Загальна кількість переглядів сторінки

субота, 25 січня 2014 р.

Чотири версії біди


У соцмережах продовжується обговорення обставин трагедій, що сталися у День Соборності України. І напруга дискусій не згасає. Кожен має свою власну думку і запально її відстоює. З`являються нові факти, стають відомі нові обставини.

Не претендуючи на істину в останній інстанції, спробуємо розібратися у цілій низці незрозумілостей, що стали очевидними в останній час. Якщо відкинути безліч зовсім надуманих або екзотичних версій, які може понапридумувати талановитий детектив, зупинимося на кількох, що є найбльш ймовірними. Спробуємо відсторонитися від власних симпатій та антипатій і розглянути трагедію хоч і з певного суб`єктивного ракурсу, але - з точки зору нейтрала. Розумієте, про що я?
  Перша версія. Вона ж найрозповсюдженіша: жертви на сумлінні влади. Схоже, ця думка є єдиною, якої притримується Об`єднана опозиція, якщо судити з офіційної заяви Штабу спротиву.
«Каральні органи перейшли межу. Вбивство мирних пікетувальників – це наслідок безкарності виконавців злочинів і ескалації терору. Про це йдеться в спільній заяві «Батьківщини», «УДАРу» і «Свободи» <>
Усе, що буде відбуватися нині в країні, життя і безпека кожного громадянина, і смерть протестувальника – це особиста відповідальність Віктора Януковича, який протягом двох місяців ігнорував справедливі вимоги мирного протесту і своїми зусиллями переводить його в гарячу фазу. Лише безумовне і негайне виконання усіх вимог народу є гарантією повернення ситуації в країні в мирне русло» (https://www.facebook.com/Uainfo.Or/posts/678805032170162).
Здається, все логічно – безкарність і вседозволеність дійсно породжує злочини. І відмахуватися від цього не є правильно. Кажуть, Янукович, під час святкування Дня міліції на закритому заході запевнив керівників МВС у тому, що він «не здасть ні за яких обставин жодного».  І вдячні міліціянти стараються як можуть. Ймовірний такий сценарій? Цілком. Нинішня влада, ота «піраміда», що її створено в Україні, здатна до всього.
Але. Але мусимо сказаті і «але».
«Піраміда» та не є однорідним монолитом. Насправді у владному істеблішменті кілька угрупувань, далеко не кожне з яких діє в інтересах Януковича і його найближчого оточення. Ці ми поки що не братимемо до уваги. Вважатимемо, для порядку, що наказ стріляти (а без наказу силовики цього б не зробили) надійшов все-таки саме з Межигір`я.
В такому випадку задамося питанням: навіщо це Януковичу? Тут два можливих варіанти: або задля залякування протестувальників, або як додатковий привід для введення надзвичайного стану.
Перший ми відкинемо. Влада (якщо це дійсно її рук справа) вже випробувала багато способів залякування: арешти, побиття, викрадення, тортури і убивства активістів та журналістів, прийняття одіозних і смішних законів, погрози довготривалими термінами ув`язнення, тиск на родини, спалення авто та ін. І ці дії лише роздмухували ситуацію. Тож влада давно вже мала б зрозуміти: тактика залякувань не діє. Відповідно, убивство двох-трьох протестувальників не дає нічого, окрім мобілізації протестів і нового спалаху активності вулиці.
Відстріл громадян правоохоронцями як привід введення надзвичайного стану виглядає ще більш сумнівним. Мало того, що саме в такій інтризі Банкову звинуватить громадськість та міжнародне співтовариство – вона взагалі об’єктивно виглядає зайвою, адже і без цього для введення НС є чимало приводів – від спалення автівок МВС та масового використання радикалами «коктейлів Молотова» до погромів будівель, що їх чинять «тітушки».
З іншого боку на цю версію грає фактор часу скоєння злочину. Адже ходять вперті чутки, що саме на 22 січня було заплановано засідання РНБО, яке мало подати на імплементацію ВРУ постанови про введення надзвичайного стану. І саме напередодні трапляються перші людські жерти. Співпадіння?
Звернемо також увагу на тупі й незграбні намагання Міністра закордонних справ Кожари та Міністра Юстиції Лукаш переконати іноземних дипломатів у тому, що у тривалих силових протистояннях «винна опозиція» демонструванням кадрів поранених міліціонерів. Це також можна трактувати як морально-інформаційну підготовку до застосування «останнього аргументу королів». Проте пам`ятатимемо і те, що цей захід закінчився абсолютним провалом – обурення дипломатів мало б показати владі, що європейська спільнота не зовсм на боці Банкової.
Аргументом на користь версії замовлення убивств Банковою є також підписаний Міністром внутрішніх справ Захарченком наказу, в якому, поміж іншого, дозволяється зстосування вогнепальної зброї. Знову співпадіння: за кілька годин після виходу наказу зброю й було застосовано. Проте це може свідчити не лише про чинність першої нашої версії, але й проти неї, адже невідомі злочинці могли просто чекати вдалого випадку для провокації і наказ Захарченка якраз такий привід створив. Тут маємо практично рівнозначну дилему.
Нарешті обставини злочину, типи поранень, місце де знайщли тіла, можлива зброя, яку використовували ставить багато запитань. Тут можна цілий детектив написати, отож все це ми розглянемо окремо, наприкінці, аби мати змогу робити висновки з усіх обставин, що зараз ми їх розглядаємо.
Дехто скаже: влада налякана, а з переляку можна накоїти чимало дурниць. Може. Якщо цей «переляк» влади не існує лише в уяві деяких вождів революції. Принаймні ні дії влади, ні риторика її представників жодних підстав для райдужних надій не дає. Нульові результати перемовин лідерів опозиції цьому підтвердження.
Останнє. Якщо б існувало таємне розпорядження влади на застосування вогнепальної зброї, то воно не обмежилося б двома-трьома постілами. Трупів було напевне більше. А далі – негайна, без огляду на методи і кількість постраждалих з обох боків – «зачистка» не лише Грушевського, але і самого Майдану. І масові арешти.
Робіть що хочете, але не видно, ну, не видно тут інтересів Януковича і Ко. Ці люди, наважившись пролити кров, на дрібниці б не розмінювалися – не в їхній психології. Плюс абсолютна шкода політичним інтересам: конфлікт треба гасити, а не роздмухувати.
Щоправда, хтось може заперечити, буцімто то була самодіяльність «озвірілого «Беркуту». Не сперечатимемося. Знаючи моральні якості окремих представників цього славного підрозділу, не можна виключати нічого. Проте невеличке розслідування обставин загибелі активістів, що ми його проведемо наприкінці публікації, викликають обґрунтовані сумніви щодо цього.

