Якщо в когось ще були питання щодо того, куди рухається Російська
Федерація, то нині всі їх має бути знято. Тепер вже очевино, що, на превеликий
жаль і сум, ця країна міцно стала на вектор розвитку найстрашнішого і
найпотворнішого політичного режиму – своєрідного сімбіозу сталінського СРСР та
гітлерівского Рейху.
Останнім свідченням перетворення є історія з музеєм політичних репресій
«Перм-36», яка чітко вказала на те, в кяій країні віднині живуть поневолені
путінським режимом народи.
Розглянемо цю невелику статтю у контексті саме політичного майбутнього
народів Російської Федерації. Бо, як відомо, політика тісно переплітається з
історією і не лише тому, що сьогоднішні події завтра стануть історією, але і
тому, що, на жаль, деякі політичні режими полюбляють використовувати історичну
науку як зброю проти власного народу і не лише його.
«Влада Пермської області (Росія) звільнила з посади
директора музею політичних респресій «Перм-36» Татьяну Курсіну. Водночас
колишній міліцейський куратор колонії № 36 виступив із заявою, що музей
репресій - русофобський і бандерівський заклад, осередок шпигунів.
Про це повідомляють «АіФ-Перм» і «Коммерсант».
Офіційно Курсіна позбулася посади через «невиконання
службових повноважень» - нібито не змогла забезпечити умови для нормального
функціонування об'єкта культурної спадщини.
Працівники установи впродовж чотирьох місяців не
отримували тут зарплату, а сам музей був відключений від енергопостачання та
закритий для відвідувань.
Сама Курсіна наголосила, що така ситуація була спричинена
пермською владою. Ще влітку 2013 року чиновники створили державну музейну
структуру, в той час як із 1990-х існувала громадянська організація, яка й
управляла музеєм».
Дуже знайомий почерк. Коли керівництву країни треба виконати якийсь брудний
сценарій, всю відповідальність скидають на «місцеву владу». Якщо все вийде –
добре, якщо станеться незапланований резонанс і з якихось причин «операція»
провалиться, можна буде звалити на «місцевих», мовляв, це вони перестаралися,
дурні. Пригадуємо провокацію з будівництвом дамби до коси Тузла у 2003 році:
офіційна позиція Кремля – це «самодіяльність» чиновників Краснодарського краю.
Проте, така позиція – це не вигадка Путіна. Подібну тактику запозичено не в
кого небудь, а у самого товариша Стиаліна. Коли політика колективізації, що її
проводили комуністи в 1928-1930 роках, яка супроводжувалася масовими репресіями
селян, фактично провалилася, Йосип Вісаріонович розродився статтею
«Головокружение от успехов. К вопросам колхозного движения». Загальна думка
тієї статті – проста, як російський валянок: окремі товариші, в окремих
місцевостях не правильно розуміли політику партії, тому припустилися окремих
«перегибов». Звичайно, «товариші» пішли під сокиру, а тов. Сталін залишився
чистеньким.
До сьогодні подібну тактику використовують ті, хто прагне виправдати
нелюдську сутність сталінського режиму і стосовно іншого здочину комуністів –
Голодомору. Мовляв, Сталін, Молотов, Каганович, Хрущов тут ні до чого – то все
«перегибы». Стан
навіть і не знав нічого.
Отож, пані Чурсіна помиляється: коріння проблеми з музеєм слід шукати не в
Пермі. Відтак можна прогнозувати сумну подальшу долю закладу – його буде
знищено. Відповідна інформаційна атака на музей вже почалася, про що читаємо
нижче.
«Через неврегульованість стосунків між бюджетною і
неурядовою організаціями є побоювання, що «Перм-36» може не потрапити у
федеральну цільову програму «Увічнення пам'яті жертв політичних репресій» -
тобто втратить фінансування у 500 млн рублів (близько 170 млн грн).
Наразі неурядова організація, що володіє експозиціями
музею, не може вчиняти жодних дій на території майнового комплексу, який став
належати держустанові.
Відстояти фінансування пам'ятки історії пообіцяв «спецпредставник
президента РФ по Україні» Владімір Лукін. Також його називають одним із
претендентів на посаду директора замість Курсіної. Інший претендент - заступник
керівника місцевого управління культури.
Із початком скандалу довкола музею в медіа-просторі
з'явився колишній міліцейський куратор радянської колонії суворого режиму №36
Анатолій Тєрєнтьєв. За його словами, музей є наклепом на чесну радянську
виправну систему і пропагандує «бандерівщину», а в колонії сиділи «бандити,
карателі, шпигуни, дисиденти».
