Влада і опозиція: живи днем сьогоднішнім, або чи "блаженні убогі духом"? (Тридцять три питання до них в обмін на одне їхнє - до нас).

     Дії нашої влади останнім часом все менше піддаються поясненню і все більше виникає підозра, що українська так звана політична еліта грає буквально "з чистого листа", не зазираючи у майбутнє навіть на крок. Чи то не хоче, або навіть і не може. І що вона живе в якомусь власному вимірі, де немає місця ані народу, ані державним інтересам, ані здоровому глузду, ані елементарній людській порядності.
     Тому політологам і аналітикам так складно передбачити, що ж втне Президент, парламентська "більшість", Уряд або опозиція вже завтра. Повна зима. Мороз міцнішає...

     Лише не лінивий в опозиції не висловлював бурхливі обурення намірами влади змінити Закон про вибори депутатів Верховної ради. Повернення до змішаної системи виборів і в БЮТ-Б, і в НУНС, і у "Фронті змін" називали не інакше, як однім з методів забезпечення пропрезидентської більшості у майбутньому складі ВР, а то і кроком до встановлення диктатури в Україні.
      І раптом - 366 (абсолютна більшість) - "ЗА". В тому числі, майже у повному складі - БЮТ-Б, частина НУНС, з числа прихильників Фронту змін, Народної самооборони, "Єдиного центру".
Вони скільки завгодно можуть розповідати про якісь там компроміси, про гарантії прозорого виборчого процесу і убезпечення від фальсифікацій, які начебто забезпечує нова редакція закону (подивимося, що вони казатимуть наступного дня після виборів, так, пане Яценюк? Правда, пане Томенко?), але головне питання залишається: панове опозиціонери, погодьтеся, що основної мети цієї оборутки - привести у ВР кільканадцять "мажоритарників", які забезпечать Януковичу якщо не контрольовану, то цілком керовану більшість - досягнуто?
     За що тоді боролися? Не хочеться підозрювати наших "демократичних" депутатів лише в особистих шкурних інтересах не допустити появу в парламенті замість себе, любимих, нових обличь з новітніх політичних сил. Чи бути при депутатському мандаті за авторитарної влади олігархії все ж краще, ніж мати владу патріотичну, демократичну, але при цьому не мати мандата в кишені?
     Таке враження, що мешканці українського політичного "бомонду" якось не так зрозуміли вислів з Нового Заповіту: "блажені убогі духом". Або прикидаються...
     Українці ще не забули дивну епопею з преходом на зимовий час. Спочатку більшість в Парламенті, за єдиним подихом (помахом чиєїсь руки?) голосує один законопроект, але не проходить і місяця, як та ж більшість, так само дружньо (знову за помахом тієї самої руки?) голосує щось прямо протилежне. Кого б спитати що то було?
     Пане Чечетов! Розскажіть народу, який Вас туди обрав, чим думали наші депутати і чи думали взагалі, коли голосували перший раз? Чи просто спрацював інстинкт "слідом за Москвою", а потім, коли з`ясувалося, що титанічна праця народних обранців призвела до ситуації, коли залишення України на літньому часі призведе не лише до зайвих витрат населення (чи дбають народні обранці про нього - питання риторичне), але й до суттєвих втрати бізнесу, довелося переголосовувати?
     Панове голови фракцій! Пясніть народові яким чином "голосують" картки депутатів ваших фракцій, коли ті (депутати) знаходяться не просто поза межами стін Верховної Ради, але навіт в іншій півкулі планети? І не треба кивати на опонентів: "а вони..." - питання моралі є сугубо індивідуальною категорією, тож починати треба із себе, із своїх вчинків.
      Та Зимовий час - то таке. Зрештою, втрата якоїсь кількості гривень слюсарем Петренко або доларів - олігархом Сидоренко не така вже й біда порівняно з іншими негараздами. Тому наступні питання стосуватимуться куди більш серйозних речей.
     Ось, наприклад, питання до... До кого б? Та, напевне, до всіх. Чи не здається вам, друзі, що наразі в Україні хтось цілеспрямовано і активно "розкручує" жупел тероризму? За останні півроку лише лінивий не говорив на цю тему і лише спеціалізовані журнали типу "Питання гінекології" не писали. Макєєвка. Запоріжжя. Дніпропетровськ. Київ. Харків. Знову Дніпропетровськ. Донецьк. Перед входом у дитячі садки можна прочитати таке звернення адміністрації (дослівно, мову та стилістику збережено):

В связи с негативным отношением к любым формам и проявлениям

терроризма и экстремизма, с целью защиты дошкольного учреждения

от возможных террористических актов и подозрительных лиц, а также

в связи с наступлением темного времени суток, 2-я входная дверь после

17-00 будет закрыта.