Друга версія. Як не прикро, але маємо її розглянути, бо вже натяки з боку влади відповідні пролунали.
Отже, за цією версією убивство на Грушевського – це справа рук певних осіб із самої опозиції. Наскільки це вигідно противникам Януковича? Якщо покласти руку на серце і набратися цинічності, то начебто – дуже вигідно. По-перше, це мобілізує протести і виводить на вулицю додаткові тисячі людей у яких, бедмо чесними, вже настала певна психологічна втома. Цікаво, чи випадковість, що більшість жертв не звичаный відчайдухи, а – досить відомі у протестному середовищі люди. Сепецально намічені цілі? Сакральні жертви в ім`я Революції? По-друге, це посилює позицію на перемовинах з Януковичем, бо кров опозиціонерів – додатковий, і дуже сильний важіль у тій боротьбі, що зараз точиться. По-третє, це додатковий тиск на ЄС та США, які не поспішають вводити широкомасштабні санкції проти влади. По-четверте, це може бути наслідком внутрішніх процесів в опозиції, яка не є однорідною, адже не секрет, що радикали та ОО не дуже толерують одне одного, більше того, в останні тижні радикальними організаціями Майдан майже цілком захоплено, а політиків з ОО витіснено. Провокація методів дій протестувальників на Грушевського (мовляв, дивіться, до чого привели ваші провокації, а ми ж попереджали) декому могла сподобатися.
Про можливу причетність до смерті активістів говорять навіть поважні есперти. Наприклад, Кость Бондаренко висловився в такому дусі:
«Поява в мережі відео, на якому Сергій читає вірші Шевченка з поеми «Кавказ», в умовах професійної зйомки, дає підстави для конспірологічних версій. А можливо, бідного хлопця спеціально підвели під кулі, щоб така жертва загострила затухаючий конфлікт? До того ж смерть сталася в День соборності України, у день, коли лідери опозиції скликали людей на віче. Випадковість? Чому тіло знайшли поза зоною обстрілу? І так далі - є нюанси» (http://ua.for-ua.com/politics/2014/01/22/155855.html).
Так і чуються обурені вигуки: знайшли кому вірити. Дійсно, зовсім не виключено, що пан Кость, який дуже близький до владного табору, так би мовити, «переводить стрілки». Але під час проведення розслідування не можа відкидати будь-які версії лише через те, що вони нам не подобаються. Тим паче, що «нюанстів», що про них згадує Бондаренко дійсно трохи таки є. Пригадаємо, що сплески насильства завжди припадали на моменти, коли протести починали затухати або на час напередодні чергового «Віча». І запам`ятаємо отой факт, що тіло Нігояна було знайдено «поза зоною обстілу», тобто – не в зоні зіткнень. Це важливо.
З іншого боку, в ОО не можуть не розуміти, що таке брутальне забивання у куток Януковича може бути небезпечним. В якийсь момент ситуація може переломитися настільки, що Віктор Федорович нарешті здасться на милість Володимира Володимировича, розстріляє Майдан, заарештує лідерів опозиції і оголосить «Білорусь-2» чи то, вважаючи на практику убивства мітингувальників – «Казахтан-2».
Цей аргумент мав би зупинити тих опозиціонерів, хто замислював провокацію. Проте и тут не все так однознчно. Адже гальма спрацьовують лише в тому випадку, якщо всі опозиціонери щиро прагнуть зберегти сувіренітет України. А якщо у когось з них певні таємні домовленості з Кремлем? Якщо мають рацію ті аналітики, що вважають нинішнє протистояння розхитуваням влади Януковича перед прийдешніми виборами? Чи маємо право ставити знак рівності між «Янукович власноруч убив людей», як написала Тимошенко і «Влада убила людей»?
Відповіді на ці питання у нас немає. Скажемо лише, що подібні мотиви можеть бути не лише у когось з надто амбітних опозиціонерів, але і в певних группах, що належать до влади. Плюс тісні контакти перших з другими, переплетіння інтересів, про які неодноразово говорилося. Цього питання торкатися не будемо, бо погрузнемо у болоті.
Тож вирішуйте самі наскільки вірогідна ця версія і підемо далі.