На думку Тєрєнтьєва, музей є «ліберальним центром» і
фінансується американцями, а іноземні історики, які працювали у «Пермі-36» -
мережа шпигунів, котрі полюють на секрети оборонної промисловості Уралу».
І таку риторику нам зстрічати доводилося не раз, правда? Шпигуноманія –
невід`ємна
риса радянського укладу життя. І антиамериканські «викиди» - також. В часи СРСР
американці були винні в усьому, від вибуху на Чорнобильській АЕС до провалу
заготвлі дубової кори у ліспромгоспах Пермської області; від землетрусу в
Ашгабаді до катастрофи у тваринницькому комплексі Смоленщини. Народ має єднатися проти "ворогів" навкого вождя. Тоді народ прощає вождеві і власне пограбування, і безправність, і злидні...
Просторами СРСР вперто ходили чутки, що поява на колгоспних полях
колорадського жука – це справа рук ЦРУ, що спеціально для ціїє операції в штаті
Колорадо пригноблених негрів змусило виловити ледь не все поголів`я смугастих
розбійників. Даремно освічені люди сміялися і кепкували: колорадський жук
отримав свою назву тому, що, з`явившись в штаті Колорадо у 1859 році знищив там
практично всі картопляні поля; що батьківщиною колорадського диверсанта
насправді є Мексика; що іще до Першої світової війни колорадський жук з`явився
спочатку у Франції, а потім швидко перебрався на поля Бельгії, Голандії,
Німеччини. Для радянських людей історія з агентами ЦРУ, що повзали рачки
колорадськими полями, збираючи жуків для закидання в Радянський Союз виявилася
цікавішою. Так зручно мати ворога – на нього можна списати влсну тупість,
власні лінощі, некомпетентність, комформізм…
До речі, щодо симбіозу СРСР та Рейху в нинішній сутності Росії… Знаєте,
звідки походить історія про клятих американців, що скинули колорадського жука
на поля Батьківщини? Правильно, це доктор Йозеф Гебельс таке розповідав по
радіо громадянам Третього Рейху: мовляв, кляті американці десантували колорадосів на картопляні плантації Великого Рейху…
«Такий дефіцит бюджету... і раптом на якихось колишніх
власовців, бандерівців і дисидентів, на вивчення історії їхнього арешту хочуть
упхати сотні мільйонів, - обурився ветеран-тюремник. - Закриття музею було б
реальною допомогою південному сходу України, щоб не було цієї гнилості, щоб
вона не поширювалася».
Товариша Анатолія Тєрєнтьєва зрозуміти можна. Роками він знищував в таборі
кращих людей пригноблених комуністами народів СРСР. Що іще може він сказати?
Людина, яка мала б хоч дрібку совісті, давно покаялася б і попросила вибачення
у колишніх політв`язнів та їхніх рідних. Проте, як відомо, ні у есесівців, які
катували «ворогів німецького народу» в Освенцимі, Майданеку та Заксехаузені,
ані у енкаведистів, що вдосконалювали тортури на в`язнях концтаборів Мордовії
та Пермі, совісті не було і немає. Тому жоден есесман і жоден чекіст каяття не виявили.
Що ж до мільйонів рублів… Товаришу Тєрєнтьєву треба б знати, що з дефіцитом
бюджету слід боротися не шляхом закриття музеїв, особливо таких, які
розповідають про жахи тоталітаризму, а іншими методами. Один переносний
зенітно-ракетний комплекс «Игла», що ним гуманний уряд Російської Федерації
озброює російських неонацистів та ультра-націоналістів на Донбасі, коштує від
60 до 80 тисяч доларів. Набої до АК-74 – по долару за штуку. В Україні вже
згоріло десяків зо три новеньких КАМАЗів, якими завозилися з території Росії
бойовики. Ціна одного КАМАЗу – близько 1,7 млн. рублів.
Дефіцит бюджету в нормальних країнах долається економією на владі, на
представницьких автівках, літаках для міністрів і вертолотах для губернаторів.
Товариш Тєрєнтьєв чомусь не згадав ані яхти Путіна за 100 мільйонів доларів,
ані палацу в Геленджику вартісТю у мільярд(!) доларів. Йому музей муляє…
«Відповідні репортажі про поганих бандерівців у хорошій
колонії почали поширюватися і на федеральних телеканалах»…
Йдеться про брудний пасквіль на НТВ під назвою «Спонсоры из США открыли в
Перми-36 музей «националистов мучеников» Украины». Цей огидний репортаж, від
перегляду якого заздрісно б застогнав сам Гебельс подорожує державними
телеканалами та Інтернетом, сіючи в душах простих людей насіння російського
шовінізму, неонацизму; відроджуючи та підпушуючи наостальгію за сталінськими
часами, яких, зауважу, більшість російських вантинків, що «стогнуть: «Сталіна б
нам» не бачили і за його влади не жили.
