Загальна кількість переглядів сторінки

неділя, 6 травня 2012 р.

Павло Правий: книга "Святослав, каган руссов. Убит и оболган". Презентація в Луганську.

          В суботу, 5 травня в приміщенні Луганської областної організації "Просвіта" відбулася презентація книги Павла Правого "Святослав, каган руссов. Убит и оболган". Книги, яка, вийшовши "в світ" менш ніж місяць тому, вже стала скандальною.

          Модераторами заходу були доктор історичних наук, професор Ольга Борисова та голова ЛОО "Просвіта" Володимир Семистяга.
          Захід і сама книга викликали доволі жваву цікавість з боку луганських науковців, журналістів, представників громадських організацій. В залі був присутній і священик УПЦ Київського патріархату, який, певне, прийшов дізнатися, чому в анотації до книги зазначено, що іі "не рекомендується читати " академікам, професорам і докторам наук т.з. "радянської школи"; православним священикам, отцям Святої Римської церкви та рабинам... задля уникнення серцевих нападів.
          Дійсно, книга є провокативною, багато хто може сказати - скандальною, оскільки автор, спираючись на вже відомі джерела, вибудовує абсолютно інше версію історії Київської Русі, піднімає низку питань, які, за твердженням Павла Правого, свідомо ігноруються академічною наукою, і не лише українською. Автор пішов навіть далі - в своїй презентаційній промові він категорично заявив про те, що впевнений: історію України періода Середньовіччя наука свідомо фальсифікуквала протягом останніх сторіч "задля ідеологічного забезпечення політичних інтересів влади".
          Насправді засновники давньої імперії - Київської русі - Рюрик і рюриковичі не були ніякими варягами, але і слов`янами теж не були; не були вони язичниками, як стверджують професійні історики; і сам Киїів та околишні землі були не більш язичницькими, ніж Європа того часу. От лише віра, носіями якої були руси - не православне християнство і взагалі не те християнство, яке виникло, як писав видатний арабський історик ал Мас`уді, в 325 році, в Нікеї - переконаний Павло Правий.
         Цікаві гіпотези, що їх висунув втор у своїй роботі не залишать байдужим нікого, хто цікавиться історією, - зазначив у своєму виступі голова ЛОО "Просвіта" Володимир Семистяга. Вже після першої презентації, яка відбулася в Будинку  Національної спілки письменників України 25 квітня  виникла широка дискусія серед читачів, частина з яких автора підтримує, а частина категорично не погоджується з його поглядами. На ілюстрацію ставлення загалу до книги пан Володимир  процитував кілька коментрарів та рецензій, що з`явилися в мережі Інтернет останнім часом і підкреслив, що така увага є ознакою успішності книжки.
          Професор Борисова визнала, що, хоча підтримує далеко не всі погляди Павла Правого, але  вважає вихід книги великою подією. "Ми, професійні історики, обмежені принципами, на яких грунтується академічна наука. Далеко не завжди ми можемо в наукових публікаціях висувати гіпотези, на які нас наштовхує логіка і інтуіція вченого, але на підтвердження яких ми просто не маємо достовірних фактів. Автор, який працює в жанрі науково-популярной літератури, історичної публіцистики це може. І це дуже важливо, бо таким чином перед історіографією ставляться запитання, на які вона має шукати відповідь. Ця книга - провокація, і це просто чудово." - сказала пані Ольга.
          Презентація викликала жваву дискусію і серед присутніх. Особливо емоційну реакцію викликала заява Павла Правого про те, що т.з. "маститі вчені" свідомо обманюють загал, навіть не намагаючись той обман прикрити, причому результатом обману є формування в українців комплексу неповноцінності та меншовартості.
          "Ось, послухайте, що стверджують деякі авторитети - говорить автор: "После заключения договора 911 года византийский император "почтил русских послов дарами - золотом и шелками, и драгоценными тканями - и приставил к ним своих мужей показать им церковную красоту, золотые палаты и хранящиеся в них богатства: множество золота, драгоценные ткани и камни и страсти господни - венец, гвозди, багряницу и мощи святых, уча их вере своей и показывая им истинную веру". Послы русские - близкие к Олегу люди. И выходит, что они никогда не видели церковного благолепия и не знали "истинной веры". Следовательно, византийцы столкнулись с язычниками".
          "І це пише цілий професор, доктор історичних наук Ігор Фроянов! - емоційно вигукує автор. - Це той самий Фроянов, який вирізняється просто паталогічною українофобією. Професор намагається нас переконати в тому, що наші предки жили в тваринній дикості, що вони ніколи не бачили жодної церкви, жодної синагоги або мечеті, що Київ був в Х сторіччі не третім в світі після Константинополя і Кордови" містом за красою і багатством, а - глухим селом серед лісів і болот, а наші пращури, вошиві, одягнені в шкури тварин бородані, були ще більш дикими ніж папуаси 18 сторіччя і, з`явившись в Царгороді, роззявляли рота на палаци, базиліки і небачені досі тканини на царгородських базарах. Ні, друзі, не були наші предки дикунами! І говорити, що греки стикнулися з язичниками на підставі того, що вони показували русам "истинную веру" - безумство, бо хто-хто, а професор історії мав би знати, що греки ніколи не називали язичницькі релігійні системи "вірою", а лише - "безбожним вченням"! Про "істинну" або "не істинну" віру - акцентував увагу присутніх автор книги - мова заходила тоді, коли грецькі священики стикалися, на їх думку, з єретиками. Руси й були носіями "єретичної" віри - аріанства, або - т.з. готської єресі, руської віри".
          Так само і постать Святослава давно є оббріханою, з нього зробили напівбандита, останнього язичника, дикого, але симпатичного. А інформацію, яка протирічить офіційній версії просто ховають від народу, - переконаний Павло Правий, - наприклад, чи багато хто чув з простих людей свідоцтво автора 16 ст. Рагузького єпископа Мауро Орбіні "Після смерті Ольги правив її син Святослав, який ішов слідами матері в благочесті й християнській вірі".
          Автор цих рядків, коли таке писав, - логічно роздумує Павло Правий, - використовував якісь матеріали. Не з пальця ж він те висотав? В такому разі чому ми зараз не маємо тих матеріалів? Куди вони поділися? Напевне туди, куди пізніше канули копії угод України та Московії від 1654 року, які за тодішніми дипломатичними правилами уряд Хмельницького надіслав в усі європейські столиці. В Паризькому архіві від цієї копії сама обкладинка залишилася, а зміст - зник. Певне, ще в часи СРСР "історики в цивільному" постаралися, - іронізує автор.
         Більш ніж двогодинне сплкування в луганській "Просвіті" завершилося в неформальній атмосфері - за склянкою зеленого (або чорного, на вибір присутніх) чаю. Дехто з гостей навіть захрип, доводячи власну думку. Ніхто не бажав росходитися і якби не підійшов час закриття обласної "Просвіти", дискусія продовжувалася б, мабуть, до ночі.



Як придбати книгу "Святослав, Каган руссов.
Убит и оболган"? Див. оголошення на 
головний сторінці блогу.

Немає коментарів :

Дописати коментар