Версія третя. Діяльність іноземних спецслужб. Про «руку ЦРУ та Госдепа» хай розповідають окремі особливо креативні депутати Російської Держдуми та їхня креатура серед українських маргінальних організацій типу «Оплоту». Ескалація насильства в Україні Заходу вигідна лише в одному випадку: якщо б там таємно домовилися з Путіним і поступилися йому Україною. Але наіщо це робити таким чином, якщо існують більш прості шляхи? Заяви ж про спроби Заходу розколоти Україну можуть продукувати лише особи з певним станом психіки.
Проте залишається Росія. І тут все дуже сер`йозно. Не секрет, що Кремль щосили намагається втягти Україну в до Митного Союзу, ЄврАзЕС, ЄЕП, та всіх інших, до яких тільки можна, наднаціональних структур. Не секрет, що останнім часом ідея Путіна щодо створення «нового СРСР» пробуксовує, так само, як і плани розширення «Русского мира». Не секрет, що плани Путіна вийшли на прямий шлях до краху якщо до них не приєднається Київ.
І отут Кремлю дуже важливо, аби Янукович опинився в максимальній міжнародній ізоляції, та ще й у статусі диктатора, влада якого ґрунтується лише на силі. Як каже стара іспанська поговорка, яку помилково приписують  Наполеону Бонапарту: «Багнети годяться для всього, лише сидіти на них не можна».  В такому разі, і у такого Януковича залишається єдиний шлях – до Москви. Причому не в якості рівноправного партнера, а – в якості прохача. Якщо становище Януковича буде дуже хистким ще й всередині країни – це додаткові бонуси Москві.
Поки що Захід веде перемовини з Банковою – зустрічі з представникам іноземних дипмісій та візит Ештона і Фюле тому свідоцтво. Майже стовідсотково, що проходять і певні таємні консультації, ведуться якісь торги. Якраз те, що ані ЄС, ані США не поспішають з введенням широких санкцій є свідченням того, що перед Янковичем ще остаточно не зачинили двері у західній стіні. Зауважте, Сполучені Штати перекрили в`їзд нардепам Олійнику та Бондаренко, які (незважаючи на «авторство» Олійника у сумнозввсних «диктаторських» законах) є все ж другорядними політичними фігурами, але чомусь не зробили це для Клюєва або Льовочкіна. Ангела меркель ясно заявила: введення санкцій «поки що не на часі». Від Януковича все ще сподіваються кроків, які підказує невблаганна логіка…
Але якщо у Києві проллеться кров, четвертий президент України гарантовано й одразу стає рersona non grata серед переважної більшості країн світу. Тоді у нього єдиний шлях… Читайте вище. Чим цей шлях закінчується, можемо побачити на прикладі Білорусі.
Сьогоднішній візит Фюле та Ештона на тлі жертв невідомих (скажемо так) злочинців свідчить про дуже велику зацікавленість Заходу у мирному врегулюванні як запоруки збереження України в тому геополітичному становищі, в якому вона передувала до сьогодні. Але і жорсткі заяви Кремля про «невтручання США та ЄС у внутрішні справи України», заяви на межі фолу, свідчать у чий бік розвертається ситуація, що виникла у Києві останніми днями й тижднями. Тверезі голови неодноразово попереджали: розкручування маховика насильства вигідне лише Кремлю і, можливо, навіть замовлене Кремлем.
Крім того, саме візит очільників ЄС може буди опосередкованим аргументом на користь того, що в ЄС вирішили (може, за доповідями власних розвідок), що за кров`ю, яка пролилася, стоїть не влада і не опозиція, а – певна «третя сила». 
До речі, а чи помітив хто ще один дивний збіг: перші загиблі з`явилися якраз у момент, коли відкривався саміт у Давосі, тож українська делегація одразу потрапила не просто у лещата нищівної критики, а – у глуху ізоляцію і бойкотвання. Якщо Азаров з Арбузовим їхали до Швейцарії у сподіваннях, хоч і сумнівних, знайти якесь кредитування для економіки, що конає, то тепер на цих сподіваннях, схоже, можна ставити масного хреста. Привіт Віктору Федоровичу від Володимира Володимировича?
Чи мали російські спецслужби можливість для здійснення такої операції? Навіть не обговорюється. Якщо СБУ та МВС України дозволяють іноземним розвідкам спокійно викрадати зі своєї території людей; якщо вони не здатні зупинити проникнення – майже відкрите – іноземної агентури у Крим, Закарпаття, тощо; якщо органи державної безпеки очолюються людьми, які приїхали з Москви – це дуже просто. ФСБ навіть не треба використовувати кадрових диверсантів-шпигунів – місцевої агентури вистачає. Не лише серед «тітушок», але й серед самих протестувальників. Адже навряд чи хто сперечатиметься, що організації того ж «Правого сектору» нашпиговано агентурою не лише СБУ.
На цю версію якраз грає і зброя, яку використовували. Адже якщо з`ясується, що це таки «лівий ствол» - обріз або саморобка, то сліди поведуть найімовірніше в одному напрямку. Але як і обіцяв, про це поговоримо у кінці.
Які аргументи проти цього припущення? Окрім сподівань на гуманість і добру волю російських спецслужб (а на це може покладатися лише невиправний романтик «Русского мира») не знаходимо. Зате пригадується чітка схема, яку було вже не одного разу використано на Кавказі. ФСБ з успіхом використовувало провокативні убивства предствників різних тейпів у Чечні, аби нацькувати польових командирів один на одного. Згадаємо з чого починався конфлікт у Південій Осетії. Спочатку невідомими убивають кілька мирних осетинів і вкидається інформація що це зроблено грузинами (ті, звісно, заперечують), потім – навпаки. Результат всім відомий. Відповідно до цієї схеми можемо чекати пари трупів вже з боку правоохоронців, тим більше, що на руку провокаторам грає заява Стрілецької асоціації України про готовність застосування зброї у відпоідь на убивства мітингувальників, плюс заява пана Гриценка про наявність у опозиції навіть снайперських гвинтівок. Втім, це не є дуже обов`язковим.

