Нещодавно потрапили під руку сентенції видатного українського журналіста,
великого борця зі злочинним режимом і непересічного демократа Станіслава
Речинського. І закортіло висловити своє ставлення до виступу цього… типа. Напевне ризикую
наразитися на шквал критики та образ, особливо на тлі тих емоцій, що вирують
навколо подій в Україні, але інкаше не можу: як кажуть, принципи треба
захищати.
http://fil0saf.livejournal.com/123478.html
Отож, подаю власний аналіз і відповіді на емоційну статтю Речинського (його
текст – курсивом) і хай нас розсудять люди.
Мне очень неприятно читать в СМИ, что «Беркут» опять кого-то
избил. Куда приятнее читать сводки МВД о том, что столько-то сотрудников
«Беркута» получили травмы в процессе столкновений. Возможно, я выжил из ума,
всяко бывает. Но почему-то так называемые «титушки» на Банковой, а на самом
деле радикалы из «Правого сектора» мне куда симпатичнее Пети Порошенко.
Тут вельмишановний пан Станіслав дещо пересмикує. Існують и радикали,
існують і «тітушки». І те, що вони йдуть плечем до плеча, разом на лави «Беркуту»
вказує на те кому це вигідно. Вигідно тим, хто наймав «тітушок», тим, хто
прагне, аби мирні (що так не подобається панові Речинському) протести перейшли
у гарячу фазу. Мета – загнати Януковича у вузький коридор, настільки закрити
перед ним «вікно можливостей», щоб залишалося одне: диктатура, абсолютна
міжнародна ізоляція і міцні обійми Володимира Володимировича.
Оскільки вже відомо, що радикалами з «Правого сектора» під стінами
Адміністрації Президента 01.12.2012 року керував Дмитро Корчинський, який є давнім
агентом спецслужб однієї «дружньої» країни (недавно навіть попоїздив тамтешніми
краями з лекціями для молоді з руху «Наші»), питання хто стоїть за силовими
провокаціями стає риторичними.
І кому як не панові Речинському це знати. Він же не вуличний репортер
дрібної районної газетки – він колишній керівник прес-служби СБУ з відповідними
зв`язками та
джерелами інформації, правда, пане Речинський?
Те, що неонацисти симпатичніші за Порошенко – справа, звичайно, Вашого
особистого смаку. Але нащо переходити на сленг комуністичних та нациських
агітаторів?
От них не воняет. Как по мне, то Петя Порошенко вовсе не
народный герой, которым его пытаются сейчас представить СМИ, а банальная сука.
Который накатал ментам заяву на этих ребят. Насколько я знаю, в «Правый сектор»
входят разные организации радикального толка. И они шли на Банковую не для
того, чтобы спровоцировать введение ЧП, которое Янукович спокойно объявит и без
штурма Банковой, а по самому факту Майдана. И не для того, чтобы взять власть.
Шли для того, чтобы отомстить ментам за позавчерашнее побоище на Майдане и
десятки других менее известных побоищ. И, возможно, в случае удачи, для того,
чтобы эту власть свергнуть. Не для себя. Они слишком молоды, и их слишком мало.
Для тех, кто сможет эту власть взять.
А як по мені – тхне. Тхне пороховим гаром, кров`ю, а почасти і
«Циклоном-«Б». І дивно, що пан Станіслав не відчуває цих міазмів. Дивно, що
людину, яка зупинила масове кровопролиття, при чому кровопролиття в якому не
було абсолютно ніякого сенсу,я кщо не брати до уваги сценарій, який я згадував
вище, високоморальний пан Речинський називає «сукою». Для нього напевне
«суками» є і Махатма Ганді, і Іоанн Павло ІІ, і Марія Тереза. Не в особитостях
справа – ясно, що масштаб постатей Ганді та Порошенка не є співставними – справа
в тому, що пан Речинський чітко стає на бік тих, хто ХОЧЕ і МОЖЕ лити кров, яким це ПОДОБАЄТЬСЯ. Чи
на здається вам, Читачу, що від самого пана Станіслава відчутно повіює?
