Загальна кількість переглядів сторінки

середа, 18 грудня 2013 р.

Почесна КАпітуляція ПУТіна


Побачив учора в соціальних мережах безліч посилань та коментарів із гучними заголовками типу «Янукович продав Україну» і дуже засумував. Навіть не схотілося дивитися повідомлення про те, які ж домовленості привіз наш любий гарант Конституції та незалежності України з Москви. Напевне, що нічого гарного.
Потім таке пересилив себе. Подивився і…



         Хлопці, а чи все так погано? Давайте поглянемо на бомажки, що їх підписав Федорович більш-менш беспристрасним оком, хоч, може, і не таким професійним та досвідченим, як у деяких «експертів», що харчуються коло опозиційних партій і яким, звісно, вигідно нагнітати ситуацію.
І бачимо ми тут дуже неоднозначну і – навіть очам не віриться – симпатичну картину.

Перше, що дуже потішило – жодних ознак того, що підписано хоча б один документ на забезпечення вступу України до Митного союзу, який українці влучно прозвали «Мутним», або «Тайожним».
А як Арсеній Петрович лякав цим з трибуни Майдан та громадян, що сидять перед телевізорами! Втім, упевнений, що Яценюк якраз знав, що нічого подібного не буде, бо не може бути – йому просто з якихось своїх політичних мотивів було потрібно «накручувати» ситуацію, аби не дати Майдану розійтися і тим самим мати його в якості козирного якщо не туза, то короля – точно у власній політичній грі з владою. Але це – особиста думка.
Друге враження сформувалося не одразу. Вірніше, одразу кинулися у вічі абсурдні папірці, що їх підписав наш «покращуватель» з їхнім «мочиловщиком» та будівельником «Русскава мира». Хіба святкування 70-річчя визволення Севастополя від нацистів, або 1000-ліття смерті (взагалі, хто додумався святкувати смерть історичної особи?) Володимира Великого – це нагальні питання, для вирішення яких потрібно було терміново і з такою помпоою організовувати цю зустріч? Щось тут не так, подумалося.
Дійсно, за отими абсурдними в умовах катастрофічного падіння економік обох країн світу угодами просто могли ховати інші, справді важливі й визначні. А їх приховування свідчить про сумнівність стосовно вигідності інтересам України.
Отут зразу майнула думка: пан Яценюк та пан Тягнибок порпереджали – буде «здача» сувіренітету України. Може, таємна, прихована. Отож пильність під час аналізу інших питань, що їх вирішили два президенти подвоїв.
І, як з`ясувалося – не даремно.
Але давайте тепер детальніше. По пунктах, яких аж чотирнадцять. Беремо їх у поядку, який подає УНІАН, для наглядності ті, що вигідні Україні помічаємо «плюсиком», Росії – «мінусом», а нейтральні або пусті – «нулем».
Перший пункт, який іде – протокол шостого засідання російсько-української міждержавної комісії – це суто технічний внутрішній документ. Канцелярщина. Тому розглянемо наступні тринадцять.

1. Спільне святкування 200-річчя з Дная народження Т.Г. Шевченка.
Негативу тут знайти практично неможливо, особливо для України. Навпаки: останніми роками російські українофоби всіляко принижували постать Кобзаря, часто – публічно: одразу пригадується скандал у зв`язку з сюжетом одного з оренбурзьких телеканалів якраз цього року.
Навряд чи хтось сумніваеється, що подібні випади в Росії організовувалися з відома і наказу офіційної Москви, отож участь Кремля у вшануванні пам`яті Тараса свідчить в т.ч. і про те, що Путін вмикає, принаймні, офіційно, задній хід у гуманітарній сфері. Для людини, яка заявляла про те, що «Украина это даже не государство» це – серйозний крок. Головне, болючий для самолюбства (+).

2. План дій щодо врегулювання торгових обмежень у двосторонній торгівлі між Російською Федерацією та Україною на 2013–2014 рр.
Торгові обмеження – це те, що начудило відомство пана Онищенка проти українських товарів: сирів, цукерок, консервів та ін., а також обмежень щодо постачання товарыв українського машинобудування. Мало кому відомо, що, наприклад, в останній період Росія невмотивовано позбавила ліцензії на продаж у себе продукції усіх українських вагонобудівних заводів (+).

