Загальна кількість переглядів сторінки

пʼятниця, 2 грудня 2011 р.

Безсовісні...

       Вже ні для кого не секрет, що українські можновладці ставляться до простого народу, який їх вибрав, і інтереси якого вони, в принципі, мають захищати, мов до худоби. Приклад "чорнобильців" та "афганців", яких останнім часом топтали ногами, поливали брудом в пресі, труїли сльозогінним газом - яскраве тому свідчення.
У світлі такого ставлення до простого громадянина, цікаво поглянути на наших політиків: що там? Що там в душі, в серці, в розумі? І тут відкривається воістину страшна картина...
З одного боку, дивлячись чесними очима в телекамеру, можновладці переконують, що нема нічого святішого за закон, який треба виконувати будь-що, а з іншого так хочеться бути поза законом...

      Пригадується, наприклад, як Міністр зовнішніх справ України Костянтин Грищенко, пояснював наявність біля нього десятка охоронців: мовляв - не моя забаганка - закон вимагає для мене охорони - повинен коритися.
      Закон, звісно, є закон. Як казали давні римляни, "Pereat mundus, fiat justitia" - нехай загине світ, але відбудеться правосуддя. Але... От цікаво, чи порушував любитель законності пан Костянтин на засіданні Кабінету міністрів питання щодо виконання судових рішень по виплатам "чорнобильцям". Азаров каже: немає грошей? "Нехай загине світ..."
Ось питання до захисника принципа верховенства права пана Костянтина: чи подав він у відставку на знак протесту проти порушення законів України Кабінетом міністрів, членом якого він є? І де його совість?
      Але тут треба сказати, що Костянтин Іванович Грищенко на тлі окремих можновладців виглядає просто і скромно. Майже аскетично. Він має всього лише два ордени  - "За заслуги" ІІІ та ІІ ступеня, та і ті отримано ще за часів Кучми.
      Ось людина, яка просто вражає. Герой України, доктор історичних наук, дійсний член Національної академії наук України, віце-президент Національної академії наук України, член президії вищої атестаційної комісії України, лауреат Державної премії України в області науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України.
      Мало хто з видатних українських вчених має такі регалії. Але це ще не все - названа людина є ніяк не менше, ніж генієм, бо здобула все те поміж іншим, у вільний від основної діяльності час! Мова іде про Литвина Володимира Михайловича, колишнього голови Адміністрації Президента України і багаторічного Голови Верховної Ради України. Ото глиба!
Правда, треба визнати, що в нормальній країні Литвина давно вже позбавили б усіх наукових ступенів, бо давно вже висить над Володимиром Михайловичем звинувачення у найстрашнішому для науковця злочині - плагіаті. З 2003 року планує Володимир Михайлович подати в суд за наклеп на тих, хто звинувачує його у крадіжці чужих ідей, та все ніяк - бурхлива політична і наукова діяльність не залишають часу на такі дрібниці, незважаючи навіть на нові звинувачення.
      Пан Литвин так само, як і Грищенко, полюбляє розповідати про главенство закону. Найбільше любить упирати на чесність і мораль. У світлі цього дуже показоворю є історія отримання Володимиром Михайловичем статусу учасника бойових дій. Так-так, шановні! Наш голова Верховної Ради - герой! Він, виявляється, не лише видатний вчений - він зі зброєю в руках захищав нашу з вами державу!
      Правда, треба визнати, що в нормальній країні Литвина вже давно змусили б скласти із себе повноваження не лише голови парламенту, але і рядового депутата. Причина - аморальність. Виявляється, що учасником бойових дій наш герой став, злітавши у складі парламентсько-урядової делегації в розташування укранського миротворчого контингенту в Косово. Нагороди вручити та горілочки попити на фуршеті. І "свистали кулі" над вченою головою Володимира Михайловича аж цілих два дні!
      Що тут сказати? Як прокоментувати дії людини, яка, в приинципі, має бути взірцем всіх чеснот не лише для депутатів, але і простих громадян? От і питають себе всі навколо: якщо Ливин собі таке дозволяє, то чом би і мені?..