Четверта версія. Випадковість або людський фактор.
Людей могли застрелити випадково. Наприклад, переплутав якийсь тупий прапорщик набої і шмальнув кілька разів бойовими у натовп. Але одразу чотири трупи з вогнепалом? Маловірогідно. Те саме стосується і необережного поводження зі зброєю протестувальників (зовсім не виключено, що якась зброя у натовпі ходить), яке є однією з офіційних версій, про які заявив перший заступник начальника головного слідчого управління МВС України Віталій Сакал.
«… цьому є підтвердження. Зокрема, відеоматеріали, на яких зафіксовано людей із вогнепальною зброєю» (http://1tv.com.ua/ru/news/2014/01/23/52312).
 Проте якщо застосування зброї з боку мітингувальників ще можна з певними обмовками прийняти, як намагання розпалити ситуацію, то щоб в один день трапилося кілька нещасних випадків через необрежність виглядає абсурдом.
http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/965763
Протестувальник з револьвером. Визначити що це за зброя - бойова, газова або травматична за уим знімком не можна. Але навіть газові револьвери перробляються під стрільбу бойовими набоями. Тож виключати нічого не можна.
Людський фактор завжди був тим каменем, об який не одноразово спотикалися у подібних випадках. Адже ще більш йомвірним є варіант наявності якихось обрізів, рушниць та іншого подібного начиння у «тітушок», які користуються підтримкою влади і, відповідно, майже не перевіряються. А серед цього, скажемо відверто, дуже специфічного контингенту, є чимало осіб, здатних на жорстокість, в тому числі й невмотивовану. Наприклад, могли таким чином «відплатити» за затримання і «приниження» напередодні двох дестяків «бойових товаришів», що їх вночі виловили активісти Автомайдану». Це може бути справою особи (групи осіб) які радикально налаштовані проти учасиків Майдану і ведуть влсну «патризанську війну» проти активістів. Чи так це, можемо дізнатися лише в разі якщо міліція проведе ретельне і об`єктивне розслідування (а отримати відповідну інформацію через агентуру цілком можна). Проте, питання в тому, чи вигідно владі оприлюднення відоостей, що злочин скоїли «тітушки»? Дуже сумнівно…
Маємо ще один варіант: якісь «розбірки» всередині українських радикалів. Там також народ часто, як то кажуть «не дружить з головою». Наскільки ця версія ймовірна – судити вам. Для мене – дуже сумнівно: до чого тут білорус? Та й Сергія Нігояна, здається, до радикальних угруповань не зараховують.
Нарешті, не треба скидати з рахунків і "ексцес виконавця" - самостійні дії одного або кількох співробітників "Беркуту", продиктовані якимось особистими причинами.   Це питання детально розглянув у своїй цікавій статті (http://starshinazapasa.livejournal.com/750262.html) Аркадій Бабченко. І він правильно зауважив: "Коктейль Молотва" та каміння, що його кидають деякі беркутівці у супротивника в переліку спецзасобів не значиться, відповідно це - самодіяльність виконавців.
Додамо, що "казус виконавця" не заперечує і виконання "замовлення" з боку отієї таємничої "третьої сили".
Словом, маємо погодитися, що гіпотез трагедії може бути кілька і у кожної з неї будуь свої прихильники. Вибирайте. Але краще б для цього сумного вибору взагалі підстав не було. Сподіватимемося, що ці жертви перші й останні. CONTRA SPEM SPERO.

