Загальна кількість переглядів сторінки

четвер, 15 серпня 2013 р.

Політ Молі над цукеркою "Рошен"


Котрий день вже йде жваве обговорення демаршу керівництва Російської Митної служби, яка включила низку українських підприємств до списку ФТС як «ризикованих», що значно ускладнює експорт їхньої продукції до РФ.
Багато хто вбачає в цьому політичну складову – тиск з метою змусити Україну увійти до Митного Союзу хоча би за формулою «3+1» і відмовитися від підписання у листопаді угоди про Асоціацію з ЄС. Напевне, це так. Але аналіз списку підприємств, на яких упала увага російського керівництва дає підстави припускати, що це – лише один бік медалі.
Є й інший, не менш важливий.


Отож, про що свідчить вчинок російської сторони.
Перше: в Москві почалася справжня істерика. До підписання надважливої Угоди про асоціацію України та ЄС залишається якихось три місяці, а реальних шляхів аби зірвати цей процес Путін та компанія так і не знайшли. Дійшло до того, що тепер Москва (якщо брати до уваги виступ голови комітету Держдуми із справ СНД Леоніда Слуцького) вже мріє навіть про участь України в Митному Союзі за формулою «1+3», на що раніше категорично не погоджувалася.
Використовуючи старі методи утримування Україні в орбіті свого економічного та політичного впливу, Кремль втратив, висловлюючись шаховою термінологією, темп, адже не врахував (вірніше, не надав необхідної уваги) тій обставині, що геополітична ситуація у світі останніми роками змінилася і ЄС та США вже не погоджуються на розмін України на зовнішньополітичну доброзичливість Москви і дешеві енергоносії з-за Уралу. Тим більше, що Путін сам довів речі до такого стану, яскраво показавши, що і доброзичливість та, і ціни виявилися ефемерними (детальніше про недолугу політику Путіна – тут: http://polis-luga.blogspot.com/2013/08/blog-post_11.html ).
Друге: Путін так нічому і не навчився. В силу власної розумової обмеженості і специфічної моралі (за що у своїх колег з КДБ отривам прізвиська «Моль» та «Пацючок») він вперто продовжує використовувати лише те, що добре уміє: інтриги, шантаж, тиск, підкуп, обман, не помічаючи, що це вже «не працює». Черговий крок Федеральної Митної Служби стосовно українських товаровиробників (мало хто сумнівається в тому, що це сталося за прямою вказівкою Путіна) – яскраве тому свідчення. Як і раніше, навіть в умовах політичного цейтноту і на межі грандіозного зовнішньополітичного провалу Кремль воліє використовувати батіг замість пряника: ні про знижку ціни на газ (ще одна вада Путіна – феноменальна жадібність?), ні про нормалізацію відносин в гуманітарній сфері, ні про поліпшення співпраці в торгівельно-економічній сфері не йдеться. Натомість Москва продовжує загвинчувати гайки, сподіваючись що іще трохи і Україна (слабка, на думку Путіна – навіть і не держава, а – так – політичне непорозуміння) звично капітулює. І не помічає, що «слабка» Україна, яку він сам і загнав у кут, різко видихнула і вирішила не поступатися навіть ціною великих фінансових втрат. Навіть звично жадібні українські олігархи нині погоджуються нести втрати, аби лише вирватися з липких «братерських обіймів» Володимира Володимировича.
І нарешті, виходячи з викладеного вище – третє. Путін та його придворні прекрасно розуміють, що, навіть якщо їм і цього разу пощастить зламати українців через коліно, довіряти далі особам, які зараз керують Україною і надалі не можна. Тому, на наш погляд, окрім відвертого звичного економічного тиску, останній крок Москви має, як це часто буває у шпигунських іграх, до яких такий охочий ВВП – приховану ціль.
Давайте поглянемо на те, які підприємства потрапили під гарячу руку, холодне серце і чистопорожню голову російського Президента, хто є їхніми власниками.

