Загальна кількість переглядів сторінки

пʼятниця, 11 жовтня 2013 р.

Нема страшнішого хижака...

     Перепост вітається.
     Смерть завжди була паскудною штукою. І навіть смерть героїчна в ім`я Батьківщини або порятунку людей суті справи не міняє - попереду небуття в цьому світі і сира незатишна яма, що перетравлює тіло, мов чорна утроба якогось величезного жахливого монстра. Ніхто не іде на смерть легко й радісно, навіть заради найкращої в світі ідеї - не вірте недолугим книжкам недолугих письменників.
     Проте людина у стосунках зі смертю має вибір і шанси на порятунок, або хоча б ілюзію таких. Набагато гірше, якщо гине природа. Гине від рук тварини, що називається начебто Homo sapiens, але часто не ані  sapiens, ані навіть  нomo. Тоді це - страшно.
     Зараз смерть впритул наблизилася до перлини Луганщини - Ісаківського водосховища, одного з найбільших і найкрасивіших у Східній Україні.
     Становище до болю знайоме і до нудоти тривіальне: красиве й потужне водоймище, яке дає життя десяткам видів навколищньої живності та рослинності і є улуюбленим місцем відпочинку тисяч людей гине через людську жадібність і байдужість.
     На жаль, це стосується не лише тих, хто безпосередньо його убиває, але і тих, хто не бажає хоча б щось зробити для його спасіння і жалкує пару гривень та годину часу, аби вийти під стіни будівель, де всілися товстопикі чиновики, которі отримують народні гроші за те, аби виконувати свої прямі службові обов`язки але нсправді сидять там, аби конвертувати посади в "Мерседеси", костюми від Армані та банківські рахунки, записані на тещу. Відпочивають вони не в дачному будиночку на березі Ісааківського водосховища, і навіть не на місцевих турбазах, тому, очевидно, доля водосховища для них не є пріорітетом.
     Втім, мова не про них. Мова - про нас. Чому ми не можемо зробити хоч щось, аби змусити почухатися тих, хто має виконувати свої прямі службові обов`язки? Чому не сподобимося хоча б ударити пару раз по клаві комп`ютера аби перепостити цей текст чи котрийсь інший, не кажучи вже про те, щоб підтримати небагатьох "білих ворон", котрі ще є серед нашого звиклого до всього і байдужого населення. Так, саме - населення, бо громадянами це болото назвати складно, - адже громадянин це, перш за все - відповідальність.
     Я не розповідатиму тут про суть справи - якщо хто схоче - зайде за посиланням, яке наведу нижче і ознайомиться з проблемою. І не зважайте на світлини з партійними прапорами - не в тому суть, що представники однієї з партій вирішили чи то щиро підтримати активістів, чи то просто попіаритися на цій біді (вибирайте варіант, який подобається особисто вам, насправді жаль, що тих партій не було дестків зо три) - прочитайте текст до кінця - там все просто і доступо написано:  http://tial.org.ua/2013/10/04/2681.html#more-2681
     А тут я лише хочу познайомити вас з Ісааківським водосховищем. Бо тут ми відпочивали з родиною цього літа, і раніше; тут я ловив рибу і смажив шашлик; сюди, врешті-решт їздив "кататися" весільний кортеж, коли я одружувався.
     Сумно...

http://cxid.info/74071.html

Природа тут - просто чудо. Унакальний шматочок первісного українського Степу посеред урбаністичних пейзажів занапащеного людською "діяльністю" Донбасу. Сюди треба приїхати, бажано з квітня по жорвтень, аби насолодитися медовими пахощами степових трав та таким сонцем, якого більше ніде нема.

http://vk.com/photo-676367_278457903
Хіба це не красиво?



http://pohodushki.org/ru/reports/seleznevka-manor-of-mscihovsky-holiday-weekend
Тут гарна риболовля. Була...


http://wikimapia.org/12224554/ru/«Вторая-Китайская-стена»
У 5 кілометрах від водосховища ще не зовсім знищили унікальний артефакт - т.з. Мергельну гряду, яку ще називають Другою китайською стіною. Вчені досі сперечаються, чи то є уникальне природне явище, чи - справа рук людських, старіша за египетьсьі піраміди.
На думкудеяких археолгів та істориів, ця кладка є абсолютно автентичною за технікою
кладці Трої. Замість тгого аби досліджувати дивину, робиться все,
аби її забули. Справжня історія нам не потрібна.



http://www.ostro.org/articles/article-70945/?view_result=Y&ELEMENT_ID=70945
На Мергелвій гряді археологи-ентузіасти вивчають йомвірний пам`ятник ранньої
бронзи - святилище, яке слугувало не одному поколінню наших предків - аріїв,
що населяли Степ за 3 тисячі років до різдва Христового. Та легше оголсити все це
"природнім утворенням" і забути, ніж профінансувати вивчення.
Нам історія не потрібна? Потрібен лише металевий сляб, що
його виробляє Алчевський металургійний комбінат?

 http://llego.net.ua/tag/исаковское-водохранилище/
А ось ще одна таємниця: стара штольня, яка зараз затоплена водою. Кажуть, вона була тут ще до того, як побудували водосховище - чи то вугілля видобували (тут поруч є виходи пластів, чи то каміння, чи, може, це навіть якісь залишкии прадавнього печерного монастиря, котрий входив у комплекс релігійних споруд Мергелевої Гряди.

http://tial.org.ua/2013/10/04/2681.html#more-2681
Тепер бачимо оце. Ще рік тому тут була вода. Рибалок вже не видно...


     Невже метал дорожчий нам за власну землю? А потім дивуємося, що вона нам мститься...
     Нема страшнішого хижака на Землі, аніж людина...

     ПАВЛО  ПРАВИЙ

1 коментар :

  1. Повністю поділяю Вашу думку, спробую зробити перепост. Критикам зауважу: "Широко відомим текст стає у Мережі тирьнету після МІЛІОННОГО копіпасту" Саме з цієї причини насмілюся дати авторові маленьку пораду - додайте до тексту ще кілька слів: "Копіювання категорично вітається!"

    ВідповістиВидалити