Тепер про найстрашніше і найскладніше. Способи, якими було убито більшість жертв, обставини та ймовірну зброю.
Вже маємо інформацію, що випливають доволі назвичні «стволи»:
«Cергій Нігоян та Михайло Жизневський померли не від міліцейських куль.
Таку заяву зробили в Міністерстві внутрішніх справ. Уже закінчили експертизу тіл загиблих. Фахівці кажуть - причиною смерті обох чоловіків стали вогнепальні поранення. Зокрема, Нігоян помер від поранення картеччю на основі сплаву свинцю, а Жизневський - від кулі з мисливської рушниці. Правоохоронці запевняють - таких набоїв на озброєнні підрозділів відомства немає» (http://1tv.com.ua/ru/news/2014/01/23/52312).
Картеч (українською – шрот) – це свинцеві кульки різного діаметру (в цьому випадку – 8,2 мм.), якими споряджаються набої поліцейських та мисливських рушниць. У набій мисливської рушниці найбільшого - 12 калібру (18,5 мм) входить 12 таких шротин.
Чи могли таким шротом стріляти беркутівці? Теоритично – так. На озброєнні спецпідрозділів є карабін КС-23 (Карабин Специальный 23 мм), який може стріляти шротовими набоями. Саме для нього розроблено набої «Шрапнель-10» та «Шрапнель-25». Цифровий код означає максимальну дальність ефективної дії шроту пострілами цими набоями. Але справа в тому, що шрот цей не свинцевий, а – гумовий.
Дійсно, можна переробити набої, замінивши резину на свинець. Але по-перше, це вже треба мати умисел на убивство мітингувальників, що можливо (бувають і серед міліціонерів садисти або психи), але малоймовірно, зогляду на те, що бійці діють спільно і подібні дії та наміри може бути легко викрито. А по-друге, і це більш важливо, такі набої є навіть більш небезпечними для того, хто стріляє, аніж для йомвірної жертви: інструкції недаремно попереджають про небезпеку переробки набоїв в бік підвищення потужності порохового заряду. А надвеликий калібр та дуже кроткий ствол КС-23 (510 міліметрів, проти, наприклад у мисливської рушниці ІЖ-12 – 730 мм) дають велике розсіювання вже за 15 метрів. Убійна сила шроту (особливо проти людини, одягненої у зимові речі) також зникає приблизно на такій само відстані. А стільбою патронами 23/70, призначених для резини і прероблених під свинець – тим паче, бо заряд пороху дуже слабкий.
Є ще на озброєнні «Беркуту» небагато більш новітніх карабінів «Форт-500» різних моддифікацій. Калібр там менший – 12-й, тобто теоритично під нього підходять мисливські набої, але знов-таки мала довжина ствола (у «Форт-500М» вона взагалі лише 345 мм) робить стрільбу свинцем на враження справою бесперспективною на відстані більше 15 метрів.
Співробітинк "Беркуту" веде вогонь з рушниці "Форт-500". 