А ще Речинський бреше. Янукович не може ввести назвичайний стан за своїм
хотінням і фантазією. За законом, рішення про введення НС приймає Президент за
пропозицією РНБО або Кабінету міністрів. Людина, яка обіймала полковничю посаду
в СБУ, мала б знати, що НС вводиться лише в тих регіонах, де виникає для цього
пролема, інакше він є нелігетимним, тобто, Янукович за всього бажання не зміг
би оголосити НС на свій території України.
А ще, пане клишній речник СБУ, повідомляємо вам, що необхідною умовою
введення НС є те, що:
«До введення надзвичайного стану за підставами, передбаченими
пунктами 2-7 частини
другої статті 4
цього Закону, Президент
України звертається через
засоби масової інформації або в інший
спосіб до груп осіб,
організацій, установ, які є
ініціаторами чи
учасниками дій, що
можуть бути приводом
для запровадження
надзвичайного стану, з вимогою припинити
свої протиправні дії
протягом встановленого у
зверненні строку і попередженням про
можливість введення надзвичайного стану».
І головне, пане журналіст с аристократичним нюхом: режим надзвичайного
стану має затвердити Верховна Рада
України. Тож, друже Станіславе, про те, що Янукович «спокойно объявит» - це Ви
погарячкували.
Мне очень нравится это
поколение. Которое считает естественным и нормальным дать в морду менту, если
тот ведет себя как скот. Мне нравится это поколение, которое считает нынешних
ментов врагами по определению. Потому что, если вы отбросите пропаганду, так и
есть. Мне нравится, что они живут годами на экстриме, потому что менты и
«конторские» их по одиночке бьют, а политики всех мастей – боятся и ненавидят.
Потому что ими трудно манипулировать.
Це не правда. Якраз ними маніпулуювати дуже легко. Серед радикалів дуже
мало особистостей, все більше – індивідууми. Среред радикалів дуже мало людей з
самостійними думками – більшість живе штампами вкладеними в них партійними
пропагандистами. Найстрашніше, що переважна більшість з них не уміє і не хоче
думати. Це, пане журналіст, вада всіх тоталітарних структур. Це – продукт
тоталітарних структур.
Тому молодиків цих, пане журналіст, можна кинути проти кого завгодно:
сьогодні проти ментів на Європейськму Майдані, а завтра – проти демонстрації
за ЄС; сьогодні на будівлю Адміністрації Президента, а завтра – на офіс
«Просвіти» або мечеть.
Якщо Ви розумна освічена людина, пане Речинський – Ви маєте знати все те,
про що я сказав вище і не писати дурніці. Якщо пишете, то це значить, що ви,
гм… Або – провокатор. Вибирайте.
Проходя мимо Майдана слышал что-то невнятное от Луценко и
почему-то подумал о том, как будет грустно, если вдруг он опять возглавит МВД.
Потому что тогда менты останутся ментами и никогда не станут шерифами или
европейскими полицейскими. И так же будут покупать должности и звания. Потому
что, на самом деле, человек почти никогда не меняется. Он просто становится с
возрастом хуже и гаже. Потом заговорила Фарион и стало совсем грустно.
Литературщина, стихи, стоны. С таким же успехом она бы могла читать стихи
Роберта Рождественского. А потом в штабе появились Бессмертный и Третьяков. И
завоняло еще сильнее. Скоро туда сбегутся «одумавшиеся» вдруг «тушки», а потом
и Азаров в оранжевом шарфике пожалует. Оппозиция пытается показаться
миролюбивой и человечной. На деле это больше похоже на надувательство народа,
когда предательство так легко прощается и забывается. Они вспоминают Ганди и
его ненасильственное сопротивление. А я вспоминаю о том, что Ганди верил в
карму. В неумолимый закон причин и следствий.
Оце – точно. Причини та наслідки неподільні. Але навіщо змішувати в купу
Фаріон, Безсмертного, Луценка та Ганді. Махатма дійсно вірив у карму, але перш
за все він вірив у те, що в людині перивинним є добро. У нормальній людині.
