Раби і рабовласники. Сага про пам’ятник.

А в Луганську не вщухають пристрасті навколо ініціативи спорудження монументу в сквері Пам`яті. До словесних образ. До бійок. До звинувачень у скоєнні кримінальних злочинів і відсутності патріотизму.

Громадянські свободи. Навіщо вони... нам?

Цей день в нашій державі не треба святкувати. В цей день в нашій державі мають вивішуватися прапори із жалобними стрічками. Цікаво, а чи згадають взагалі наші можновладці, що сьогодні - 10 грудня, а відтак, світ відзначає День прав людини?

Безсовісні...

       Вже ні для кого не секрет, що українські можновладці ставляться до простого народу, який їх вибрав, і інтереси якого вони, в принципі, мають захищати, мов до худоби. Приклад "чорнобильців" та "афганців", яких останнім часом топтали ногами, поливали брудом в пресі, труїли сльозогінним газом - яскраве тому свідчення.
У світлі такого ставлення до простого громадянина, цікаво поглянути на наших політиків: що там? Що там в душі, в серці, в розумі? І тут відкривається воістину страшна картина...
З одного боку, дивлячись чесними очима в телекамеру, можновладці переконують, що нема нічого святішого за закон, який треба виконувати будь-що, а з іншого так хочеться бути поза законом...

Влада і опозиція: живи днем сьогоднішнім, або чи "блаженні убогі духом"? (Тридцять три питання до них в обмін на одне їхнє - до нас).

     Дії нашої влади останнім часом все менше піддаються поясненню і все більше виникає підозра, що українська так звана політична еліта грає буквально "з чистого листа", не зазираючи у майбутнє навіть на крок. Чи то не хоче, або навіть і не може. І що вона живе в якомусь власному вимірі, де немає місця ані народу, ані державним інтересам, ані здоровому глузду, ані елементарній людській порядності.
     Тому політологам і аналітикам так складно передбачити, що ж втне Президент, парламентська "більшість", Уряд або опозиція вже завтра. Повна зима. Мороз міцнішає...

Закон про вибори: компроміс чи нове дишло?

Отже, те, про що протягом останнього року говорили мало не щодня, сталося - Верховна Рада України прийняла нову редакцію Закону про вибори народних депутатів Верховної ради України.

Один з наближених до БЮТ-Б політологів результати голосування за цей законопроект назвав майже сенсаційним. І він має рацію. Дійсно, це - відверта сенсація: ніколи ще влада і опозиція не демонстрували такої міцної і відверто цинічної одностайності.

Підлість, як інструмент влади. Погляд в історію.

Зазирнувши в історичний календар, поміж іншими важливими подіями минулого можна побачити і таку, дуже цікаву, але напівзабуту. Саме 11 листопада 1920 року закінчився знаменитий штурм Перекопу, який став початком кінця Кримського уряду генерала Врангеля, що, с свою чергу, визнається як офіційне закінчення громадянської війни на теренах колишньої Російської імперії і встановлення влади більшовиків.

Практично всі люди, особливо старшого віку, добре пам`ятають фільм про форсування Сивашу, багато хто досі пишається героїзмом бійців Червоної Армії, які по груди в крижаній воді, з гаслом "Вся влада Радам!" ішли на улемети. І мало кому з них досі відомо, що Сиваш форсували зовсім не червоноармійці.

Донські козаки Гітлера

Столиця Російської Федерації – місто Москва. Ленінградський проспект. Храм Всіх святих. Тут, в кількох метрах від початку Волоколамського шосе, майже на тому самому місці, де проходила остання лінія оборони від німецько-фашистських загарбників, кілька років тому було встановлено пам’ятник… нацистам.