Одна з найвеличніших постатей української культури. Жінка, в яку закохувалися королі й жебраки. Геніальна співачка, якій аплодував увесь світ і яку, зрештою, було від цього світу сховано. 16 листопада - день вшанування геніальної української оперної співачки Солімії Крушельницької.
Ще за життя Соломія Крушельницька була визнана найвидатнішою співачкою світу. Серед її численних нагород та відзнак, зокрема, звання «Вагнерівська примадонна ХХ століття". Співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітто Руффо, Федір Шаляпін. Італійський композитор Джакомо Пуччіні, автор знаменитої опери "Мадам Баттерфляй" подарував співачці свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй». Цьому подарунку передувала цікава історія.
В лютому 1904 року на сцені "Ла Скала" відбулася прем`єра опери Пуччіні "Мадам Баттерфляй". Маєстро був абсолютно впевнений в успіху, тим більше, що ролі виконували найвідоміші співаки: Розина Сторкіо, Джовані Дзенателло, Джузеппе де Лукаале. Але опера благополучно... провалилася. Освистаний, розчавлений Пуччіні хотів знищити рукопис опери, але друзі умовили його не робити цього, натомість, переробивши, запропонувати першу партію Соломії Крушельницькій.
І от, 29 травня цього ж року в іншому великому театрі Гранде", що в Брешії, вібулася повтора вистава.
"Публіка сім разів викликала акторів і композитора на сцену" (http://uk.wikipedia.org/wiki/Крушельницька_Соломія_Амвросіївна).
От тоді вдячний композитор і замовив отой портрет...
Тогочасна російська критика називала її не инакше, як «жінкою-Шаляпіним», що, звичайно, в очах росіян було найвищою похвалою. Намагалися виставити Соломію саме як російську співачку, що було досить нескладно, адже в світі Україну не знали і українців як самодостатню націю визнавали хіба що вчені. Проте Крушельницька ніколи не забувала хто твона і звідки. Більше того, аби нагадати світу, до якого саме народу вона походить, Крушельницька, примадона найвизначніших оперних театрів світу, кожен свій виступ завершувала виконанням... українських народних пісень. То було неодмінною умовою її контрактів.
"Якось після закінчення вистави у Варшаві до мене постукали. За хвилину на порозі стояв красивий російський генерал. «Мадам, – звернувся він до мене по-французькому, – Його Величність цар Микола ІІ чекає на вас у своїй резиденції за містом. Мені доручено передати вам запрошення й супроводжувати вас». Мене і кількох моїх колег відвезли на вокзал. А звідти спеціальним поїздом у царську віллу. Там ми співали. Я тоді виконала кілька українських народних пісень. Раптом мене покликали до царя, і він запитав мене по-французькому, якого народу були ті пісні, які я щойно виконувала. Я відповіла, що співала українських народних пісень. Помовчавши хвилину, цар тихенько спитав, хто я за національністю. Я відповіла. Він знову помовчав, а потім ніяково зауважив, що його запевняють, що я іншої національності" (http://www.viche.info/journal/1840/).
Отож, щоб цар більше не ніяковів, до палацу володарів імперії, яка не визнавала українців, як народ, а лише як "малоросів", Крушельницьку більше на запрошували.
В 1939 році Соломія відвідала Львів і тут її захоплює початок Другої світової війни. Не встигнувши виїхати вона, піддана Італії, залишилася під "Совєтами".
Радянська влада одразу ж відібрала у Крушельницької будинок, залишивши їй з сестрою лише чотирикімнатну квартиру. Але й це гарно. Не була б вона Соломією Крушельницькою - опинилася б в якійсь комуналці. Або у "скотському вагоні - дорогою до Сибіру, як "ворожий елемент".
Під час окупації міста німцями, Крушельницька, яка залишилася без засобів до існування, змушена була давати уроки вокалу, добре хоч, бажаючі повчитися у світової зірки шикувалися в чергу. Німецькі офіцери в листах хвалилися, що мали уроки у самої...
Чому Соломія, італійська громадянка, не покинула Львів з наступом Червоної Армії - загадка. Навряд чи вона симпатизувала більшовикам, особливо виходячи до їхніх злочиниів проти українства. Граф Карло Чезаріні, родина яких опікувалася будином та майном Крушельницької в Італії, згадував:
"... після того, як вона виїхала з Віареджо, ми отримали тільки один лист, де було написано «Дорога Анаід...», а далі все було покреслене так, що нічого не можна було прочитати. Це була цензура. Лише внизу було видно підпис: «Соломія». Нічого більше особисто від неї ми не отримали" (http://www.gazetaukrainska.com/2011-04-04-11-58-41/2010-01-04-13-51-17/3066-2012-11-07-12-05-43.html).