3. Угода між урядом Російської Федерації і Кабінетом міністрів України про реалізацію заходів державної підтримки відновлення серійного виробництва літаків сімейства Ан-124 з двигунами Д-18Т і їх модифікаціями.
Що таке «державна підтримка» інвестиційних проектів в Україні та Росії - нам відомо. Але тут питання в іншому: наскільки суперечить інтересам держава Україна ця угода?
Україна вона вигідна. Але вигідна і Росії. Нагадаємо, що Ан-124 будувалися як в Україні (київський завод «Авіант»), та і в Росії (Авіастар-СП» в Ульяновську), причому саме в Росії – серійно. Звернемо увагу на те, що в угоді спеціально обумовлений тип двигуна, яким планується оснащувати літак і двигун цей – український.
Отож у сухому доробку маємо угоду, за якою, швидше за все, в Росії поновиться будівництво АН-124 для якого в Україні вироблятимуться комплектучі, перш за все двигуна на «Моторсічі».
Втім, є тут і ложка дьогтю, спочатку не дуже помітна. Ан-124 – це найбільший у світі серійний вантажний літак. Їх за всю історію побудовано 55 одиниць, з яких літають 46 машин (36 – в Росії). Навряд чи будівництво в наступних роках передбачає більше, ніж десяток машин. В Україні вже, напевне й забули, коли останній раз працювали над цим проектом.
Отож, ця угода – суто політична, для «галочки», для товшини теки паперів, які мають показати своїм громадянам Путін та Янукович: мовляв, дивіться скільки ми «надомовлялися». Насправді стратегічного значення вона не має.
Прикметно, що замість цього дрібного договору високі сторони цілком могли б підписати папери з відновлення будівництва вікопомного АН-148, під який росіяни вже побудували завод у Воронежі (в Україні виробничі потужності зосереджено на «Антонові»). Але в цьому справді цікавому і масштабному проекті – жодних посувок. Цікаво, правда? (+)

4. Протокол між урядом Російської Федерації і Кабінетом міністрів України про поставки товарів за виробничою кооперацією в 2014 році.
Тут коментувати щось зайве. Такі протоколи підписуються щороку, і для цього не потрібен рівень Президентів. Тобто цю угоду підписано саме там і саме тоді лише з політичних міркувань – для товщини тієї ж теки. (0)

5. Меморандум про наміри щодо активізації співпраці у сфері суднобудування між Міністерством промисловості і торгівлі Російської Федерації і Міністерством промислової політики України.
Те саме, що й п. 4. Упевнений – цю угоду готували давно і якби не дипломатична та торгівельна війна, що її розгорнула Москва останній рік, цей документ було б тихцем підписано під час чергового візиту Путіна в Україну, або Януковича в Росію. Або навіть і на більш низькому рівні. Цей меморандум навіть не до всіх новин би потрапив.
До речі, що таке «меморандум про наміри»? Меморандум, нагадаємо, це дипломатичний документ, в якому викладений фактичний, документальний або юридичний бік якогось питання.
Говорячи «людською» мовою, в цьому документі перераховуються вже діючі Закони, підзаконні акти та договори, на базі яких Янукович з Путіним домовилися домовлятися про «активізацію»… далі по тексту.
Отож, не зважаючи на перспективність для українського та російського суднобудування поки що ставимо масний (0).

6. Угода між урядом Російської Федерації і Кабінетом міністрів України про спільні дії з організації будівництва транспортного переходу через Керченську протоку.
В принципі тут, за бажання, можна побачити великий навіть і політичний «плюс» для Кремля, мовляв, покращення транспортного сполучення між РФ та Кримом підсилює вплив путіна на Півострові.
Може. Але там, здається, вплив і так зашкалює, отож міст або тунель – вони навіть про це ще не домовилися – та ще з боку Кавказу, як на мою скромну думку, великої ваги тут не матиме. Тим більше, що Крим все-таки суверенна територія України, і лише від неї залежить, який пропускний режим встановити на нашому боці і з якою ефективність виловлювати тут шпигунів ФСБ.
Значно важливіше те, що лише з 2015 року буде розпочато конкретну роботу з реалізації цього проекту, а його закінчення губиться в такій далекій туманній мряці, що його сміливо можна віднести до прожектів.
Втім, аби перестрахуватися, записуємо цей пункт в актив Путіна. Для України ставимо (-).  