Виданню «Економічна Правда» потрапив до рук цікавий документ ФТС, який ми повністю приводимо нижче. 
 «Описание ПР №…
Общероссийский профиль риска.
Выявлен на этапе «Регистрация декларации» в (такое-то время, такую-то дату)
Описание типового критерия
В представленных для таможенных целей документах содержатся неполные и (или) противоречивые сведения, а также сведения, вызывающие сомнения в их достоверности
Неформализованные проверки
0799: Прочая информация
Риск считается выявленным (результат проверки неформализованного индикатора риска является положительным) при установлении следующих случаев:
- если отправителем товара либо производителем хотя бы одного из товаров, указанных в формализованных индикаторах риска области риска, является любое из следующих лиц: "Днепровагонмаш", "Укрнафта", "ДССГлобал Трейдинг", "Днепроспецсталь", "Днепропетровский завод им. Коминтерна", "Литугинский ГНП валковый комбинат", "ЛГНПВК", "Менорита", Кременчугский сталелитейный завод", "СПОТ Коминметснвест", "Марганецкий ГОК", "Днепродзержинский сталелитейный завод", ДЗВТК Коминмет", "Биотрейд", "ТД Азовобщемаш", "Азщовэлектросталь", "Азовобщемаш", "Силур", "Стальканат-Силур", "НТП Новые машины и технологии", "КФ "Рошен", "ККФ "Рошен", "ККФ им. К.Маркса", "Винницкая кондитерская фабрика", "Мариупольская кондитерская фабрика "Рошен", "Кременчугская кондитерская фабрика "Рошен", "Богдан Моторз", "Турбоатом", "Крымский титан", "Крымский содовый завод", "Синтез ресурс", "Вольногорский ГОК", "Северодонецкое объединение "Азот", "Сумыхимпром", "Стахановский вагоностроительный завод", "ПО "Конти", "Горловская кондитерская фабрика", "Донецкая кондитерская фабрика", "Константиновская кондитерская фабрика", "Агропродэкспорт", "Комоэкспорт", "КОМО-экспорт", "Дубномолоко", "Химическая компания бензол", "НПП ЗАРЯ", "Артемовский завод по обработке цветных металлов", "Артемсоль", "Креатив";
- если в декларации на товары не заявлены сведения об отправителе товаров либо о производителе хотя бы одного из товаров» (http://www.epravda.com.ua/publications/2013/08/12/389401/).

