищення влади або службових повноважень, якщо воно
супроводжувалося насильством або погрозою застосування насильства,
застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають
особисту гідність потерпілого, діями, за
відсутності ознак катування (виділення наше, П.П.) – відомо хіба що самим
суддям та прокурорам.
Так само, як і те, чому за цим пунктом звинуваченням, котрий також не
передбачає умовного терміну покарання (від 3 до 8 років позбавлення волі)
Бойчук і його родичі теж примудрилися уникнути посадки до «зони».
А ось ще один «герой». Інформацію щодо вироку у його відношенні також
оприлюднено 4 січня (цікаво, чи випадково всі ті вироки, а також, наприклад,
переведення Тимошенко до «зони» перепали на свята, коли люди майже не дивляться
новин) нового року.
Депутат Калинівської селищної ради Попаснянського району Луганської області від Партії регіонів Дмитро
Ляхов , в ніч з 3 на 4 серпня 2011 року, спочатку, в складі групи осіб побив
співробітників ППС під час їхньої спроби припинити незаконні дії загаданих
осіб, а пізніше, коли наряд міліції намагався затримати хуліганів за місцем
проживання, вони вчинили збройний опір, використавши мисливську рушницю. При
цьому двоє співробітників міліції дістали вогнепальні поранення ніг.
В колишні часи за таке зухвальство бандит отримав би «на повну катушку». А
якби (не дай бог) стрілянина закінчилася б фатально для міліціонера – то
«вишак» без будь-яких реальних надій на помилування.
Вирок суду в цій справі шокує: за всі свої «подвиги» депутат-регіонал
отримав 4 роки позбавлення волі, і то за сукупністю скоєних злочинів. Але
(увага!) за грати він так і не сів, бо тут же в залі суду його було звільнено з-під
варти відповідно до статті 75 КК Україні (відтермінування покарання на три
роки). Для тих, хто не в курсі, пояснимо: якщо цей молодик протягом трьох років
більше не стрілятиме по міліціонерах або прокурорах, не топтатиме Державний
прапор України і не крастиме в супермаркетах; не ґвалтуватиме дівчат, не
рубатиме на Новий рік ялинок під райрадою і нікого не розчавить своїм
«Лєксусом», то вважатиметься, що покарання він відбув і держава до нього жодних
претензій не має. Якщо ж регіонал протягом цього терміну втрапить у халепу
вдруге, наприклад, пристрелить Президента чи Прем`єра, то до отриманого ним за це по життєвого
терміну до плюсують ці чотири роки.
Краса! Цікаво лише, в яку суму звитяжному депутату обійшлася така ласка
нашого правосуддя.? Адже цілком зрозуміло, що його мали судити не за ст. ст.342
ч.2 (опір працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю під час
виконання ним службових обов'язків, члену громадського формування з охорони
громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві під час
виконання цими особами покладених на них обов'язків щодо охорони громадського
порядку) і ст.345 ч.2 (умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи
його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень
у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків). Адже в цих
статтях нічого не говориться про збройний
опір!
Абсолютно очевидно, що високий Суд мав «впаяти» героям-партизанам вирок за
ст. 348 КК України - посягання на життя працівника правоохоронного органу,
члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного
кордону або військовослужбовця.
Адже обвинувачений і його спільники не лише кулаками махали – вони стріляли
в міліціонерів! Тим паче – з рушниці, яка на близькій відстані просто розриває
людину в шматки! Але…
Але тут – від 9 до 15 років позбавлення волі. В зоні посиленого режиму. Без
жодних перспектив на волю протягом принаймні половини терміну.
Як же могло так статися, що злочин із збройним опором працівникам міліції
перекваліфікували на менш тяжку статтю, відверто для того, аби він підпадав під
оту 75 статтю КК?
Питання риторичне. В народі є щодо цього приказка: «Сильні та багаті рідко винуваті».
В той же день, як було оголошено про чудесне визволення луганського
депутата з тюремних нар, ЗМІ розповіли про затримання в Кременчуці двох осіб,
які, будучи напідпитку, скоїли бійку з двома офіцерами міліції, які
перешкоджали їм розпивати алкоголь в громадському місці. Анонсоване і покарання,
яке можуть отримати ті страшні бандити-терористи – 5 років позбавлення волі.
Видно, у тих п’яничок не було в кишені двох речей, які гарантують
«відмазку» - депутатського мандату та посвідки члена партії регіонів.
«Що вільно панові, то
невільно Іванові»?
Що ж то за стаття така - 75 КК України? Це, шановні, взагалі… цукерочка.
Для персонального збагачення суддів, адвокатів та прокурорів – золота гуска.
Щоб товариство мало уяву про те, що ми говоримо, приведемо текст повністю:
«Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
1. Якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового
обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на
строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші
обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без
відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування
покарання з випробуванням.
2. У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування
призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку
не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
3. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох
років».
Розумієте, панове, що то таке? Згідно до цієї норми, суддя (абсолютно
законно) може відпустити на волю будь-якого злочинця, якому сам же визначив
термін позбавлення волі до 5 років!
Повторимося: будь-якого! Адже хто приходить до висновку, про «можливість
виправлення засудженого без відбування покарання»? Той-таки суддя. От занесе
якийсь спритний адвокат (ми жодним чином не натякаємо, Боже збав, на згадані
вище випадки!) судді грошенят, і той відразу вирішує: е, а підсудний дійсно
хлопець – хоч куди, і виправиться обов’язково. А зґвалтування там, торгівля
наркотиками чи стрілянина по групі захвату – це так – помилки молодості. У
декого колись були навіть і дві помилки, і – нічого, в люди вибилися. Та ще й в
які! Тому – на волю, на волю…
А ви, шановне товариство, питаєте собі, на підставі чого «мажори», які
чавлять на дорогах простих українців, уникають «відсидки»? Стаття 75-а, панове!
Зґвалтує (не дай Бог!) чийсь «синочок» неповнолітню дівчинку, намацає
прокурор чи суддя в конверті пачку «баксів» і дивишся – перекваліфікує злочин
із ст. 152 ч.3 (Зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування
неповнолітньої чи неповнолітнього – від 7 до 12 років «зони») на ст. 156 ч.1 -
вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, і –
під ст. 75-у.
І «тарифи», якщо когось цікавить, втаємничені люди підкажуть – від 1 до 3
тис. доларів за кожен рік, який має «страждалець» відсидіти. В залежності від
складності кожного конкретного випадку.
Спектр послуг різноманітний: якщо у обвинуваченого із «зеленими
американськими Президентами» – повна гармонія і любов, то і наше рідне
судочинство проявить такі само почуття. Але якщо, приміром, трохи не вистачає –
не переймайтеся – «вашу» статтю перекваліфікують відповідно до ваших фінансових
можливостей. По 1-3 тис. $ за
кожен рік відсидки…
Може здатися, що це – «наїзд» на діючу владу і одну лише політичну партію.
Нічого подібного. Той самий Бойчук лише за рік до скоєння злочину перебував не
в Партії регіонів. Він був «помаранчевим». Бо тоді при владі стояли інші сили.
Ми вже не кажемо про випадок з «любителем сафарі» Вітьком Лозінським, якого не
те що «відмазували» найвищі боси однієї нині дуже опозиційної партії, а ще й
орден закликали дати. За геройство.
Всі вони однакові – мов близнюки. Із ситими нахабними пиками типових
новоукраънських «совків». І правда у них одна – зв’язки й гроші. Гроші і
зв’язки.
А насправді прислів`я
щодо нашого суду виглядає так:
«Закон у пана як дишло – куди
направить, туди й вийшло».
Немає коментарів :
Дописати коментар