Навряд чи цензура замазувала якісь таємні відомості про оборону СРСР. Скоріше епітети, якими співачка нагороджувала владу та розповіді про "райське життя" в країні пролетаріату, що переміг. До речі, саме цього часу полум`яний борець за комуністичні ідеї, колшній член КПЗУ Ярослав Галан повстав, проголосивши на засіданні Львівської міської ради "Більшовики заср..ли Львів! Та то вже таке...
В повоєнні роки Соломію Крушельницьку було запрошено до викладання у Львівській державній консерваторії ім. Лисенка. Здавалося б, влада мала бути задоволеною, адже викладання оперної зірки такого масштабу це те саме, якби сам Енштейн раптом зголосився працювати, наприклад, в Донецькому політехнічному інституті.
Проте... Викладацька діяльність Соломії Амвросіївни тут-таки ледь не закінчилася. Під час "чистки" професорсько викладацького складу від "націоналістичного елементу" з`ясувалося, що у відділі кадрів консерваторії немає диплому про вищу музичну освіту зірки. Звичайно, всім було відомо, що Крушельницька закінчила цю саме Львівську консерваторію ще у 1893 році; її портрет висів в галереї видатних випускників, але... В СРСР, як відомо, без "бомажки" людина вважалася... не людиною.
Ситуація образлива до межі. Виконавиця, яку запрошували на майстер-класи та викладацьку діяльність найкращі консерваторії Європи, опинилася в ситуації, коли найбільша посада, на яку могла претендувати Соломія в рідному ВУЗі - прибиральниця. Цікаво, від Енштейна теж вимагали б диплома? Добре, що тут-таки необхідна "бомага" все ж знайшлася. Згадали, що диплом Крушельницької вже давно належить експозиції Львівського історичного музею.
Останній свій виступ Соломія Крушельницька провела в 1948 році. ЇЇ бенефісу зал аплождував стоячи. І ніхто з присутніх не знав, що співачка вже тяжко хвора. Рак горла...
В 1951 році вона отримує звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, а в жовтні 1952 року, за місяць до кончини, Крушельницька, якій виповнилося щойно 80 років і яка вже практично не викладала, нарешті, отримала звання професора.
Цікаво, що радянська влада, не випускаючи Крушенльницьку за кордон, не поспішала надавати їй радянське громадянство. Життя з іноземним паспортом поза готелем "Метрополь" в СРСР сполучалося з багатьма проблемами та незручностями, постійне спостереження МГБ з яких - дрібниці.
Неодноразові звернення Соломії Амвросіївни про надання громадянства чемно відхилялися. Натякали на "пожертву", що її мала вона зробити комуністам. Справа в тому, що Крушельницька все ще була власницею роскішної віли "Саломо" в італійському місті Віареджо. Тієї самої віли, навколо якої збирался натовпи захплених італійських поціновувачів, аби почути голос співачки, коли вона проводила репетиції.
Тепер віла мала перейти у власність СРСР. Вірніше, не так: вілу мали продати, а гроші перехувати в Державний банк СРСР. Крушельницька була не першою і не останньою, яку комуністи нахабно грабували. Пригадаймо, як катували в НКВС іншу українську знаменитість - Івана Піддубного, аби той віддав 120 тисяч доларів (шалені на ті часи гроші), що їх мав на рахунках в американських банках ще до Першої світової; як вже за агонії СРСР грабували футболіста Олександра Заварова, змушуючи всю немаленьку зарплату, що він її отримував в італійському "Ювентусі", віддавати "Батьківщині".
Зрештою, Соломія погодилася. Розуміла - улюбленої вили, яку названо на її честь, все одно більше не побачить...
"Вже після війни до нас прийшов один адвокат із Рима, який представляв посольство Радянського Союзу. Він сказав, що мадам Крушельницька хоче продати свою віллу. Та моя мати відрізала: «Без доручення Соломії з її особистим підписом ми віллу не продамо». Мама запитала цього адвоката: «Ви знаєте, хто така Крушельницька?» Той відповів: «Так, вона співачка». На що мати сказала: «Ні, вона велика співачка, яку знають в усьому світі, особливо в Італії». Через якийсь час такий коротенький лист за підписом Крушельницької прийшов, тож мої батьки продали її дім" (http://www.gazetaukrainska.com/2011-04-04-11-58-41/2010-01-04-13-51-17/3066-2012-11-07-12-05-43.html).
Давно і всім відомо, що комуністи полюбляють хапати те, що їм не належить і не ними зароблено...
Соломії Амвросіївни Крушельницької не стало 16 листопада 1952 року. ЇЇ поховано на Личаківському кладовищі Львова, неподалік від могили її друга і великого поціновувача, - іношого українського генія - Івана Франка.
P.S. Зараз Вілла "Саломо" що в м. Віареджо (Італія) є меморіальним музеєм видатної співачки. Про який ні в українській Вікіпедії, ні в українських інтернет-путівниках - ані слова.
Шануймо велику українку!
ПАВЛО ПРАВИЙ
Немає коментарів :
Дописати коментар