Цікавий збіг: 20 березня 1622 року - дата смерті видатного кошового отамана Війська Запорізького Петра Конашевича-Сагайдачного, але саме 20 березня 1633 року народився інший видатний історичний діяч України - гетьман Іван Мазепа. А, може, це ніякий не збіг? Принаймні, Мазепу досі проклинають в храмах Московського патріархату, а Сагайдачного... Сагайдачного, не маючи можливості облити брудом (все ж-таки - рятівник Європи!) просто "затерли".
Але українці, незважаючи ні на що, ці дві особистості пам`ятають. І це багато про що говорить...
Гетьман реєстрового козацтва, кошовий отаман Війська Запорізького Петро Сагайдачний настільки популярний в народі, що немає іншої української персоналії, яка б так багато оспівувалася в народних піснях, думах, легендах. Найуспішні війни, що їх вели козаки пов`язано з іменем знаменитого полководця.
В 1616 році козацькі війська під проводом Петра Сагайдачного штурмом заволоділи неприступною турецькою фортецею Кафа. Це місто було центром работоргівлі й було особливо ненависне українському народові, бо левова частина "живого товару" надходила в Кафу саме з українських земель. Після блискавичної військової операції козаки не лише захопили твердиню (військові експерти вважали це неможливим), але й дощенту спалили увесь турецький флот в гавані. Під час цього походу було визволено тисячі бранців.
В європейських, і не лише європейських військових учбових закладх на студіях з історії війн досі вивчають видатну війському операцію, яку провів гетьман Сагайдачний під Хотином під час війни Туреччини з коаліцією європейських країн в 1621 році. Тоді 300-тисячну турецьку армію розгромили фактично самостійно 40-тисячні козацькі контингенти. Польський магнат Яків Собеський змушений був визнати:
"Справжніми переможцями під хотином і рятівниками Польщі були козаки".
Треба сказати, що саме ця війна, яку фактично виграв Сагайдачний, кінцево підірвала сили Туреччини. Ніколи більше Порта не загрожувала Європі, більше того - саме з другої половини 17 ст. Туреччина опиняється під тиском оточуючих країні зрештою впала як імперія.
Була в біографії Сагайдачного й успішна війна з Московією. Це - знаменитий похід польського королевича Владислава на Москву в 1618 році. В російській історіографі, а надто - для пересічних громадян ця війна малюється як звичайне свавілля поляків, які буцімто ні сіло, ні впало, напали на мирну Москву.
Насправді та війна була лише продовженням серії подібних, яку вела Московія за землі Великого князівства Литовського. А похід Владислава Москвою й був спровокований, бо королевичу спочатку пообіцяли корону царя Московського, а потім всіляко ухилялися від власних зобов`язань.
Похід той не приніс ні слави, ні звитяги королевичу Владиславу - він не мав достатньо сил для здобуття Москви. Більше того - якби не козацькі війська, які стали головною військовою потугою Польщі в тому поході, вона зазнала б нищівної поразки. Втім, Владислав не залишився без "прибутку", прихопивши собі за рахунок козацької крові чималий шмат земель, включно зі Смоленськом і Черніговом.
Загинув гетьман Петро Сагайдачний 20 березня 1622 року від тяжкої рани, отриманої від отруєної стріли в битві под Хотином. Похований в Києво-Братському монстирі.
Цікаво, що існує красива легенда, за якою козацькі віська під командуванням Петра Конашевич-Сагайдачного брали участь в облозі і взятті фортеці Ла-Рошель, під час знаменитої війни з гугенотами, які вів французський король Людовик XIV. І начебто саме козаки, а ніякі не Портос з д`Артаньяном були справжніми героями тієї війни.
За оповідями справа була така. Французи довго не могли захопити фортецю, яка користувалася підтримкою англійського флоту. Тоді на допомогу були запрошені козаки Сагайдачного, оскільки в Європі гриміла їхня слава як переможців "непереможної" Кафи. За це запорожцям було обіцяно чимала сума в золоті.
Прибувши під Ла-Рошель і оцінивши ситуацію, Сагайдачний та його командири попросили три дня на підготовку. "Підготовка" полягала здебільшого в тому, що козаки з ентузіазмом налягали на французькі вина і це викликало незадоволення королевських людолизів, які все питали кол и Сагайдачний візьметься до справи. На це гетьман незворушно відповідав, мовляв, "хлопці ще не готові".
На світанку четвертого дня король прокинувся від гучної стрілянини й криків, а коли спромігся вигулькнути із шатра, побачив перед собою закіптюженого пороховим димом Сагайдачного в оточенні своїх помічників-командирів, серед яких були Сірко, і Хмельницький, а на бастіонах Ла-Рошелі - знамено Франції.
Втім, не обійшлося і без прикрощей: король так і не заплатив козакам, мовляв, забагато буде стільки золота - за пару годин "роботи". Тим більше, що запорожці видудлили безліч бочок вина...
Легенда оповідає, що Сагайдачний на це начебто плюнув і сказав козакам:
"Дідько з ними, товариство! Золото ви все одно пропили б, а військова слава, яку сьогодні ми тут здобули, прославить нас у віках"!
P.S. Гетьман Іван Мазепа не мав стільки військової слави, скільки її було у Петра Конашевича-Сагайдачного. Проте слава його - в іншому. І звигяга - в іншому. Не його провина в тому, що ми досі слухаємося чиїхось вигадок і наче стидаємося цієї визначної особи. А маємо пишатися!
