Загальна кількість переглядів сторінки

субота, 10 грудня 2011 р.

Громадянські свободи. Навіщо вони... нам?

Цей день в нашій державі не треба святкувати. В цей день в нашій державі мають вивішуватися прапори із жалобними стрічками. Цікаво, а чи згадають взагалі наші можновладці, що сьогодні - 10 грудня, а відтак, світ відзначає День прав людини?

Саме 10 грудня 1946 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини. Цей документ ратифіковано і в Україні, а значить, Держава не просто зобов`язана - вона гарантує власним громадянам забезпечення їх прав.
Але що маємо натомість?
Нашим дітям гарантується бескоштовна освіта. Натомість минулого року батькам довелося  викладати по 100 гривень, аби придбати якісь там тести, пам`ятаєте? І підручників не всіх не вистачає, тож - вперед, до книгарні!
Наші діти регулярно несуть до школи (з наших гаманців) 50 гривень "у фонд школи"; 20 гривень "у фонд класу", і періодично - по "десятці"-дві на різні заходи. Звичайно, це все - добровільно! Жодного примусу. Наприклад, ніхто нікого не змушує купувати підручники - не хочете - не треба. Можете позичати у однокласників, орендувати, "витягати" з Інтернету.
Двадцять перше сторіччя за вікном - в Україні - доба комерційних відносин.
Громадянам гарантується бескоштовне лікування. Натомість до лікарні хврий має брати із собою постільну білизну, посуд, рушники, тощо. І харчі має брати. Ліки - по списку, і бажано - в аптеці, що її розташовано в будівлі лікарні.
Ні-ні, жодного порушення прав людини! Не бажаєте власної білизни? Адміністрація видасть вам простирадло і наволочку. Якщо це ганчір`я можна так назвати. І підгодовуватися з дому не обов`язково - в лікарняній їдальні щось та і дають. Правда, від тих "порцій" навіть "бомжі" блюють. І ліки у нас купують виключно добровільно. Не хочеш - лікуватимешся за державний кошт. Анальгіном.
Зрештою, Україна є цивілізованою країною з розвиненими ринковими відносинами.
Громадянам України гарантується свобода зібрань. Натомість, біля автобуса, яким ви разом із однодумцями збираєтеся їхати до столиці "на майдан", з`являється майор ДАЇ, і після короткої розмови із ним і ще коротшої - з кимось по "мобілці" водій орендованого автобусу оголошує, що поїздка скасовується.
Якщо ж ви все-таки дісталися столиці, то раптово натикаєтеся на двометровий паркан, яким дві години тому огороджено "Майдан" для "термінового ремонту", і ваша заявка на проведення мітингу залишилася за тим парканом.
Де ви побачили порушення ваших прав? Мітингуйте, будь ласка, скільки влізе! Завтра. Але зараз... Зараз - ремонт.
І майор ДАІ той вам не забороняв їхати до столиці? Не забороняв. Він навіть водієві автобуса не забороняв, і власнику автопарка не погрожував. він просто нагадав, що за тиждень цей автобус має проходити технічний огляд в ДАЇ. І якщо буде знайдено технічні неполадки, автобус не вийде на лінію. Ніколи.
А вам майор навіть посміхнеться. І дружньо порадить спробувати винайняти інший автобус. Технічно справний.
Кінець-кінцем, в Україні буяє й колоситься старий добрий капіталізм...
Або ось гарантоване правосуддя.  Хто сказав, що його у нас немає? Закон у нас один для всіх. Когось засудили за чужий злочин? Буває. Навіть в країнах з розвиненою демократією.
У вас через суд відібрали бізнес? А хто сказав, що ваші права порушено? Заплатіть судді трохи більше, ніж ваш опонент і справу зроблено.
Кажуть, в Україні основна робота адвоката полягає в тому, аби носити хабарі слідчим, прокурорам та суддям, що більшість справ розглядається в службовому кабінеті судді, так би мовити, в неформальному становищі. А що, то погано, коли все робиться по-сімейному тихо?
Зрештою, у нас в країні вільна конкуренція. Гаманців, кулаків, м`язів, зв`язків, "дахів"...

Втім, маємо звернути увагу на маленький нюанс: громадські свободи в Україні гарантуються громадянам. А різниця між громадянами і населенням дуже велика. Громдянство - це не лише права, але і обов`язки. Громадянин має контролювати владу і вимагати від влади виконання нею законів. Громадянин має допомагати владі розробляти і впроваджувати ті закони. І захищати їх. І боротися за них!
Якщо ми поспіхом відвертаємося, помітивши, як здоровезний бандит грабує жінку замість того, аби повідомити куди слід (не хочеться зв`язуватися; по судах затягають; "стукати" - "западло"), то і не нам вимагати, аби влада гарантувала нам особисту безпеку.
Якщо ми згоджуємося продати свій голос на виборах за 100 гривень - не нам вимагати, аби депутати, яких ми обрали, не продавалися олігархам.
Якщо ми не готові працювати у політичних партіях або громадських організаціях, утримувати їх за свої кровні - не нам закидати політичним "фюрерам", що вони не борються за наші інтереси.
Нас чавлять дорогими машинами "мажори"; на нас влаштовують сафарі, мов на диких тварин; нам цинічно брешуть; нас обкрадають; нас гноблять; нас обзивають "біомасою" і "бидлом". І так буде далі.
Бо громадянські свободи розроблено для громадян. Бидлу свободи не потрібні. Бидлу потрібне стойло і щоб у яслах щось лежало.

Немає коментарів :

Дописати коментар