ВХОД ТОЛЬКО ЧЕРЕЗ 1-ю ДВЕРЬ. 

     Залишимо питання стилю, хоча так і хочеться покепкувати з того "негатівного отношения к любим формам і методам..." Не сушитимемо голову над тим, як скорочення кількості виходів у дитсадку завадить потенційному терористу. Піднімемо значно сер`йозніше питання: навіщо накручувати і без того далеко не спокійний нарід? Невже не зрозуміло, що влада таким чином грається з вогнем? Як кажуть, не буди лихо, доки воно тихе.

     В усьому світі існують певні неписані правила, згідно з якими не рекомендовано повідомляти в ЗМІ про, наприклад, фальшиві повідомлення щодо замінуваня шкіл або інших громадських закладів. Особливо, якщо таке повідомлення - відверто хуліганська витівка. Мотиви такого обмеження зрозумілі. В Україні - все навпаки. Лише вчора загальнодержавними ЗМІ пройшла інформація про евакуацію однієї з шкіл Донецька через фальшиве повідомлення про замінування.

     Хтось скаже: цей випадок - насправді не випадок. Після того, як країною прокотилася ціла інформаційна хвиля про можливі терористичні атаки в Донецьку, що дало Суду привід прийняти постанову про припинення акції голодування "чорнобильців" біля будівлі обласного Пенсійного фонду; після використання тези про попрередженя терористичних проявів для заборони проведення Дня свободи не лише в Києві, але й у провінції, владі потрібно бодай якесь підтвердження, що така загроза дійсно існує і що це не є придумкою політтехнологів та спецслужб.

     Хтось скаже, що недавні вибухи в Дніпропетровську - це також справа рук далеко не терористів і що таким чином "накручується" ситуація, аби мати привід для радикальних рішень щодо обмеження громадянських свобод.

     Хтось скаже, що сумнозвісну громадську організацію "Патріот України" створено на гроші і з ініціативи відомого українського патріота із Харкова, члена Партії Регіонів, пана Добкіна, аби лякати суспільство перспективою наступу радикального націоналізму, фашизму і, відповідно, загрозою проявів екстремізму та тероризму.

     Ми в усе це не віимо. Не може бути, щоб влада була настільки нерозумною, аби такими методами боротися з незгідними. Не може бути, аби влада прагнула до обмеження прав і свобод громадян. Не може бути, щоб пан Добкін був причетний до таких підлих методів політичної боротьби. Ми в це не віримо. Але питання залишаються.

     Ось іще. Днями абсолютно вразили висловлювання двох українських політиків найвищого ешелону. Висловлювання ті стосувалися однієїо і тієї ж теми - можливих дій Президента України 19 грудня 2011 року.  Дотошні журналісти дізналися, що буцімто в той день, на який заплановано проведення в Києві  саміту Україна-ЄС щодо асоційованого членаста нашої державі в цій організації, а також підписання з нею угоди про зону вільної торгівлі, Віктор Федорович Янукович прийме участь в 32-му засіданні Міждержавної ради ЄврАзЕС в Москві.

     Власне кажучи, ми абсолютно переконані, що такої дурниці не втне навіть пан Янукович - бо це була б не просто образа партнерів з ЄС, а набачене хамство в історії міжнародних відносин. Ба, навіть МЗС повідомило, що ніякої роботи щодо візиту Президента України в Москву не вело і не веде. В Москві також чути не чули про такий перебіг подій. В ЄС подібний викид інформації назвали частиною дипломатичної "гри" Києва, до якої партнери по преговорах "ставляться з розумінням".

     Ми згодні з тим, що в політиці "грати" - треба. Але треба знати - з ким, і, головне - як! Навряд чи в Адміністрації Президента сер`йозно розраховували "налякати" європейців і таким чином отримати від них певні поступки - захід такого калібру, як візит до Москви не приховаєш і довідка про його підготовку (якщо така б мала місце) очільники розвідок країн ЄС своєчасно поклали б на стіл своїх босів. А готувати візит як годиться і потім не поїхати - це кревно образити Росію (Росію як державу, а не Путіна та Мєдвєдєва).

