Как донбассовец донбассовцу

Когда начинают рассказывать о том, что Донбасс должен отойти России, меня начинает трясти. Не от страха – от злости. Ибо совершено не понятно настойчивое стремление к самоубийству и в прямом, и переносном смысле этого слова. Вот и решил написать письмо Вам, дорогой мой друг и земляк из Донбасса. Может быть, остановитесь на минуту и задумаетесь...

Донбас - не Вандея, але все ж...

А знаєте хто винен в тому, що зараз відбувається в Донбасі? Не місцевий люмпен, не олігархи-бароні, не чиновники і навіть не Путін. Починайте обзивати мене різними негарними словами.

Ганьба, якої не бачив світ

Це – фантастична зрада! Або фантастична непрофесійність! Або, швидше за все і те, й інше. Будь-який український мужик, що служив в армії навіть рядовим, скаже: такого не може бути в принципі. Ніде. Окрім як в українській армії. Над нами сміється увесь світ.

В день 15 квітня

В день початку контртерористичної операції у Донбасі цікво провести невеличку істоичну ретроспективу. Що цей день значив для Росії? Що в цей день відбувалося в Україні? Двадцять років тому, сто…

Отже, зазирнемо у 15 квітня.

Письмо российскому другу

ПЕРЕПОСТ ПРИВЕТСТВУЕТСЯ.
Специально для братьев-россиян

Дорогой друг! Долго колебался, писать ли эту статью. Не очень люблю лезть в чужие дела и давать советы соседям как надо поступать и тем более критиковать чужой стиль и способ жизни – это не только невежливо, но и контрпродуктивно. И если бы не вмешательство вашей страны в наши внутренние «разборки», я бы, наверное, не сделал этого.

Зґвалтована Кліо

В російській Векіпедії зникла сторінка «Киевская Русь». Просто взяла – і зникла. Тепер пошукові системи перенаправляють всіх на іншу адресу, яка називається «Древнерусское государство».

Завтра була війна?

Чи можлива російсько-українська війна в принципі? Так, можлива якщо мати на увазі хвору психіку однієї людини – Головнокомандувача Збройними силами Російської Федерації В.В. Путіна. Ні, неможлива, якщо брати до уваги здоровий ґлузд та інстинкт самозбереження російської політичної, економічної та військової еліти. А що переможе? Хтозна. Напевне, треба вірити у закони історії та соціології.

http://nbnews.com.ua/img/photo/39/df/1356858840,582b.jpg

Не тямить голова, що язик лепече

Вчіться, дітки, бо буде вам біда: ні розуму, ні грошей, - любив напівжартома повторювати батько. Життя довело, що ця нескладна філософія дійсно працює: добре бути розумним і багатим; якщо не склалося з багатством, то, маючи розум, теж не пропадеш. А от коли ні того, ні іншого – тоді біда. Мало того, що сам нещасний, так ще й люди сміються…