Тепер подивимося на характер пораненю Сергія Нігояна та Михайла Жизневського:
«У Нигояна обнаружены телесные повреждения от 2 проникающих слепых дробовых ранений грудной клетки с повреждением легких и сердца, а также непроникающее ранение в височной области головы. Смерть Жизневского наступила от сквозного огнестрельного ранения грудной клетки с повреждением аорты в области сердца. В первом случае ранение причинено картечью на основе сплава свинца, во втором – охотничьей пулей» (http://rus.newsru.ua/ukraine/24jan2014/kalibr.html).
У Нігояна було ще начебто поранення у шию, про яке тут чомусь не згадується. Отож, виходить, третина заряду набою (якщо це був набій 12 калібру), влучила у ціль. При цьому пучок свинцю напевне пройшов знизу вгору.
Навряд чи хтось, окрім силовиків наважився б ходити з мисливською рушницею напереваги. А от обріз – інша справа. Тільки з обрізу стріляти треба було упритул. Так само, як і з саморобного пристрою для відстрілу набоїв. Від живота. Знизу вгору. Це міг зробити будь-хто, знаходячись серед протестувальників. Тепер згадаємо, що тіло Сергія було знайдено поза зоною обстрілу «Бекутом», тобто, в стороні від епіцентру сутичок. Припускаємо, що евідомий злочинець вибрав момент, коли жертва опиниться поза сторнніми очима, підійшов і пальнув…
Знайдена на місці подій гільза серед інших гільз від "Терен М" після відходу "Беркута" на позиції / Дмитро Гнап, Фейсбук (http://www.unian.ua/politics/875827-mvs-zayavlyae-scho-ne-vikoristovue-kuli-vid-yakih-zaginuli-lyudi-na-grushevskogo.html). Фірма "Фам Піонкі" (Польща) постачає як гільзи, так і цілі набої для мисливських магазинів Росії та України. Відомо, що МВС України більшість боєприпсів купує у ЗАО "Брінкфорд" (Україна), потужності якого розташовано в Лугагнську. А от чи купувалися набої в Польші? Питання відкрите.

