Загальна кількість переглядів сторінки

субота, 24 серпня 2013 р.

Вітаю з Днем Незалежності України!


День незалежності України. Свято з присмаком гіркоти. Мов соняшниковий мед. Свято, яке багато хто з українців стидається святкувати. День, за який нам трохи ніяково.


Не таким ми хотіли б бачити це свято - хтось обов`язково згадає і те, що Україна посідає одне з останніх місць у світі з рівнем корупції десь між Зімбабве і Папуа - Новою Гвінеєю; хтось говоритиме про відсутність справедливості в судах; хтось зверне увагу на найнижчі у Європі пенсії та зарплати.
Все це правда. Але правда також і в тому, що країну свою, свою землю люблять не «за щось». Її люблять просто тому, що вона є. Як люблять батьків не за те, що вони дарують цукерки і сотої телефони; як люблять дітей – навіть хворих і не красивих.
Якось в потязі одна жіночка сказала: я люблю свою країну і хотіла би пишатися нею, але не знаю за що.
А я – знаю. Україна – це не лише Андрій Шевченко, брати Клички і Чорнобиль; Україна це не лише борщ і вареники. Україна – це земля і народ, які були і є найкращими. Просто ми не знаємо, чомусь навіть не прагнемо цікавитися нашою історією, а якщо і поринаємо туди, в глиб віків, то в переважній більшості дістаємо звідти сам негатив. Така вже вдача в українців – плакати і перераховувати хто нас зобижав і гнобив. Ми досі не переступили через отой комплекс меншовартості, який сидить в нас – звідси прагнення й зараз шукати причини наших негараздів у ворогах, гасячи десь у підсвідомості думку, що першими нашими ворогами є ми самі. Наша байдужість, наша егоїстичність, наша заздрість один до одного. Стару українську мудрість «Моя хата з краю – перший ворога стрічаю» ми вивернули навпаки і… плачемо.
Так от, шановне товариство. Україна – найкраща країна, а Українці – найкращий народ. Ми рятували Європу під час монголо-татарської навали у XIII сторіччі – тілами і кров`ю захисників Києва, Чернігова, Переяслава і Львова наші предки перепинили похід Чингізхана до «останнього моря». Українці захистили Європу від турецького натиску, під Хотином і Віднем власною звитягою прикривши міста Німеччини, Чехії, Франції від переможної ходи яничарських полків. Українці ламали хребет гітлерівські Німеччині – страшною ціною.

А ще українці внесли непересічну долю у світову культуру й науку.
Хто винайшов рентгенівські промені? Гадаєте, герр Вільгем Конрад Рентген? А от і ні. Першість належить українському вченому Івану Павловичу Пулюю. Хто винайшов перший у світі гідролітак? Це зробив Дмитро Павлович Григорович. Українська земля дала людству «батька» гелікоптерів Ігоря Сікорського, легендарних Сергія Корольова, Бориса Патона,  Льва Платоновича і Володимира Львовича Семиренків, відомого на увесь світ філософа Григорія Сковороду, видатного художника Івана Рєпіна, найкращу співачку усіх часів і народів Соломію Крушельницьку, нобелевського лауреата мікробіолога Іллю Мечникова і сотні, сотні інших вчених, письменників, філософів, героїв…
Навряд чи пересічному українцеві відомо, що у найвеличнішому досягненні людства – польоті людей на Місяць блискучий внесок належить одному з основоположників світової космонавтики, колишньому офіцеру УНР Олександру Гнатовичу Шаргею (псевдо – Юрій Васильович Кондратюк). Саме він розробив найоптимальнішу траєкторію, за якою на Місяць літали американські «Аполони». Ця траєкторія досі відома серед космонавтів як «траса Кондратюка». На космодромі у Флориді встановлено пам`ятник тим, хто зробив казку бувальщиною і серед них – ім`я українця.
Небагато з нас згадають ім`я Михайла Васильовича Остроградського. А між тим ця людина стоїть в ряду найвеличніших математиків усіх часів і народів разом з Ейлером, Паскалєм, Ньютоном, Ферма, Лобачевским, Декартом…
Хто чув про Катерину Василівну Білокур? А це – одна з найгеніальніших художниць світу, про яку сам Пікасо якось сказав: «Якби в нас була художниця такого рівня, ми змусили б заговорити про неї увесь світ». Твори українки включено у список найбільших світових надбань культури ХХ сторіччя.
Увесь світ досі із захопленням говорить про найвеличнішого борця в історії – Івана Максимовича Піддубного. Шестиразовий чемпіон світу з боротьби він досі вважається еталоном атлета, символом сили духу й тіла, а також ґречності, чесності й благородства. Якщо і говорити про людину, яка втілює у собі український менталітет, український дух – то це саме Іван Максимович.
Отож, ми маємо чим і ким пишатися. Кожен з нас може продовжити список – від Сірка до Солов`яненка і Лобановського, від Приймаченко до Турчиної і Латиніної.
Кожен може згадати звитяжні перемоги синів України на полях битв під Хотином і Конотопом, Грюнвальдом і Львовом. Взяття Кафи і Дюнкерка; захист Відня і Києва; штурм Монте Касіно і Очакова – назавжди вписав імена українських воїнів у скрижалі найвидатніших перемог у світовій історії.
Треба просто не забувати про це. Або – дізнатися, якщо до цього часу хтось не відає, чим славна земля наша.

Зі святом, вас, українці!
З повагою і гордістю,
ПАВЛО  ПРАВИЙ


Немає коментарів :

Дописати коментар