Зґвалтована Кліо

В російській Векіпедії зникла сторінка «Киевская Русь». Просто взяла – і зникла. Тепер пошукові системи перенаправляють всіх на іншу адресу, яка називається «Древнерусское государство».

Випадковість? Зовсім ні. Бо і цю сторіночку http://ru.wikipedia.org/wiki/Древнерусское_государство теж капітально підрихтували, аби читачі правильно розуміли, як висловлювався геній всіх часів і народів, «политический момент».

Багато хто у світі сумнівається, а в самій Росії не хочуть вірити, що там настала фашиська диктатура. Все ще сподіваються на авторитаризм. Мусимо з жалем констатувати: часи гнилого ліберального авторитаризму минули і країна якось непомітно, але вже точно опинилася в модернізованому за націоналістичними стандартами Радянському Союзі, причому в Радянському Союзі не часів Брєжнєва, а періоду правління найкривавішого ката всіх часів і народів.

За свої слова відповідаю: тільки за Сталіна не лише історію спотворювали на догоду політичному моменту, але навіть з газетних знімків видаляли те, що з якогось часу вже не треба бачити бидлу, котрий у тих газетах іменувався гордо «советский народ»; котрий зараз серед нечисленних інтелігентів, які ще не розучилися мислити називається «совком», а в приватних бесідах вождів за бокальчиком елітного пивка на якому-небудь мисі Ідокопас – «бидломасою».

Ось вам знамените фото від 1937 року «К.Е. Ворошилов, В.М. Молотов, И.В. Сталин, Н.И. Ежов на строительстве канала им. Москвы». Свого часу його публікували всі радянські газети від «Правди» та «Известий» до «Кочегарки» та органу радянських залізничників «Гудок». Справжнє – ліворуч. А праворуч те, як воно виглядало після 10 квітня 1939 року. Цього дня доблесними чекістами було заарештовано Миколу Івановича Єжова, а разом з ним у мороці минулого зникають і його знімки в компанії вождя.

Навіть з підшивок газет у бібліотеках озброєні ножицями спеціальні «царевы людишки» повирізали крамольні світлини. Аби бидломаса (вибачте, радянський народ) мислив у вірному напрямку.

Гарантую: якби тоді в СРСР була Вікіпедія – сторінка про Єжова зникла б швидко і непомітно, як зараз – про Київську Русь.

Бидломаса має мислити правильно. Тому те, що не відповідає політичному моменту - під ножиці. За розпорядженням вождя.

Раніше на сторінці Вікі про Київську Русь було написано так:

«Киевскаяя Русь - середневековое государство на территории восточной Европы с центром в Киеве. Существовала с конца IX до середины XIII столетия…».

Тепер політична ситуація дещо змінилася, Владіміру Владіміровічу Путіну стало потрібно, аби його піддані запалали вогнем московського патріотизму і ненависті до бандеро-фашисто-хохло-малоросів. І щоб послідовники «Русского мира» в Україні пашіли цією ненавистю, спалюючи «ворожі» книжки і принагідно обробляючи кислотою обличчя тих українських вчених, які насмілюються йти проти генеральної лінії партії «Единая Россия», та ще й трохи хлюпнути в очі ректорам університетів, що вчать студентів «не тій» історії.

Тому надьожа-цар звелів писати отак:

«Древнерусское государство (др.-рус. и ст.-слав. Рѹ́сь, Рѹ́сьскаѧ землѧ, греч. Ῥωσία[3], лат. Russia, Ruthenia, Ruscia, Ruzzia[4], др.-сканд. Garðar, позже Garðaríki[5]), с 882 года также Киевская Русь — средневековое государство в Восточной Европе, возникшее в IX веке в результате объединения ряда восточнославянских и финно-угорских племён под властью князей династии Рюриковичей».

Ви зрозуміли, друзі? Ви це оцінили? Ви усвідомили всю підлоту путінської пропаганди? Лише вчора історики вважали, що держава Київська Русь існувала до середини XIII стиоріччя, а сьогодні вражені громадяни дізнаються, що вона, по-перше, називалася інакше, а по-друге існування не припиняла; що вона і надалі продовжувала жити. Бо перед цим ми вже прочитали іншу геніальну посилку:

«Эта статья - о государстве домонгольского периода. О государстве XV-XVIII веков см. Русское государство».

Второпали про що йдеться? Раніше на замовлення Агітпропу писали: «Київська Русь – колиска трьох братніх народів – росіян, українців та білорусів», саме в такій послідовності. Потім додавали, що Московія перейняла спадкоємність від Києва після татаро-монгольської навали, мовляв, слов`яни тікали в тамтешні ліси від татар, тож перенесли туди культуру, віру, мову, асимілювавши місцевих угро-фінів.

Тепер не так. Тепер, виявляється, Москва – це не нащадок Київської Русі, ні – вона і є сама Русь. Просто раніше столиця тієї держави була в Новгороді, потім у Києві, а опісля її перенесли до Москви. Як колись поляки перенесли свою столицю з Кракова до Варшави, або ті самі росіяни з Москви до Петербурга, а потім – назад. Країна – та сама, етнос – той самий, просто цар-батюшка в різних містах сидів, де йому було зручніше.