http://lb.ua/news/2014/01/22/252571_grushevskogo_nashli_gilzu.html
А ось це - цілком "законний" боєприпас. Гільза від травматичного набою 12/70, якими стріляють з карабінів "Фрт-500".
Характер поранення білоруського хлопця також наводить на думку про те, що стріляли зблизька і ймовірно – знов-таки з обріза, адже чим більша відстань, тим менш ймовірним є влучання єдиної кулі саме в серце. Та й наскрізне поранення менш ймовірне. Щоправда, тут постріл здійснено зідкись зверху, отож могло обійтися і звичайною рушницею, що нею пальнули з-за рогу. Чекаємо на оприлюднення інформації, якого калібру і типу була куля. Якщо калібр 12 – це може сідчити проти беркутівців, але й проти невідомих провокаторів. Якщо калібр 23, та ще й з характерними для КС-23 нарізами – самі розумієте…
Тільки от кулі можуть і не знайти, адже вона пройшла навиліт. В такому разі встановити істину стає практично неможливо. Як написав один з авторів офіційного сайту Асоціїі власників зброї:
"Учитывая, что по информации как милиции, так и протестующих, стрельба велась сверху, могу предположить, что стрелять мог даже психически не уравновешенный владелец гладкоствольного оружия, которому не дают спать по ночам. Провокатор бы выбрал более подходящее оружие" (http://zbroya.info/ru/blog/2464_davaite-razberemsia/).
До речі, є інформація про те, що в районі сутичок знайдено кілька куль Блондо. Одна з них влучила в активіста. Дехто з розумників поспішив звинуватити «Беркут», мовляв, саме такими кулями спецпризначенці стріляють у дверні замки, петлі, тощо. Насправді це не так. Куля Блондо є небезпечною в плані рикошету у закритих приміщеннях, тому спецназ використовує м`які, тобто – свинцеві кулі у таких випадках. Спеціалісти поправлять, якщо помиляюся, але здається, Блондо на озброєнні «Беркуту» немає. Спеціально ж купувати такі набої (не з дешевих) у магазинах, аби популяти по людям… Цю версію не вважаю ймовірною.
Головне, що ставить під сумнів причетність силовиків: навіщо їм город городити з тими «переробленими набоями», з мисливським шротом, стіляниною кулями Блондо, якщо є безліч потужної й ефективної офіційної зброї? Та ще за наявності озволу її застосуваня. А от провокаторам з «третьої сили» з певних мотивів обрізи наразі є найзручнішими.
З версією деяких авторів (зокрема і Аркадія Бабченка), що загибель людей могли спричинити виготовлені беркутівцями 2самопальні" гранати на основі світлошумових та газових спецзасобів, до яких прив`язуть вражаючі єлементи з гвіздок, тих-таки мисливських набоїв, бляхи, тощо - відкинемо. Так, такі випадки було зафіксовано (що не може радувати, бо свідчить що Бабченко правий і командування просто втрачає контроль над діями рядових співробітників), проте слід пам`ятати, що смертельно поранити такі "бомби" не можуть. Навіть якщо здетонує набій з кулею Бондо - для цього у осколків та куль не вистачить кінетичної енергії.
У зв`язку з проблемою "третої сили" згадаємо події у Москві 1993 року. Вже доведено, що тоді якимось невідомими було відкрито стрлянинцу і в бік захисників Білого Дому, і в бік військовослужбовців. Комусь треба було роздмухати конфлікт…