Матеріали про гетьмана Мазепу читайте тут: http://polis-luga.blogspot.com/2011/07/blog-post_25.html#more
Але українці, незважаючи ні на що, ці дві особистості пам`ятають. І це багато про що говорить...
Гетьман реєстрового козацтва, кошовий отаман Війська Запорізького Петро Сагайдачний настільки популярний в народі, що немає іншої української персоналії, яка б так багато оспівувалася в народних піснях, думах, легендах. Найуспішні війни, що їх вели козаки пов`язано з іменем знаменитого полководця.
В 1616 році козацькі війська під проводом Петра Сагайдачного штурмом заволоділи неприступною турецькою фортецею Кафа. Це місто було центром работоргівлі й було особливо ненависне українському народові, бо левова частина "живого товару" надходила в Кафу саме з українських земель. Після блискавичної військової операції козаки не лише захопили твердиню (військові експерти вважали це неможливим), але й дощенту спалили увесь турецький флот в гавані. Під час цього походу було визволено тисячі бранців.
В європейських, і не лише європейських військових учбових закладх на студіях з історії війн досі вивчають видатну війському операцію, яку провів гетьман Сагайдачний під Хотином під час війни Туреччини з коаліцією європейських країн в 1621 році. Тоді 300-тисячну турецьку армію розгромили фактично самостійно 40-тисячні козацькі контингенти. Польський магнат Яків Собеський змушений був визнати:
"Справжніми переможцями під хотином і рятівниками Польщі були козаки".
Треба сказати, що саме ця війна, яку фактично виграв Сагайдачний, кінцево підірвала сили Туреччини. Ніколи більше Порта не загрожувала Європі, більше того - саме з другої половини 17 ст. Туреччина опиняється під тиском оточуючих країні зрештою впала як імперія.
Була в біографії Сагайдачного й успішна війна з Московією. Це - знаменитий похід польського королевича Владислава на Москву в 1618 році. В російській історіографі, а надто - для пересічних громадян ця війна малюється як звичайне свавілля поляків, які буцімто ні сіло, ні впало, напали на мирну Москву.
Насправді та війна була лише продовженням серії подібних, яку вела Московія за землі Великого князівства Литовського. А похід Владислава Москвою й був спровокований, бо королевичу спочатку пообіцяли корону царя Московського, а потім всіляко ухилялися від власних зобов`язань.
Похід той не приніс ні слави, ні звитяги королевичу Владиславу - він не мав достатньо сил для здобуття Москви. Більше того - якби не козацькі війська, які стали головною військовою потугою Польщі в тому поході, вона зазнала б нищівної поразки. Втім, Владислав не залишився без "прибутку", прихопивши собі за рахунок козацької крові чималий шмат земель, включно зі Смоленськом і Черніговом.
Загинув гетьман Петро Сагайдачний 20 березня 1622 року від тяжкої рани, отриманої від отруєної стріли в битві под Хотином. Похований в Києво-Братському монстирі.
Цікаво, що існує красива легенда, за якою козацькі віська під командуванням Петра Конашевич-Сагайдачного брали участь в облозі і взятті фортеці Ла-Рошель, під час знаменитої війни з гугенотами, які вів французський король Людовик XIV. І начебто саме козаки, а ніякі не Портос з д`Артаньяном були справжніми героями тієї війни.
За оповідями справа була така. Французи довго не могли захопити фортецю, яка користувалася підтримкою англійського флоту. Тоді на допомогу були запрошені козаки Сагайдачного, оскільки в Європі гриміла їхня слава як переможців "непереможної" Кафи. За це запорожцям було обіцяно чимала сума в золоті.
Прибувши під Ла-Рошель і оцінивши ситуацію, Сагайдачний та його командири попросили три дня на підготовку. "Підготовка" полягала здебільшого в тому, що козаки з ентузіазмом налягали на французькі вина і це викликало незадоволення королевських людолизів, які все питали кол и Сагайдачний візьметься до справи. На це гетьман незворушно відповідав, мовляв, "хлопці ще не готові".
На світанку четвертого дня король прокинувся від гучної стрілянини й криків, а коли спромігся вигулькнути із шатра, побачив перед собою закіптюженого пороховим димом Сагайдачного в оточенні своїх помічників-командирів, серед яких були Сірко, і Хмельницький, а на бастіонах Ла-Рошелі - знамено Франції.
Втім, не обійшлося і без прикрощей: король так і не заплатив козакам, мовляв, забагато буде стільки золота - за пару годин "роботи". Тим більше, що запорожці видудлили безліч бочок вина...
Легенда оповідає, що Сагайдачний на це начебто плюнув і сказав козакам:
"Дідько з ними, товариство! Золото ви все одно пропили б, а військова слава, яку сьогодні ми тут здобули, прославить нас у віках"!
P.S. Гетьман Іван Мазепа не мав стільки військової слави, скільки її було у Петра Конашевича-Сагайдачного. Проте слава його - в іншому. І звигяга - в іншому. Не його провина в тому, що ми досі слухаємося чиїхось вигадок і наче стидаємося цієї визначної особи. А маємо пишатися!
Матеріали про гетьмана Мазепу читайте тут: http://polis-luga.blogspot.com/2011/07/blog-post_25.html#more
Немає коментарів :
Дописати коментар