Нормальна ж людина, пане Станіслав, ніколи не використостовуватиме стосовно
інших епітети, які використовуєте Ви. Вам дуже не подобається Фаріон. Мені –
теж. Але на відміну від Вас, я не вживаю ті самі вирази, що й пані Ірина. Ви –
мов близнюки – з однаковими обличями, думками, рівнем культури. Лексику,
подібну до Вашої дуже полюбляли вокристосвувати нацисти та комуністи. Невже ви
– родом звідти? Не хочеться у це вірити…
До речі, а чому Ви ПРОХОДИЛИ повз Майдан? Чому не брали участі? Воняло?
Я думаю, что ребята из «Правого сектора» тоже верят в карму.
В то, что это должна быть очень быстрая карма. Тебя ударил мент, ударь его
сильнее. Менты избивали студентов на Майдане вчера, а сегодня мы изобьем вас.
Конечно же они тоже боятся ментов, когда те превосходящими силами и в полной
амуниции со своим газом и гранатами прут на тебя. Но у них нет природного
нашего советского страха перед так называемыми «стражами закона», а на деле
лагерными вертухаями, заблудившимися во времени. Считайте меня провокатором или
идиотом, но мне куда больше нравится «Правый сектор» по их действиям и их
жизни, хоть я и не знаком с их идеологией. Но если в стране благодаря этим
ребятам появятся люди, которые не будут испытывать ни страха, ни пиетета перед
ментами и властью вообще – это значит, что мы выздоравливаем.
Пане журналіст! Вам не здається, що признаватися у тому, що Вам подобаються
люди, яких ви не знаєте, люди, про мораль та склад думок яких Ви не маєте
жодного уявлення – це збочення? Якщо Ви співаєте діферамби особам, котрі
роблять в даний конкретний момент те, що Ви самі боїтеся, але дуже б хотіли
зробити (вдарити мента, бажано так, аби той не мав змоги відповісти), то це не
привід для того, аби агітувати за них і захоплюватися ними.
Якщо Ви, пане елітарний журналіст і колишній голова прес-служби СБУ, не
знаєте, то повідомомо, що «Патріот України», бійці якого тренували та очолювали
активістів руху «Правий сектор», є класичною неонациською організацію, яка проаагує
боротьбу за «чистоту білої раси» і створення разом з «російськими браттями»
новітньої спільної держави «білої слов`янської нації». Сам ПУ позиціонує себе
як «революційний авангард українського
соціал-націоналістичного руху» (http://patriotukr.org.ua/).
А ще «Патріот України» вважає, що виклонує «охоронні функції Соціал-Національної
Асамблеї», тобто ті самі функції, що виконувало СС при інщому
соціал-націоналістичному русі.
Оце, пане Речинський ті, ким Ви захоплюєтеся! Оце ті, кого Ви ставите в
приклад! «Считайте меня провокатором или идиотом» - пишете Ви. Дякуємо. Напевне
так і зробимо. Але чому лише так: или-или? Ви заслуговуєте на більше…
Я не знаю, чем закончится нынешний Майдан. Но на революцию
это пока не похоже. Скорее, на очередную смену гнилых элит. Это тоже важно,
потому как хуже ныне властвующей «элиты» быть ничего не может. Но это не
хирургическое лечение, и даже не терапия. Это прием обезболивающего. Болезнь
анальгином не лечится.
О, знайома риторика. Про зміну «гнилих еліт» любив верещати з трибун один
лідер, якого звали Адольф Алоїзевич.
Ні, пане Станіславе, особисто я згоден, що більшість наших політичних
партій згнили. Але слово «еліта» включає у себе значно більший діапазон
особистостей, аніж політичні фігури в Партії регіонів або «Батьківщині». Якщо
Ви не помітили, то ота еліта якраз народжувалася на Майдані. Але не серед тих,
хто під керівництвом неонацистів і чекіських провокаторів дратував «Беркут» і
труїв газом натовп – серед тих, хто ставши у живий ланцюг, відділили біснуватих
штурмовиків від міліції, хто, ризикуючи життям і здоров`ям – не за наказом
фюрерів, не за гроші – за власним переконаням, зупинив кровролиття.