Втім, запитання, що виникають у нас у зв`язку з цими трагічними подіями, безумовно, має розкривати влада. Якщо це «бока» когось із співробітників «Беркуту», навряд чи Банкова (навіть за умови, що це – самодіяльість окремих осіб, а не виконання когось таємоного наказу) зацікавлена у прозорому обєктивному розслідуванні. Якщо це якийсь «партизан» з числа агентів іноземних спецслужб – про це ми зможемо дізнатися або якщо когось спіймають випадково, або в разі, якщо візьмуть у полон і допитають із Суперпентоталом директора ФСБ. Якщо це хтось з числа «патризанів», що оголосили індивідуальний терор Майдану…
Подивимося. З часом правда може таки виплисти на поверхню. А поки…
P.S. А поки маємо офіційну заяву МВС з іншого приводу.
«До МВС надійшло повідомлення про те, що наразі готується збройна провокація, в результаті якої з’явиться ще одна жертва.
Згідно з отриманим повідомленням, потенційній жертві будуть спричинені вогнепальні поранення калібру 5,45 мм.
МВС України закликає радикально налаштованих громадян не вдаватися до екстремістських дій, спрямованих на розв’язання громадянської війни, та припинити жертвувати людськими життями.
Зловмисникам слід пам’ятати про невідворотність покарання за вчинені злочини. Працівники органів внутрішніх справ України докладуть усіх зусиль для того, аби правопорушники були знайдені та притягнуті до відповідальності згідно із законодавством України» (http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/965763;jsessionid=B69E9B2658F851262C3399EBCC29C47D).
Що це? Дійсне намагання попередити провокацію, про яку стало відомо? Залякуваання? Відведення підозр від «Беркуту» напереродні того, як він почне стрілянину?
Подивимося.
Не дай Бог, аби найстрашніше ще було попереду…

P.P.S. Наврочили. Або вгадали. Вже коли цей текст було написано, надійшла інформація про першу жертву серед міліціонерів.
"Как сообщает пресс-служба МВД, в Киеве возле общежития, в котором расквартированы бойцы "Беркута", убили милиционера. Тело правоохранителя с огнестрельным ранением головы нашли в Голосеевском районе столицы сегодня вечером.
       Убитого милиционера обнаружили охранники, которые работают на строительстве неподалеку от места совершения преступления. Мужчины услышали выстрелы и побежали в сторону, где они прозвучали. Свидетели видели, как двое неизвестных бежали с места происшествия.
        Уже установлено, что погибший - 27-летний старший сержант отдела государственной службы охраны Голосеевского райуправления милиции. Милиционер шел со службы домой без оружия. Проживал правоохранитель неподалеку, в общежитии "Беркута" (http://news.liga.net/news/politics/966815-v_kieve_okolo_obshchezhitiya_berkuta_ubili_militsionera_mvd_.htm).


У когось є припущення, хто це міг зробити? Невже знову "Беркут"? Напевне що ні. Тоді хто? І для чого?
Ясно одне: миролюбності та гуманізму співробітникам "Беркуту" це не додасть. Привіт Віктору Федоровичу?..

ПАВЛО  ПРАВИЙ

Немає коментарів :

Дописати коментар