7. Угода між урядом Російської Федерації і Кабінетом міністрів України про оперативне сповіщення про ядерну аварію і обмін інформацією у сфері ядерної і радіаційної безпеки.
Було б чудово, якби за цією угодою Росія заздалегідь сповіщувала нас про свій намір бомбити водородними боєприпасами яку-небудь неслухняну Грузію або Молдову (без образ, друзі, грузини, це жарт, чорний гумор). Проте, очевидно, що насправді угода – звичайний поточний документ, який теж не потребує високих підписанітів.
Якби не треба було підсолодити пігулку Путіну… Знову тека (0).

8. Протокол між урядом Російської Федерації і Кабінетом міністрів України про визначення пункту пропуску через російсько-український державний кордон «Куйбишеве» для здійснення спільного контролю контрольними органами держав Сторін.
Не бачу, як заснування ще одного пункту пропуску через кордон може вдарити по інтересах України. Більше того, такий пункт у Криму нам вигідний, адже спрощує туристичний трафік з Росії. що до речі, віднімає частину туристів у російських курортів.
В інші часи президенти навіть не знали б про такі дрібні угоди, що їх зазвичай підписують на рівні заступників міністрів. Але тут треба продемонструвати великі зрушення, що сталися в останні дні у стосунках між Кремлем та Банковою. Загалом це, на мою думку, яка жодним чином не претендує на істину в останній інстанції – з розряду «помазати салом по вустах» Путіна.
Тека, панове, тека… (0).

9. Протокол між урядом Російської Федерації і Кабінетом міністрів України про внесення змін до Угоди між урядом Російської Федерації і Кабінетом міністрів України про співпрацю при здійсненні спільного контролю осіб, транспортних засобів і товарів на українсько-російському державному кордоні.
Знов-таки: пересічний поточний документ. Зветаємо увагу, що це проткол між урядами двох країн. Чому ж їх підписують не премєри, а – президенти? А все через те ж – треба забезпечити Путіну гарну міну.
Сало по губах та черговий папірець у теку (0).

10. Угода про співпрацю між Федеральною службою Російської Федерації з контролю за оборотом наркотиків і Державною службою України з контролю за наркотиками.
Не впевнений, що це підписували президенти, так само, як і попередній документ та низку інших, що ми їх вже розглянули. Очевидно, що це – межа компетенції відповідних правоохоронних структур.
Тека (0).

11. План спільних заходів Міністерства у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих Російської Федерації і Державною Службою України з надзвичайних ситуацій у контексті реалізації міжурядової Угоди про співпрацю у сфері попередження промислових аварій, катастроф, стихійних лих і ліквідації їх наслідків.
No comment. Принаймні той, хто бачить тут здачу національних інтересів України, хай кине в мене шматком майданівської бруківки (0).

12. Меморандум про взаєморозуміння між Федеральним космічним агентством (Російська Федерація) і Державним космічним агентством України щодо співпраці у сфері ракетно-космічної промисловості.
Оце вже точно в інтересах Москви! Останнім часом ракетоносії російського виробництва з регулярністю, що лякає, падають або вибухають у повітрі. Падають та збиваються з орбіт супутники. Остані випробування балістичних ракет – носіїв ядерних боєголовок завдали нищівного удару по військовому іміджу Кремля. Що вже росіяни не робили, навіть батюшку істинно православного запросили ракети осячувати – а вони все падають. Без українського науково-технічного та виробничого потенціалу, видать, ніяк не обійтися.
Це все – лише почасти жарт. Проте вбачати у подібній угоді якусь загрозу сувіренітету України я б не став. Більше того: разом з плідною працею Україні в ракетно-космічній галузі з Євросоюзом, Індією, Бразилією, Китаєм ще й розширення експорту в Росію – непогані дивіденди не лише для «Південмашу».
І хоча докумунт цей знов-таки не рівня президентів, хоча і його зараховуємо до пухкої теки, для України все ж виставимо при цьому (+).