Наскільки брудною є нинішня путінська пропаганда кожен з читачів може
пересвідчитися, переглянувши ролик, про який йдеться вище, отут: http://gurianov-pavel.livejournal.com/40294.html
Наприклад, Левко Лук`яненко,
котрий, як відомо, був членом КПСС, штатним пропагандистов Радехівського
райкому КПУ раптом перетворився на «бандерівця». Так і сказано у фільмі – був
прихильником і спільникм Шухевича та Бандери. Те, що на момент, коли пан Левко
подався в дисиденти ані Бандери, ані Шухевича давно вже не було в живих, а про
співпрацю Лук`яненка з
«бандерівцями» у судовому вироку абсолютно не йшлося – новітню
російсько-фашиську пропаганду не зупиняє. Для неї будь-яка людина, що не
вклоняється Путіну і не маше російським триколором – вже «бандерівець» і
«првосек», хай навіть він є негр.
«Перм-36» - неофіційна назва радянської виправно-трудової
колонії суворого режиму № 36 для засуджених за «особливо небезпечні державні
злочини» в селищі Кучино Чусовського району Пермської області РФ.
З 1972 року в колонії утримувалися засуджені за
звинуваченням в «антирадянській агітації і пропаганді» - серед них Василь Стус,
Левко Лук'яненко, Валерій Марченко, Василь Овсієнко, Юрій Литвин, Олекса Тихий,
Володимир Буковський, Натан Щаранський, Баліс Ґаяускас та інші політв'язні,
значну частину яких складали українці.
У 1985 році в карцері колонії за нез'ясованих обставин
помер Василь Стус. Табірні наглядачі знищили рукопис із 300 неопублікованих
віршів поета.
Крім Стуса, внаслідок перебування в колонії № 36 у
тюремних лікарнях померли ще троє політв'язнів-членів Української Гельсінської
групи - Олекса Тихий (1984), Юрій Литвин (1984), Валерій Марченко (1984)».
До речі, товаришу Тєрєнтьєву з відомих причин було заборонено згадувати про
таких видатних "прихильників Бандери та Шухевича" – в`язнів ВТК № 36,
як:
Юрій Федорович Орлов, доктор фізико-математичних наук, професор,
член-кореспондент Академії наук Вірменської СРСР, члем Московської
Хельсінгської групи, пізніше – почесний голова Міжнародної Хельсінгської
федерації з прав людини. З точки зору тєрєнтьєвих – страшний гітлерівець;
Натан Щаранський, член Московської хельсінгської групи, помічник академіка
Андрія Сахарова, пізніше – член кількох урядів Ізраїля на посаді міністра
будівництва та міністра внутрішніх справ. Оця людина, товариші відставні
вертухаї, точно фанат Гітлера;
Гліб Павлович Якунін, російський священик, сподвижник знаменитого отця
Олескандра Мєня;
Ігор Огурцов, засновник знаменитого Всеросійського соціал-християнського
союзу звільнення народу, в 90-ті роки член Конгресу громанянських і
патріотичних сил. Російський націоналіст. До речі, досі не реабілітований. Оце
він, якщо вірити Тєрєнтьєву та агітпропівцям з НТВ – сподвижник Бандери?
Про цих людей не шукайте згадок у пропаганді новітнього Московського Рейху.
Не шукайте оповідей про нього від вертухая Тєрєнтьєва. Тому що тоді вся брехня
путінського Агітпропу про страшну загрозу «Правого сектора», який на танках
«Абрамс», що їх йому виділило НАТО, наступає на Москву, розсипеться на порох.
Колонія була закрита в 1988 році. У 1996-му на її
території було створено Меморіальний музей історії політичних репресій
«Перм-36» - єдиний у Росії музей ГУЛАГу під відкритим небом.
У 2004 році Фонд світових пам'ятників уніс «Перм-36» до
переліку 100 особливо охоронюваних пам'яток світової культури. Розпочато
процедуру зі внесення музею до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
У січні 2013 року повідомлялося, що меморіал обрано
«модельним проектом» для створення аналогічних музеїв РФ у рамках майбутньої
федеральної програми увічнення пам'яті жертв політичних репресій».