Це, друзі, історичний фашизм. Свого часу народ, що сформувався на базі даків, волохів та слов`ян, звільнившись від турецького панування, назвав свою молоду країну Румунією, що приблизно перекладається як «нащадок Риму». Підстави? Землі ці колись входили до складу Римської імперії і сучасна мова румунська багато в чому постала на базі романських мов. Тут пряма паралель з тим, чим були землі Московії в середньовічній Русі. Також окраїна, яка в літописах навіть Руссю не назвалася – Залісся, Заліська Украйна, Ростовська земля…

Але навіть у особливо хвору румунську голову не прийде думка назвати свою країну Римом і написати приблизно так: «Давній Рим – румунська земля, що існувала в період І сторіччя до нашої ери і яка охоплювала землі волохів, даків, а також Апенинський півострів, більшу частину Європи, частину Азії та Африки. Подальшу історію Римської імперії див. у статті про Румунію». Якби хтось так написав – його б негайно загорнули в мокрі простирадла і хутко відвезли до тихої заміської будівлі з ґратами на вікнах.

        А от  московським «історикам», виходить, можна писати нісенітниці. Бо так треба. І ось читаємо книжку, в якій до «великих русских полководцев» зараховано кагана русів, Великого князя Київського Святослава. А там ще кілька книжок, де в ранзі «Выдающиеся личности России» фігурують Володимир Великий і Ярослав Мудрий. Княгиню Ольгу в кокошнику можна зобразити, аби народ знав де коріння «истинно русских»…

З точки зору вченого те, що зараз висить на сторінці «Древнерусское государство» це – кричуща безграмотність. Це – нахабна підтасовка, злочин за який з пристойного товариства істориків виганяють зі скандалом і тріском. Історики – вони такі. Вони іноді за кожну кому, за кожну літеру у визначеннях та термінах до смерті гризуться. А тут… Мовчать поважні московські вчені, мов чекіст на допиті в Гестапо.

Дозвольте навести ще одну історичну паралель.

«Константин уже во всеуслышание объявил о любви и искусными доводами убедил царицу жить вместе со Склиреной. Заручившись ее согласием, он простер свои замыслы еще дальше — велел изготовить грамоту о дружбе и разбить по такому случаю царский шатер. Там они восседали и туда же ради этой неслыханной грамоты пришли и члены синклита. Лица синклитиков порозовели от стыда, они бурчали, но вслух расхваливали документ, будто это некая упавшая с неба скрижаль, называли его сосудом дружбы и другими сладкими названиями…»

Це так візантійських хроніст Михайло Псел пише про те, як новоявлений імператор Візантії Костянтин ІХ Мономах, відсунувши законну дружину, звеличив свою коханку, вигадавши титул севасти, котрий до того ніколи не існував і прирівнявши його до титулу імператриці. І придворна челядь, знаючи, що це неправильно, ще це злочин, «рожевіючи від сорому», славили мудрість самодержця.

Так нині поводяться російські історики. Славлять мудрість самодержця. Навіть не так – вони поводяться набагато гірше, ніж придворні лакизи ХІ сторіччя. Вони не червоніють від сорому. Судячи з усього, вони взагалі забули, що то таке.

Що буде далі? Передбачити не важко. Сторіночка ця у Вікіпедії – лише перша ластівка, перший, невеликий штришок до тієї паскудної картини, яку намалюють історики на догоду політичним амбіціям безумця на троні.

Професійній історики пхикнуть зневажливо: та що та Вікіпедія! Профанація. Попереджаю: не треба вважати це дрібницею! Ой, не треба! Вікіпедія – це довідник для пересічного громадянина. Це – найвірніший і найдешевший спосіб формування масової свідомості.

Далі треба чекати у шкільних підручниках та солідних монографіях пасажі про те, що Русь виникла на території Росії. Що Рюрик побудував «Древнерусское государство» на землях північних слов`ян та балтів, зі столицею у Новгроді. А вже потім Рюриковичи приєднали до Русі Київ.

Да вони вже так і пишуть!

На цій же страшній сторінці Вікіпедії дають карту «Расширение территории Древнерусского государства в IX—X веках под властью династии Рюриковичей». Що там бачимо?

Бачимо, що у 862 році «Древнерусское государство» включало в себе Новгород, Ладогу, Ізборськ, Полоцьк, Муром, Ростов. Зате Києїв та Смоленськ Руссю не були!

А як же поляни, про яких Нестор пише? Аскольд і Дір, котрі, як стверджували до сьогодні ті самі російські академіки, на чолі русів ходили на Царгород? А ніяк. Вовки з кашею з`їли. Головне, що Ростов – земля майбутної Московії – тут.

Скажуть: все – за правилами. Перераховано лише ті міста, які згадуються у «Повісті минули літ», а на 882 рік не було (вірніше, не згадуються) ні Чернігів, ні Переяслав, ні Іскоростень.