Видання назвало власників, або співвласників цих підприємств. І намалювалася, як казав незабутній одеський детектив Давид Маркович Гоцман.
Зрозуміла присутність у таємному списку ДП «Артемсіль» та Артемівського заводу з обробки кольорових металів, які контролює Андрій Клюєв. Адже саме він, як Секретар РНБО безпосередньо займається підготовкою до підписання Угоди про Асоціацію. Не викликає питань до «наїзду» на кондитерські фабрики корпорації «Рошен», адже Петро Порошенко є відомим і послідовним лобістом євро інтеграції України.
Але більшість з решти…
На наш погляд, «Економічна правда» дещо помиляється, стверджуючи, що власники цих підприємств
«… это люди, так или иначе приближенные к действующей власти, и достаточно крепко стоящие на ногах» (там же).
Щодо міцної стійки – так, це – правда. Але щодо «наближення до влади» - дуже велика натяжка.
Уважне читання списку якраз наводить на думку, що більшість із зазначених бізнесменів-політиків якраз серйозного впливу на українському Ареопазі не мають.
Юрій Іванющенко давно вже впав у немилість, так само, як і Борис Колєсніков, який, за чутками, переховується в… Москві. Сергій Тігіпко і раніше не відрізнявся великим впливом, а нині взагалі і міцно засів у тіні – не вважати ж його посаду – заступника голови Партії Регіонів (одного з шести і не найвпливовішого) значним політичним ресурсом. Стрімко втрачає вплив група «РосУкрЕнерго» в особах Дмитра Фірташа та Юрія Бойка…
Хтось пояснить, як до «репресованих» компаній потрапили «Біотрейд», Марганецький ГЗК та інші активи Ігоря Коломийського, котрий, як відомо, взагалі належить до опозиції?
Серед підприємств із списку є такі, що належать компаньйону головного українського олігарха Рената Ахметова – пану Олександру Савчуку, але немає компаній самого Ахметова, так само, як і Володимира Бойка.
Дивно все це…
«Економічна правда» робить сміливе при пущення:
«… речь идет о неких «черных метках», присланных весьма влиятельным людям накануне решения вопроса о подписании Украиной ассоциации с ЕС. Последнее, как известно, намечено на ноябрь этого года в Вильнюсе» (http://www.epravda.com.ua/publications/2013/08/12/389401/).
Проте, якби так було, якби метою Путіна була роздача «чорних міток» тим, хто реально впливає на зовнішню політику України, то удару було б завдано по Ахметову (корпорація СКМ), Новінському («старт-холдінг»), Курченко (ВЕТЕК), Скударю (НКМЗ), Азарову, Рибаку та іншим особам, які або входять до найближчого оточення Януковича, або належать до сформованого останнім часом нового угрупування, яке має назву «Сім’я». Натомість Путін вдарив по Максиму Березіну, який має стійкий конфлікт з родиною Азарових саме на ґрунті бізнесовому.
Всі ці обставини дають нам підставу говорити не про якусь там «чорну мітку». Тут інше. Путін з великою очевидністю взявся за формування «пулу» політиків і бізнесменів, які мають скласти альтернативу «Сім’ї» взагалі і Януковичу зокрема. Начебто, проти всякої логіки, вдаривши по економічним інтересам осіб, які в тій або іншій мірі знаходяться у конфліктному становищі з оточенням Президента України, Путін таким стимулює їх на об’єднання проти Віктора Федоровича, звичайно, під проводом себе, коханого. Ставить перед вибором: або економічні втрати від фактичного ембарго, або скасування репресій на продукцію їхніх підприємств в обмін на лояльність. Путін розраховує, що олігархи, які і так не палають великою любов’ю до Межигірського сидільця, легко зголосяться.
Це може бути частиною великої політичної гри: загрозою Януковичу: дивися, збираю проти тебе потужну рать і у 2015 році на милість не чекай, тож будь згідливим зараз і я припиню цю «операцію»; або реальним наслідком прийнятого рішення дійсно на наступних виборах привести до влади нове, штучно створене, підконтрольне Кремлю угруповання. Може бути, що ці цілі перетинаються.
Принаймні, ми можемо говорити, що серед представників великого бізнесу, яких Путін в такий оригінальний спосіб заангажував до танку є принаймні троє таких, які за наявності ресурсів, можуть серйозно попити крові у Януковича в 2015 році – це й Порошенко, і Тігіпко, і близький до Фірташа та Бойка Валерій Хорошковський, котрий поки що знаходиться в еміграції…
Чи вийде у Путіна? В нашій країні однозначно загадувати нічого не можна. Але питання залишаються: чи не «дістав» Володимир Володимирович українську еліту своєю нахабною простотою настільки, що окрім маргіналів на кшталт Медведчука та Вітренко ніхто його вже тут не толерує? Недаремно останнім часом багато політиків говорять про те, що відвертий і цинічний «наїзд» з боку Москви дуже сильно обєднав і владу, і опозицію навколо європейського питання. І говорячи про опозицію, маємо сказати, що йдеться не лише про політиків. Економічна опозиція «Сімї» також може проплисти повз, не клюнувши на тухлу «Моль».
Поживемо – побачимо.
Наступні півроку будуть цікавенні…

З великим політологічним привітом,
ПАВЛО  ПРАВИЙ
 

Немає коментарів :

Дописати коментар