13. Додатки до контракту від 19 січня 2009 р. між ВАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» купівлі-продажу природного газу в 2009-2019 рр.
Найбільш суперчливий і дратівливий, в першу чергу для української опозиції, документ.
Саме за цими домовленостями Україна отримала знижку на газ з 1 січня 2014 року до 268,5 доларів за тисячу кубометрів.
Тепер наберіться терпіння, не поспішайте навішувати на автора ярлики і дочитайте до кінця.
Опозиціонери вважають, що за цим стоїть зрада національних інтересів. Ми абсолютно погоджуємося. Але з однією умовою: треба чітко сказати, в чому вона полягає, ця зрада.
Замість цього Олег Ярославович Тягнибок не спромігся ні на що інше, як заявити:
«Янукович сьогодні зрадив українців. Він сьогодні фактично підписав угоди під державні гарантії і фактично в ломбард здав агропромисловий комплекс, авіабудування, суднобудування тощо. І тепер цими московськими грошима хоче латати дірки в першому кварталі у державному бюджеті» (http://www.pravda.com.ua/news/2013/12/17/7007431/).
Про авіабудування та суднобудування ми вже трохи говорили. Хотілося б конкретно почути від пана Тягнибока, котрий, звертаємо увагу товариства, претендує на посаду Президета України, а значить, має зважено і аргументовано підходити до своїх слів, пояснити нам в чому конкретно полягає «здача» українського агропромислового комплексу.
Проте Тягнибока звично понесло у демагогію:
«Янукович сьогодні мав поставити перед Путіним питання щодо повернення коштів українських вкладників, які знаходились в Ощадбанку СРСР, і повернути ці кошти з відсотками.
Крім того, підкреслив Тягнибок, також Янукович мав поставити перед президентом Росії питання щодо повернення України 1/16 частини золотовалютного резерву СРСР, закордонних резиденцій, які відійшли Росії після розпаду Радянського Союзу» (там само).
Загалом стара пісня українських «професійних патріотів», яку ті заводять якщо є потреба зірвати угоди з Росією. Ну і, звчайно, крім демагогії та емоцій, за якими сховано відсутність будь-яких конкретних прикладів в чому полягає шкода згаданих домовленостей для України, вже звичне для деяких опозиціонерів згадування фрази Бісмарка:
«Будь-яка угода з Росією не варта того паперу, на якому вона підписана» (там само).
Тобто, в угодах я не бачу нічого такого, але не вірю. Не вірю, бо не хочу. Бо треба не вірити. На чому ж ще я триматиму свій політичний капітал…
Слідом за Тягнибоком виступає Яценюк Арсеній Петрович. Теж претендент на прстол.
«Я знаю тільки одне місце, де є безкоштовний сир - мишоловка» (там само) – аргумнтовано і авторитетно зявив лідер «Батьківщини».
«Янукович отримав безкоштовно 15 мільярдів доларів і ще отримав знижку 130 доларів на тисячу кубічних метрів газу, це приблизно ще 5 мільярдів доларів», - сказав Яценюк.
«Ми хочем почути, що він віддав. 20 мільярдів - це не просто великі гроші, це дуже великі гроші», - зазначив опозиціонер.
За словами Яценюка, «вдалося добитись, що він не підписав Митний союз і ми хочем дуже чітко побачити які документи були підписані» (там само).
Арсеній Петрович у своєму репертуарі. Перед візитом Януковича до Москви, він істерично верещав про те, що Федорович їде підписувати «Митний союз». Янукович та Азаров категорично це заперечували. Це заперечували Путін з Мєдвєдєвим.
І ось тепер Янукович повертається з пакетом в більшості своїй абсолютно нейтральних угод, та ще й зі знижкою на газ. Жодного підписання «Тайожної угоди», як і запевняли в Уряді. На це Яценюк: та це ми добилися…
Арсеній Петрович, не хочу образити, але у Вашому виконанні щойно відбувся старий компартійний агітаційний трюк: спочатку приписати противнику те, чого він не говорив і не робив, потім люто з цим боротися (переважно на словах), а потім ще й приписати собі заслугу у тому, що противник не зробив того, чого і не планував.
До речі, якщо на те пішло, то левовий внесок у похорон «Тайожного курсу» внесли не Ви, а – прості люди з Майдану. Це їхня кров, вибачте за пафос, перекреслила намагання деяких політиків затягти нас у новітній СРСР.
Ну і популізм, куди ж без нього:
«Якщо ціна на газ з 1 січня наступного року буде на 30 відсотків менша, це означає, що уряд Януковича повинен зменшити всі тарифи в Україні».
За словами Яценюка, «тоді ми відчуєм, що це правда, за іншого випадку це брехня це означає що він в схемі, і що він у корупції» (http://www.pravda.com.ua/news/2013/12/17/7007428/).
При цьому від пана Яценюка чомусь ніяк не вдається почути яка ж ціна газу для населення зараз, що її треба знижувати. Доводиться зробити це зщамість нього:
«Для населення, яке користується індивідуальними котлами, газ відпускається за 725 гривень за тисячу кубів при ліміті не більше 2,5 тисячі кубів. Для жителів міст вартість газу набагато вища – 1300 гривень за тисячу кубів. За такою ціною газ отримує теплокомуненерго» (http://ua-ekonomist.com/3936-v-kabmn-rozpovli-koli-pochnut-pdvischuvati-cni-na-gaz-dlya-naselennya.html).
Чому населення та Теплокомуненерго отримують газ у 2,5-3 рази дешевше навіть за цю, «знижену» вже Путіним ціну? Все просто: ціну газу для населення ніяк не пов`язано з його імпортом. Адже для населення «Нафтогаз» продає продукцію власного видобутку, це передбачено спеціальним Законом, за який, якщо не помиляюся, голосував і сам пан Яценюк.
Повертаючись до теми газу, треба сказати те, про що мовчать літери т.з. Об`єднаної опозиції. Знижка ціни на газ для України це не є благодійність з боку Путіна – Владімір Владіміровіч на гнилий лібералізм та пухнастий альтруїзм ніколи не страждав.
Чомусь забувають, що останнім часом світові ціни на газ суттєво впали і на тлі цього подібні до українських, «знижки» отримали практично всі європейські газотрейдери. З літку 2013 року вона склала від 10 до 15% базової ціни, а для Німеччини – 19%. Останньою це зробила польська Polskie Gornictwo Naftowe i Gazownictwo (PGNiG).
Отож, ніякого підпільного «Пакту Молотова-Ріббертропа» в обмін на знижку за газ Україна, як це намаються вкласти у свідомість українців деякі діячі від опозиції, не існує. Все банально простіше: Росія, боячись кінцево втратити український ринок газу, змушена була піти на поступки.
І не поспішайте звинувачувати мене у платній роботі на Адміністрацію Президента. Краще згадайте те, що на тлі буремних подій останніїх днів пройшло майже не поміченим: новину про те, що Україна та Словаччина готові до постачання газу у реверсному режимі.
Новина ця з`явилася 6 днів тому, відповідно за 4 дні до візиту Януковича в гості до Путіна. Гадаєте, це випадковість? Але задумайтеся ось над чим:
«Експерти енергоринку зазначають, що затягування з остаточним підписанням всіх документів пов'язане із небажанням української сторони брати на себе гарантії щодо обов'язкового прокачування в сторону України не менше 10 млрд куб. м газу. Передбачається, що в документі не буде зафіксовано обов'язковий обсяг прокачування газу обсягом 10 млрд куб. м. Така позиція української сторони, на думку експертів газового ринку, виглядає виправданою» (http://www.ukrinform.ua/ukr/news/ukraiina_pogodit_zi_slovachchinoyu_revers_gazu_do_kintsya_roku___stavitskiy_1891306).
Ще б пак – не виправданою. Янукович отримав сильну карту у грі за газові угоди: можемо через Словаччину закачувати 10 мільярдів кубів, а можем – лише 7, або – взагалі 5. Все залежить від твоєї позиції, Вова – упрешся, мов баран – втратиш третину обсягів постачання газу в Україну. І Вова все зрозумів…
От питання: чому замість того, аби подібним чином пояснити все народові, наші опозиціонери не знайшли нічого кращого, як почати волати про якісь «таємні угоди»? А подібний крок показав би розум, зваженість та володіння предметом з боку Арсенія Петровича або Віталія Володимировича, те, що вони є не політичними грлопанами, а – державними мужами.