Так, не згадуються. Але ось згадано Любеч, а його чомусь «брати-росіяни» на карті позначити не сподобилися. Чи не тому, що це місто лежало в землях сіверян, яким відмовляють у приналежності до Русі? Та і що це за спосіб написання історії – включати до держави лише ті райони, в яких були міста? Як можна так писати історію? Виявляється – «можно и нужно».

Але в такому разі куди поділися «Куявія» та «Ортанія» - міста русів, що їх згадують у восьмому IX сторіччі арабські автори школи Джейхані як «міста русів»? Самі ж високовчені академіки одотожнюють їх з Києвом і Таматархою-Тмутороканню! Не мамо сумнівів, що путінський Агітпроп і тут щось вигадає.

Гаразд, хотіли принизити «хохлів» - принизили. Але навіщо з власних громадян робити тупих неуків? На зниклій сторінці Вікіпедії «Киевская Русь» давалися кілька версій походження Русі. Тепер залищилося лише кілька слів про дві.

Куди поділася цікава готська теорія, яку в різних інтерпретаціях розробляли професори Буділович, Готьє, Пастернак?

Куди поділася згадка про індо-іранську теорію, згідно з якою Русі походять не із Скандинавії, а – зі Степу Доно-Донецького регіона? А цю теорію, в тій або іншій трактовці розвивали такі корифеї історичної науки, як Д.Т. Березовець, О.М. Трубачов, І. Кузич-Березовський, Д.І. Іловайський.

Де проблема Руського каганату, яку досліджували чудові історики А.Г. Кузьмін, В.В. Сєдов, а зараз продовжує професор О.С. Галкіна?

Про все це хоча б коротко згадувалося на старій сторінці Вікіпедії. Зараз бачимо суцільну «Норманську теорію» і куці відомості про «Антинорманізм», єдиним представником якого названо російського вченого (який навіть професійним істориком не був і у своїй єдиній історчній «праці» таку ахінею несе – хоч за голову хапайся) Ломоносова. І якби протиставили Норманській теорії – слов`янську, то хоча б кілька слів сказали про її основні тези і назвали таких вчених як професори Симоновіч, Артамонов, академік Рибаков…

Що це, дорогі товариші росіяни? Профанація питання? Треба з власної молоді виховати тупе бидло з мінімумом осіти, яке дивитиметься на світ очима Діми Кісельова? Подібну практику до слов`ян застосовував Адольф Алоїзевич Хитлер. Той також вважав, що слов`янам достатньо вміти читати, писати та складти у стовпчик.

Що це, дорогі українці? Чи це не підготовка до офційних претензій на Україну як частину Росії, що колись «відірвалася» від «Древнерусского государства» і під впливом поляків здичавіла, перейшовши на вигадану катольцькими ксьондзами «говірку»?

За влучним висловом одного з блогерів, наразі в Росії історію перетворено з науки на зброю. Історики йдуть попреду російських танків. Так і є. І багато хто з московських істориків перетворився на солдат, які виконують злочинні накази. Ці моральні потвори не протестують, не стають на захист колег, які мають сміливість висловлювати власну громадяньку позицію. Хіба хто став на захист професора МГИМО Анатолія Зубова, який виступив проти фашизму в Росії? Зате добре почувається в МГУ професор Олександр Дугін, який сповідує відверто фашиські погляди.

Зараз росіян активно лякають українським фашизмом. Бандерівець, мов та Чупакабра – ніхто його не бачив, але всі страшенно бояться і, що найприємніше для Путіна, готові йти «освобождать от фашистов» Україну.

Не туди люди дивляться. Я недаремно згадував тут інформаційну політику сталінського СРСР. Комунізм від фашизму (в т.ч. і від радикального його прояву – нацизму) відрізняється лише тим, що спирається на декларований інтернаціоналізм. Решта співпадає.

Дослідник історії фашизму Вольфганг Віпперман виділяє 10 основних ознак фашиської держави. І всі вони є в наяності, але не в Україні – в Росії. Детальніше, якщо хто схоче, про це – тут: http://polis-luga.blogspot.com/2014/03/blog-post_7.html

Ми ж маємо усвідомити одне: поки не пізно, треба починати боротьбу на історичному фронті. Росія – єдина країна у світі, яка офіційно впровадила у своїх університетах спеціальність «історик-пропагандист». Це означає, що нам і цілому світові оголошено війну.

І якщо ще хтось гадає, що чудесні перетворення з Вікіпедією – випадковість, результат творчості недоумковатого прищавого скіхеда-самоучки, звертаємо увагу, що це сталося 21 березня 2014 року. Чим славна ця дата в історії Росії? Правильно, саме цього дня В.В. Путін підписав закони про приєднання окупованих російськими «визволителями від фашизму» Криму та Севастополя до Росії.

То що, і далі робитимемо вигляд, що все тихо і «зелених чоловічків» у професорських мантіях не існує? Ще трохи – і ми переконаємося, що це не так. Але тоді вже може бути пізно…

З великим неауково-патріотичним привітом,

письменник

ПАВЛО  ПРАВИЙ