      Україна посідає 152 місце в світі за рівнем корупції, знаходячись поряд з Демократичною республікою Конго і Такжикістаном. За останній рік наша держава примудрилася обігнати навіть визнаного авторитета у справі корупції - Російську Федерацію. За двадцять років незалежності населення країни скоротилося на 10%. Україна входить в число країн з найбільшою небезпекою для діяльності журналістів і правозахисників. За рівнем ВВП на душу населення в 2010 році Україна посідала 98 місце, трохи поступаючись Намібії та Албанії. Невже колишній голова Адміністрації Президента і нинішній очільник парламенту не несе за все те відповідальності?
      Мабуть, за це 11 квітня 2011 року Литвин Володимир Михайлович нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ступеня. Як зазначено в документі - за "видатні особисті заслуги в сфері державного будівництва, багаторічну плідну законотворчу та громадсько-політичну діяльність".
Або отримане6 ним звання Героя України з врученням вищої державної нагороди - ордену Держави за "видатні особисті заслуги перед Україною у розвитку державного будівництва, реформурванні политичної системи, утвердженню ідеалів громадянського єдинства та згоди в суспільстві". Враховуючи, що цю нагороду голова Верховної ради отримав 7 грудня 2004 року, можна зробити висновок, що, підписуючи указ про нагородження, під "ідеалами" Кучма мав на увазі страшний розкол суспільства на "бандер", "фашистів" та "москалів", який стався за останні місяці, за розповсюдження плакатів, де було зображено Україну, поділену на три сорти, а під реформуванням політичної системи - знамениту політреформу, яка увігнала країну в системну політичну кризу.
      Ось іще один лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки - колишній міністр оборони, а нині - депутат Верховної Ради країни (фракція ПР) - Олександр Іванович Кузьмук. Звання отримав в той самий рік, що і Литвин. Так само, як і Литвин, має статус учасника бойових дій. За що? За влучний пуск ракети класу "земля-земля" в 2000 році, в наслідок чого в м. Бровари було зруйновано житловий будинок і убито трьох людей? За не менш влучний постріл зенітною ракетою в 2001 році, коли було збито літак ТУ-154 з 78 пасажирами та членами екіпажа на борту?
      За те все пан Кузьмук має: орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня; орден Богдана Хмельницького ІІ степеня; орден Богдана Хмельницького І степуня (формулювання: "за особисті заслуги в розвитку і реформуванні Збройних сил України, зміцнення обороноздатності держави"). Нічого собі... зміцнення.
      Крім цього пан Кузьмук має ще орден Данили Галицького (2004 р.) "за багаторічну плідну працю", а також орден "За заслуги" ІІІ ступеня. Правда, останньому можна знайти цілком логічне поясненя: таким чином новий Президент Віктор Янукович відзначив заслуги однопартійця, який допоміг прийти йому до влади.
      А ось високопсодавці, які не жаліли життя та здоров`я під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
       Плющ Іван Степанович. В 1986 році він обіймав посаду Першого заступника голови виконкому Київської обласної ради. Ризикнемо припустити, що пан Іван голіруч шматки графіту з даху Четвертого енергоблоку не скидав. І мішки з піском до реактора не тягав. Він навіть в очепленні навколо 30-кілометрової зони "відчуження" не стояв. За що ж йому статус "чорнобильця"? За вміле керівництво із просторого затишного кабінету.
      А ось Потебенько Михайло Олексійович, колишній Генеральний прокурор України. У 1986 році він обіймав посаду Київського обласного прокурора. Як він заробив собі статус "чорнобильця", та ще й інваліда?
      У 1991 році, відразу після провалу ГКЧП, пан Потебенько швиденько ліг у лікарню, де йому було встановлено 90%-у втрату працездатності внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС. Але як тільки виявилося, що нікого за серпень 91-го не переслідуватимуть, навпаки, пану Михайлу "засвітила" нова посада, його здоров`я швидко пішло на поправку. Навіть на ногах триматися вже міг...
     