Проте наразі всі ці проекти призупинено. Офіційно – через нестачу коштів.
Гроші є лише на підтримку сепаратистів Донбасу та хлопців з «Русского
национального единства», які лізуть до Слов`янська, Горлівки і Луганська
встановлювати «новий порядок»; гроші є на утримання Придністров`я, Абхазії,
Криму, Південної Осетії, Карабаху, на безоплатні кредити режиму Асаді в Сирії
(які ніхто ніколии не поверне), на "гумантітарну допомогу" Північній Кореї
тисячами тон безкоштовного пального, рису, цукру, сотнями КАМАЗів і «Уралів». А на музеї політичних репресій – немає.
Колись імператриця Катерина ІІ у листі наміснику Литви (так раніше
називалася величезна територія Білорусі та Прибалтики) графу Чернишову
настановляла: «… потрібно позбавити їх історичної пам`яті непотрібної». Малося
на увазі, що литвини (і не лише вони) в Російській імперії мають забути своє
минуле, звідки вони походять, де їхнє коріння; народи імперії мають лише знати,
що їхніми володарями по праву є
московські царі. Всі мають забути кому раніше належав «истинно русский» город
Смоленськ і яким чином його «воссоединили» з Московією. Багато чого мали забути
українці, грузини, турмени в Російській імперії…
Тепер забувати привчають росіян. В Німеччині зберегли нациські концтабори в
якості музеїв. Туди школярів возять, аби вони знали і пам`ятали що таке
нацизм. В Росії музеї репресій знищують. Народу придумують іншу історію - з
мудрим Сталіним, який пікся про свій народ, а розстрілював і саджав виключно
ворожих шпигунів та диверсантів; про імперіалістів, які тільки й турбувалися
про те, як захопити землю російську; про злих американців і потворне НАТО, котре
якби стерти у ядерний попіл, то на землі відразу б настав Золотий вік.
І ось вже чути на НТВ цікави розповіді про те, що Гітлер, виявляється, був
не такий вже і поганий; що поганим він став, коли напав на мирний совковий
народ; що якби не напав, то з Гітлером можна і потрібно було б дружити; що
Гітлер зробив для свого народу дуже багато, так само як і Сталін.
А політичні репресії… Так то ж для блага народів. Народи гітлерівського
Третього Рейху, сталнісько-хрущовсько-андропівського СРСР, а тепер – путінської
Російської Федерації мають знати, якщо їх саджають, убивають, морять голодом –
то це заради світлого майбутнього цих самих народів. А то прийдуть злі жиди
(імперіалісти, бандерівці, американці) і стануть саджати в концтабори, убивати, морити
голодом…
Ви помітили, як легко і невимушено Анатолій Тєрєнтьєв за командою
путінського Агітпропу в один ряд з «власівцями» та «бандерами», котрі були хоча б
формально злочинцями з точки зору радянського закону, ставить і дисидентів,
тобто тих людей, провина яких лише в тому, що вони насмілювалися вимагати
дотримання гарантованих радянською конституцією прав громадян. Це – не
випадковість. Це свідчить про те, що в путінські Росії готуються масові репресії
проти незгідних. А пригноблений, отруєний брехливою пропагандою народ, ще й
буде верещати на площах у захваті, як верещав на мітингах 30-х років, вимагаючи
смерті «наймитам імперіалістів».
Народу розскажуть, що зараз – не до гуманізму. Не можна перед лицем загрози
«Правого сектору» розслабляти народ російський якимись химерами про права
людини. Народ має знати, що «Правий сектор» та американські шпигуни –
всюдисущі. Що «бандерівцем» може виявитися будь-хто, незалежно від раси,
національності, місця народження, віроспвідання; що лише мудрий Путін знає хто
є «правосеком», і головне, вирішує, хто ним не
є.
Відтак, музеї, подібні до «Перм-36» не потрібні і шкідливі. Адже то лише в
демократичних країнах, де права людини є головною цінністю, потрібні екскурсії
до Осенциму та Заксенгаузену. Щоб нові покоління знали, в Німеччині «ніколи
більше» не виникне нічого подібного.
В Росії ж на демонстраціях і мітингах давно з`явилися плакати «Верим Путину», «Да
здравствует Путін», тощо. І вже багатотисчні натовпи однакових людей з
однаковими палаючими фанатизмом очами сандують «Хай живе Путін». На німецьку це
перекладається «Хайль Путін»…
За матеріалами сайту http://www.istpravda.com.ua/short/2014/06/4/143150/
Коментував
ПАВЛО ПРАВИЙ
Немає коментарів :
Дописати коментар