Що там ще? А, так – кредит у 15 мільярдів. Цікаво, як вдалося українським перемовникам змусити Путіна піти (якщо ще піде, бо жодних письмових зобов`язань немає – лише слова) на таку невигідну для Росії угоду? Взагалі-то це ні що інше, як здача Владіміром Владіміровічем національних інтересів Росії.
Знов-таки не поспішайте крутити пальцем біля скроні. Зауважимо: 5% прибуткововсті під які домовилися про позику, це забагато, якщо порівнювати з 3,5-4 %  кредитів від МВФ. Але це все ж менше ніж 6,5-8 % від банків Китаю, Бразилії та Росії. Головне – жодних жорстких та непопулярних вимог в якості умови наданя, як це є у випадку з МВФ.
Тут, правда, є й негатив. Навіть два. Умови позики такі, що ці гроші можна вільно «пиляти». Це з одного боку є шкодою для народу України, бо зрештою саме простим українцям власним добробутом розплачуватися за ці кошти. З іншого – велика шкода для опозиціонерів у світлі прийдешніх Президентських виборів, адже Янукович отримує непогані ресурси для передвиборчих подачок «електорату».
Головне – це не звичайний кредит. Наші опозиційні розумники, в т.ч. й видатний фінансист Яценюк чомусь не поспішають пояснити народу чим відрізняються «звичайні» кредити від розміщення державних цінних паперів. А різниця суттєва. І дуже вигідна для України.
Цікаво, що протягом року наш уряд намагався розмістити євробонди під дуже високий відсоток прибутковості (до 8,5), але їх відмовлялися брати не лише європейці та американці, але навіть і китайці, які звзвичай гребуть все підряд. Причина: фактичне преддефолтне становище України.
І тут Путін погоджується придбати дуже ризиковані активи за 5 %?! За подібне свого часу посадили на 7 років одну дуже патріотичну «газову принцесу».
Може, небачена вигідність для України угод, що їх досягнуто у Москві і спонукало опозиціонерів запідозрити якісь негаразди? Може. Може навіть ці підозри не даремні. Але повторюся: доки нічого не доведено ми можем констатувати одне: наразі об Путіна витерли ноги.