      Якщо хтось думає, що лише причетні до нинішньої влади люди виокремлююються безпринципністю й абсолютною відсутністю совісті, мусимо їх розчарувати.
Ось видатний опозиціонер, колишній міністр Внутрішніх справ, народний депутат ВРУ (фракція НУ-НС) Генадій Генадійович Москаль. Він, як і його начальник по парламенту, має статус учасника бойових дій. За що? За те що 22 жовтня 2010 року побував в розташуванні українського миротворчого контингенту в м. Гниляни (Косово), де брав участь у врученні миротворцям нагород, а також у фуршеті на честь нагороджених.
      Але це - фактично. А офіційно генерал-лейтенант міліції, як видно з довідки, підписаної командиром спеціального миротворчого підрозділу МВС в Косово підполковника Александрова "... залучався до проведення спеціальних операцій по перекриттю контрабандних шляхів провозу вогнепальної зброї та наркотиків територією Косово, та їх вилученню, а також в операціях по конвоюванню вибухонебезпечних предметів".
      Цікаво було б подивитися як генерал Москаль у касці, бронежилеті та з автоматом в руках, по-пластунські підповзає до криївки контрабандистів...
      Народний депутат ВРУ, народна артистка України Оксана Білозір, виявляється, є учасником бойових дій в Афганістані. Ким вона там була, з 1986 по 1988 рік? Снайпером? Санітаркою? Може, в якості гранатометника "на караван" ходила чи з "Калашом" в руках "чесала зєльонку"? Ні, вона співала. Була солісткою вокального гурту "Ватра", іздила по гарнізонах з концертами.

      Та вони не винні. Ніхто з них. Винні ми з вами. Прості громадяни, які безсовісно голосують за усіх тих литвинів і білозір, ющенків, табачників та москалів, луценків і яценюків...
Жодному японцю не прийшло б на гадку підтримати на виборах партію, у виборчих списках якої помічено депутата, спійманого на голосуванні чужою карткою. В Японії чиновник, який опинився на прес-конференції напідпитку наступного дня вже не був чиновником.
      Ніхто з американців і не подумав би голосувати за кандидата в президенти з двома "ходками" в "зону" за кримінальні злочини. Більше того, нікому з партійних босів навіть сп`яну не стукнуло б у голову висувати таку людину!
      Недавно в Німеччині зі скандалом, мов намилений, вискочив у відставку міністир, якого спіймали на плагіаті...
      Тож, думаємо, панове, думаємо.

      P.S.
      На завершення дуже цікавий факт. Якщо хтось не знає, що пов`язує таких різних за політичними переконаннями, рівнем освіти, світоглядом людей як Віктор Ющенко, Володимир Литвин та Дмитро Табачник, можемо підказати: наукова діяльність. Всі вони 1 грудня 1999 року отримали Державну премію України в галузі наукі і техніки за серію монографій "Українська фалеристика і боністика".
      Повтоюємо: всі ці люди офіційно є співавторами серії наукових книжок. Ночами не спали - тяжко працювали, аби внести свій вклад у науку. А то як же - майже всі - професори та доктори наук. Цікаво, генерал Кузьмук також за ці дослідження свою премію отримав? Принаймні, за датою збігається.
      Доречі, окрім медалей, та дипломів ці світочі української науки ще й отримали за це чималу грошову винагороду.
      Цікаво, хтось із них знає, що таке боністіка? Ми от чесно визнаємо - до сьогодні не підозрювали, що то за звір такий - фалеристика.
      Зазирнемо у довідники і... Все ясно. Якою ж наукою іще займатися нашим можновладцям, як не цими?
Боністіка - допоміжна історична дисципліна, що вивчає грошові знаки та бони, які вийшли із вжитку, як історичні документи, що відбивають економічне та політичне становище суспільства того часу.
Фалеристика - допоміжна історична дисципліна, яка займається вивченням історії орденів, медалей, значків, відзнак, тощо, їх систем (систем нагород в одній країні) та їхньою атрибуцією.

Ордени і гроші, гроші і ордени...

Немає коментарів :

Дописати коментар