Кілька в томаті та національне питання в Україні

        Цікаво, чи є ще здорові люди серед політиків цієї країни? Цікаво, чи є ще серед політиків цієї країни люди, які прагнуть працювати задля суспільного миру, загального блага українців і розбудови держави, а не - на свою кишеню? Останнім часом здається, що наш політикум поділився на дві нерівні частини: дурнуватих фанатиків, що отримують кайф від хрипких волань "Ганьба" чи "Позор" і тих, хто цих фанатиків використовує, аби й надалі приємно набивати свої кишені грошима, вилученими з кишень народних.

Каган - значить Цар Царів.

Коли мова заходить про Русь, в переважній більшості співрозмовники титулують володарів цієї величезної країни, членів родової династії Рюриковичів князями. А це – не правильно. Це - не справедливо. За це, якби хтось із нас потрапив туди, в Х сторіччя, котрийсь з нащадків Рюрика зітнув би нахабі голову. Просто в княжих палатах. Не витрачаючи часу на виклик ката.

Тому що повний титул володарів Києва тоді мав такий вигляд: Пресвітлий Каган русів, Великий князь Київський…

Куди ж зникло все те? Хто і навіщо образив і пограбував Рюриковичів? Чому титул Кагана, про який мріяв не один володар від Дону до Дунаю і Одера; від Новгорода до Царгорода, нині вважається чимось для володарів могутньої держави Русь осоружним?

Давайте розбиратися.

400-річчя Дому Романових. Як німці стали царями Росії.

Нещодавно в Донецьку, Луганську, Харкові і навіть Києві пройшли заходи з нагоди святкування 400-ліття дому Романових. Паркани й автобусні зупинки рясніли листівками, які запрошували «істинно русскіх людей» відзначити це величне свято. Відбулися молебні. Попи Московського патріархату махали кадилами й закликали молитися за упокій душ останнього «руського царя» Миколи ІІ та членів його сімейства. Бабусі та похмурі чоловіки з підозрілим блиском у очах, і з портретами Миколи Романова, відомого в народі як Микола «Кривавий» в руках, пройшлися хресною ходою.

Смерть Сталіна: загадка історії?

       Останнім часом в навколоісторичних колах мусується тема смерті найбільш кривавого диктатора всіх часів і народів - Йосипа Сталіна. Багато хто вважає, що Сталін помер не власною смертю, але його було вбито. Прихильниками цього погляду є відомі автори, що працюють в темі історі, зокрема Єдвард Радзінський та Віктор Суворов.

       Тему бивства Сталіна наразі "піднімають на щит" численні "русскіє патріоти", педалюючи терію змови, яку, пиписують, звичайно, "жидам".

       Як було насправді? Пропонуємо цікаву публікацію на цю тему. З власними суб`єктивними коментарями (буде виділено напівжирним курсивом, - П.П.).

Колос на глиняних ногах: танок на краю прірви?

Росію жаль. І росіян жаль. Вічно цей величний і нещасний народ з кимсь воює. Не власним хотінням. Не за власні інтереси – за інтереси царів-бояр-генсеків-президентів-олігархів, що, вибудувавши на березі Москви-ріки фортецю і, сховавшись за її високими мурами, грабує цю багатющу землю і нещасні народи, що її населяють. І себе жаль – скільки ще нещасть принесуть кремлівські насельники народам, що мають нещастя жити по сусідству, перш ніж історія приведе у виконання невідворотній вирок…

Конституція, ярлики на бороди та вивіска бідного китайця.

Початок березня ознаменувався кількома цікавими й резонансними подіями, від замовних убивств, що стають вже звичними до не менш звичного рейдерства, придбання черговим міністром чергового «Майбаху» та чергового свідчення геніальності нашого Президента, що він її виявляє під час публічних виступів.