Тепер давайте розставимо всі крапки над «І».
Я не казав про те, що Янукович переймається інтерсами держави Україна. Для нього на першому місці – свої власні. Але часто так буває, що забезпечуючи власні інтереси, політик паралельно робить ще дещо і для країни. Не часто, на жаль, у нас це буває, але – буває.
Що означає отой пакет документів, підписаний вчора у Москві?
Тут може бути два варіанти: або то лише перший крок до поглинання України Росією, як це подобається думати багатьом ненависникам Януковича та Ко. Дійсно, за угодою про будівництво «Русланів» можуть бути наступні, скажімо, про приватизацію з подальшою передачею Росії контрольного пакету акцій заводу «Антонов»;  або за угодою по суднобудуванню – про поглинання Москвою українських підприємств. Однак…
Однак тут є одна умова: ми маємо отримати хоча б один реальний факт, який про це свідчить, а не покладатися на чесне слово Тягнибока або Яценюка про те, що можливо Янукович підписав ще якісь таємні угоди. Втім, це індивідуальна справа кожного – вірити на слово політикам. Особисто я вже нікому не вірю – лише своїм очам та власним вухам.
А вони свідчать…
До речі, про що вони свідчать?
Угоди, що їх підписано у Москві є почесною капітуляцією Путіна. Путін здав свій «Тайожний союз». Двосторонними домовленостями, в обхід партнерів по Митному союзу, Путін фактично дав сигнал про те, що це потворне дітише Кремля приречене. Воно ще може вовтузитися у своїх пелюшках, воно ще може ображати наш благородний козацький ніс сморідом нечистого підгузка; воно ще хниче слабенько, але кінець його близький.
Поглянемо на результати нашого аналізу: чотири «плюсики», тобто таких угод, що несуть не лише пряму вигоду для України, але – значну вигоду; один «мінус». Решта – тьмяні нулі…
Мінімум два останніх роки путінські чиновники і він сам верещали про шлях України до Митного союзу. Заманювали. Обіцяли. Фінансували українську «п`яту колону». Навіть економічну війну оголосили. Оголосили війну інформаційну, в якій Януковча навіть «новітнім Мазепою» обзивали.
І ось довго анонсована подія. Яка, мов та гора, народила мишу.
Чи дійсно хотів Янукович до ЄС? Хтозна. Так само, як і стосовно його справжніх намірів щодо МС ми можемо лише здогадуватися: Федоровичу у голову не зазирнеш. Тим більше, що українці давно вже переконалися – у тій голові не так вже й багато вмісту і змісту.
На мою думку, Янукович став лише вістрям багнету, що увігнався у горло «Русскому миру». Якщо хочете, Янукович став тим солдатом, котрий, хотів того, або ні, здійснив останній удар.
Путіна посто знищили. Росія зараз фактично платить данину Чечні – це всі знають. Але щоб Кремль зважувався на виплату данини Україні?! А це так фактично і є. Це фактично голоси і майбутній президент США сенатор Маккейн:
«Російський лідер Володимир Путін не є благодійником, Росія через надання кредитів і знижок на газ намагається утримати Україну від приєднання до Європейського союзу» (http://www.pravda.com.ua/news/2013/12/18/7007449/).
Бачте: тут вже про «Тайожний союз» навіть не йдеться. Тут би Кремлю пощастило ще зберегти status quo, бо вже після повернення з Москви Януковича оголошено про продовження курсу на Асоціацію, запорукою чого буде прийняття чергових п`яти «євроінтеграційних» законів.
Об Путіна витерли ноги. Зараз він схожий, вибачте за таке порівняння, на старого шкарбуна-імпотента, котрого молода дружина витисла практично насухо і подалася до молодого коханця. І старий благає: тільки не кидай. Купує брильянтові цяцьки, навть заплющує очі на те, шо вони зникає вечорами – аби лише не було офіційного розлучення. Бо це така ганьба: мав імідж багатого мачо, а тут… Проте життя показує: в таких випадках чекати цілковитиго розриву недовго.
Об Путіна витерли ноги, - про це свідчить те, що він чомусь уникає розлогих інтерв`ю на тему російсько-українських домовленостей. Знаючи його характер, вже з одного цього можна робити висновки. В разі якоїсь видатної перемоги, він полюбляє сам купатися в променях слави. Тут же російський президент скинув цю почесну місію на плечі міністра іноземних справ. Лавров має пояснювати про те, що угоди "рівноправні".