     Ми не про це. У нас претензії до влади стосовно форми й стилю коментарів, які вона дала громадянам власної країни. Ось, заступник Голови АП пані Ганна Герман на питання журналістів пояснила, що Президент України, виявляється, далеко не всі свої дії і наміри має нам з Вами пояснювати. На другому році каденції віктора Януковича раптом з`ясувалося, що народ, який найняв його на роботу і який платить йому зарплату, не має права знати що робить Президент і які його подальші наміри! Навіщо то народу? Чекаайтє готового. І не гавкайте під руку.

     Ось і сам Президент України прокоментував питаня, яке справедливо поставили перед ним представники ЗМІ щодо планів на 19 грудня. Коментар той просто шокує, оскільки, на нашу думку, радники Янковича не могли придумати нічого гіршого і образливішого для українціців, ніж сентенція про те, що 19 грудня Президент України буде там, "де необхідно бути".

"Знаєте, є таке питання: здогадайтесь з одного разу чи з двох. Я вам скажу з одного разу..."

      Ось і ми маємо питання: як таке може говорити Президент? Невже він не розуміє, що таким чином, в особі журналістів, він хамить всьому народу?

Давайте екстраполюємо це на повсякденність. Як би Ви відреагували, якби на питання до дружини (чоловіка) куди вона (він) зібрався іти зранку, почули відповідь: "куди треба!"?

І вже зовсім фантастикою виглядає така відповідь підлеглого начальнику. А Президент України, нагадаємо - наш з Вами підлеглий, панове. Бо в Україні, згілно з Конституцією, не Президент, а саме народ - джерело влади.

     Втім, Янукович тут не одинокий. Пригадується, як одна дуже палка патріотка України, колишня Прем`єр-міністр України, будучи кандидатом в Президенти, прявила просто неймовірне хамство по відношенню до Ющенка. Це коли вона в Москві хіхікала над не дуже дотепними, але дуже хамськими жартами Путіна.

     Ось питання до пані Юлі: чи знає вона, що ображала разом з Путіним не Віктора Андрійовича Ющенка, а Президента України? Чи відомо їй, що ображаючи Президента України, вона в його особі ображає Україну як державу, і увесь український нарід? Думала вона над цим? Чи "лєді в білому" немає діла до народу, а лише до себе, любої?

Багато питань ставили пану Тягнибоку щодо чуток про фінансування його політичної сили з Москви та Донецька. Ми тих чуток не коментуватимемо. Ми задамося іншим питанням: чому політик, який на словах постійно висловлюється за підтримку національного товаровиробника, їздить на автомобілі Тойота Секвойя, базова комплектація якої коштує 92 тис доларів? Чому від вітчизняного товаробника у пана Олега - лише вишиванка, та і та - лише по святах та на публічних заходах?

     Звичайно, можна лицемірно розповідати, що (мовою оригіналу):

     "Я вообще "понтов" не люблю - что-то там где-то показывать, что я будто большое цабе и все такое. Но я являюсь главой политической партии, которая фактически является четвертой в Украине, в большом европейском государстве. Я являюсь публичным человеком, к величайшему сожалению, вынужден одевать то, что не всегда хочу одевать, ездить на той машине, на которой я не обязательно хочу ездить" (ru.tsn.ua/.../tyagnibok-ne-lyubit-pontov-no-ezdit-na-toyote-sekvoyy.).

     Але тоді "щирому патріоту" не відкараскатися від іншого єхидного запитання: чому Прем`єр-міністр Чехії Петро Нечас їздить на "Шкода Фабія" (базова ціна 12 тис. доларів)? Причому машину ту куплено за власні гроші, бо пан Петро відмовився від службової.

     Чому Президент Франції пересувається на автомашині "Сітроен С6" (базова комплектація 63 тис. доларів)? Що, Франція менш велика країна ніж Україна? Чи престиж Президанта цієї країни менший, ніж у ненависника будь-яких "понтів", голови "четвертої в Україні партії" Олега Тягнибока, який, доречі, жодного дня ніде не працював?

     Ще питання (не до одного Тягнибока - ніхто з партійних фюрерів чи державних мужів в Україні не їздить на вітчизняних авто): чому у світі існує традиція, за якою оічільники держави (а за ними і лідери опозиції) традиційно пересуваються лише на вітчизняних авто? У Німечині це "Фольксваген", в США - "Кадиллак", у Швеції - "СААБ"... Чи не з цим пов`язані успіхи автомобільної промисловості в цих країнах? Все одне за одне чіпляється: якби попоїздили тягнибоки, януковичі або яценюки в "тавріях" (не влазиш? Ось тобі "ДЕУ-Нубіра"!), дивишся - і вітчизняний автопром піднявся б із тієї пікантної пози, в якій вона зараз находиться.