До речі, знаєте, про те, що хвороба анальгіном (як варіант – аспірином) не
лікується – неодноразово чув від отих молодиків, ідеології яких Ви не знаєте,
але які Вам так подобаються. Вони прагнуть лікувати по-іншому. Знаєте як?
Розстрілами. Масовими розстрілами. І не ментів – ментів вони вважають
маріонетками. Ні, оті, хто вам так подобається і яких Ви вважаєте майбутнім
України, переконані, що зло є в «неукраїнцях». Тому, аби побудувати світле
майбутнє, треба або розстріляти, або вислати з країни усіх «жидів», «москалів»,
«чорнож…х» та «їхніх лакиз».
І чому Ви, пане Речинський, вважаєте, що Вам у тій державі знайдеться місце десь деінде,
ніж в концтаборі? Адже Ви, за своєю національністю, якщо не помиляюся,
потрапляєте в категорію основного ворога української нації.
А пока, что хочу попросить у нашей оппозиции. Не сдавайте
этих ребят, не ссучивайтесь окончательно. Их и так сейчас, уже этой ночью будут
уничтожать. Потому что для нынешней власти опасны именно они, а не вы. Я
понимаю, что вы их не будете защищать, так же как и севших за 9 марта унсовцев.
Но, хотя бы, не сдавайте.
Не здавати? А що їм, талони на посилене харчування у столовці СБУ видати? Порадьте,
пане любитель штрмовиків, що з ними робити? З людьми, які вечорами виходять на
вулиці Києва, Харкова, Луганська полювати на «нігерів»; хто 20 квітня (день
народження Гітлера) до напівсмерті побив журналіста Андрія Мовчана, погляди
якого не подобалися? Дот речі, Мовчана били вшістьох. «Беркут» у порівнянні з
цими недолюдками – взірець лагідності.
А ось ще:
«8 июня, в Киеве, возле станции метро
"Дарница", группа неизвестных напала на журналиста, исполнительного
секретаря Киевской горорганизации Независимого медиа-профсоюза Георгия Эрмана…
Пятеро нападавших требовали от журналиста выкрикивать на
видеокамеру националистические лозунги и угрожали расправой за то, что он якобы
оскорблял в своих статьях националистов.
Часть нападавших скрывала свое лицо под масками. Даже
после того, как журналист сказал нападающим, что оппонирует любой
человеконенавистнической идеологии и не имеет никаких украинофобских взглядов,
ему в лицо бросили яйцом» (http://pn14.info/?p=134750).
Ви ОЦИХ вважаєте майбутнім України, вельмишановний пан Речинський? І не
треба списувати оті звірства і печерну людиноненависницьку ідеологію, носіями
якої вони є на юнацький максималізм. Кінець-кінцем, в 1933 році НСДАП привели
до влади люди, яким не було й тридцяти. Клаус Барби, "Ліонський м`ясник”, той
самий, який жорстоко катував «лібераста» Жана Мулена, на момент прихода
нацистів до влади мав лише 19 років, але вже був нациським активістом і одним з
тих, хто полюбляв «набити пику» поліціянту або «жиду». Рейнхард Гейдріх вступив
до радикального антисемітського руху у 16 років; у 27 років вже був в СС і
відрізнявся активною участю у звірячих побиттях тих, кого гітлерівці вважали
ворогами нації.
Тепер розставимо крапки над «І». Жодним чином на стверджую, що всі учасники
зіткнень із «Беркутом» 1 грудня – неонацисти. Було там чимало дійсно
романтичних, активних патріотів, яких вже «дістала» ця влада. Настільки жорстко
написав лише тому, що пан Речинський неодноразово наголошував на тому, що йому
до вподоби не будь-хто, а саме молодики з «Правого сектору». Він нацистів
полюбляє. Вважає, що саме вони мають замінити «прогнившую элиту».
Йому Порошенко та Кличко смердять.
З великим вітанням, «банальная сука»,
ПАВЛО ПРАВИЙ.
Немає коментарів :
Дописати коментар