 Перемогли ми всі. Чи ви помітили, шановні, що практично всі угоди, що їх учора підписано, відносяться до компетенції і готувалися у мінстерствах, очільники яких є прибічникам євроінтеграції? Це перемога тієї досить умовної і не стійкої, але такої потрібної нам зараз частини людей в Партії регіонів, яка прагне й ще може за своєю потенцією стати якщо не європейцями, то цивілізованими політиками й бізнесменами.
Перемогли ми всі. Без політичного та психологічного тиску з боку США та ЄС хтозна чим все закінчилося б учора. Офіційний Брюсель, який наступного дня після зриву підписання Асоціації у Вільнюсі оголосив про припинення праці на цьому напрямку, згодом змінив свою позицію, залишив двері для Банкової відкритими і тим самим створив чималий простір для маневру Януковича перед Кремлем.
Але перш зак все переміг Майдан. Не політики – прості люди. Бо якби не Майдан, проєвропейська фракція в Партії регіонів не стала б настільки впливовою; лише завдяки Майдану Евросоюз переглянув свою реакцію на демарш Януковича-Азарова щодо Асоціації; якби не тиск Майдану, не відомо ще який пакет документів було б покладено на стіл у Москві.
Отож, вибачте за високопарність, Слава тобі, Майдан! Велика дяка всім, хто мерзнув і проливав кров на барикадах Майдану. Всім тим, хто виходив на вулиці у своїх рідних містах та селищах.

Єдині, хто все ж, напевне програв (крім Путіна) – це наші офіційні об`єдані опозиціонери. Але то вже їхні питання, чому у них не вистачило креативу, сміливості та рішучості аби відбулася не лише перемога режиму Януковича над режимом Путіна, але й українсьткого народу над режимом Януковича. Вони мали на те всі шанси, що їх надав Майдан.

P.S. До речі, просив би не розслаблятися бо капітуляція Владіміра Владіміровіча відбулася як почесна. А мала би бути – безумовною. Путін відступив у Кремль, зберігши хоч і закіптюжені та подерті, але - знамена та послаблену, але все ще грізну зброю. Тому треба пільнувати, бо поранений Звір удвічі небезпечніший.

З великим оптимістичним привітом,
ПАВЛО  ПРАВИЙ

Немає коментарів :

Дописати коментар