Чому ж видатний український націоналіст вважає, що українці повірять в його чесність і патріотизм?

     Видатний український комуніст пан - вибачаємося - товариш Петро Симоненко дуже не любить українських нацоналістів. Проте, у питаннях комфорту смаки головного борця з буржуінами наближаються до смаків опонента. Агітувати електорат боротися з капіталістами, які жирують за народний кошт, товариш Петро їздить не на "Москвичу" і навіть не на чорній "Волзі". КПУ вибирає Toyota Camry за двадцять п`ять тисяч вічнозелених американських президентів в базовій комплектації. При цьому машину цю парламентська фракція КПУ (єдина в усій ВР!) отримала за державний кошт.

     Переконані, Петро Симоненко не комплексує з приводу того, що його машина майже вчетверо дешевша за транспорт ідеологічного ворога, тому що ця "несправедливість" компенсується шикарним маєточком в т.з. Канадскому селищі" в с. Мостищі Київської області. 

Цікаво, чи глибока ненависть і презирство до націоналістів товариша Петра не викликана частково тим, що він підозрює їх у страшному злочині? Адже досі не відомо, хто саме 12.08.2008 року спалив Nissan X-Trail, який належав сину головного комуніста.

     Втім, хтось скаже, що Андрій Петрович Симоненко пішов проти батька. Інакше як пояснити те, що Симоненко-молодший ударно працює в Уряді Миколи Азарова в той час, як Симоненко-старший кляне той уряд  як  "антинародний".    

     Головне.

     Невже хтось із усіх тих осіб, про яких йшлося, і тих, яких не вистачило часу і місця згадати вважає, що, дивлячись на його партійну "Секвойю", виборець пронкнеться повагою і проголосує, перебуваючи в упевненості, що пан Тягнибок (Тимошенко, Симоненко, Яценюк, ect), прийшовши до влади, не виселить Януковича з Межигір`я і не оселиться там сам? Що його однопартійці, ставши депутатами, пересядуть зі своїх Honda CRV, Lexus GS460 Luxury, Range Rover Sport 2010, BMV X5 на  "Ланоси"? Пояснення завжди знайдуться: Україна ж велика держава...

Питання, питання... Цікаво, схоче хтось із українських політичних бонз на них відповісти, чи залишаться ті питання без відповіді, перейшовши в категорію риторичних?

 Тойота Секвойя (ліворуч) та Шкода Фабія (праворуч) Здогадайтеся з двох разів, як каже наш Президент, яке авто належить людині з дрібною посадою Прем`єр-міністра крихітної бідної країни Чехія, а яке - лідеру потужної надавторитетної партії у великій заможній Україні і відчуйте різницю.

narodna.pravda.com.ua

Так вони голосували за скасування "Зимового часу". Так вони голосували за введення "Зимового часу". Так голосують коаліціонери і опозиціонери, "за" чи "проти". Цікаво, чи розуміють "народні обранці", що з народом їх об`єднує сама лише поза?

unix-sharper.livejournal.com

  Маєток Петра Симоненка.  

Цікаво, що легше - переконувати "електорат" в тому, що колись настане комунізм і всі житимуть ось в таких палацах чи побудувати комунізм в окремо взятій родині, га, товаришу?

P.S. 

news.ub.ua

Фото до анекдот по темі.

Засідання Верховної Ради. Головуючи:

- Отже, панове! Ми вже багато чого досягли, багато чого зробили корисного: у кго заводик, у кого - фабрика чи банк, будиночки в Маямі та на Багамах, земельки ж знов-таки, придбали. Час, мабуть, вже і про людей подумати.

Голос з рядів опозиції:

- Так-так, пане голова! Душ по двісті не завадило б!..

P.P.S.

  Панове урядовці і депутати! Бізнесмени від політики і політики від бізнесу! Коаліціонери і опозиціонери! Експрезиденти, Президенти і майбутні кандидати в Президенти! Професійні українські птріоти!

Останнє запитання до вас всіх:

Невже ви вважаєте, що  громадяни після того, як проголосували на виборах, лягають спати до наступних, не бачучи і не чуючи, що ви витворяєте?

Може, підказати кому відповідь на ВАШЕ питання чому виборець вже нікому із вас не вірить?