Загальна кількість переглядів сторінки

неділя, 29 вересня 2013 р.

Інформаційні війни учора, сьогодні завтра. Хімічна атака на Крим


Недавно зустрівся сусіда, у якого невеличкий бізнес – возить відпочивальників у Крим і на Азов. Із зітханням, чоловік поскаржився, що найближчим часом все може припинитися. Адже в Чорному морі, уздовж всього Південного берега у війну було затоплено діжки з бойовими отруйними речовинами, тепер вони проіржавіли і от-то там станеться екологічна катастрофа.
На обережні припущення, що ця інформація може виявитися не зовсім правдивою, сусіда спалахнув: та вже неодноразово і по телебаченню, і в газетах про це говорили. Але ніхто не вживає заходів.

Сюжетів на телебаченні і в пресі дійсно багато. Ще більше – в Інтернеті. Продивившись кілька текстів, розумієш, що справа дуже серйозна. І не через страхітливу загрозу – виразно видно, що більшість текстів і роликів виходять з одного джерела, а це вже підозріло. Одразу скажемо, що ми є великими скептиками отих «страшилок», але в той же час, усвідомлюючи, що в житті все може бути складно, залишаємо за собою право на помилку і просимо товариство надати відомості або на спростування, або на підтвердження інформації, що її використовують у війни, яка останніми роками розгорнулася проти Криму як місяця відпочинку українців та громадян з інших держав.
Ми ж, аби розібратися із ситуацією, вивчили матеріали щодо цієї справи, а також пірнули в не таку вже й далеку історію. І от що з цього вийшло.

Тема бойових отруйних речовин (БОР), що їх затоплено в Чорному морі якраз в тих місцях, котрі є найбільш популярними у відпочивальників, піднімається щороку, переважно напередодні курортного сезону.
Ось російський телеканал НТВ на початку лютого 2011 року опублікував страхітливий сюжет на тему майбутнього апокаліпсису. Російські журналісти розповіли переляканим громадянам про «сотні бочок» з отруйними речовинами, з яких у воду «вже просочується» зараза. Аби ще більш переконати глядачів, врізали в сюжет свідчення якогось «еколога» Г. Рубцова, а також представника українського МНС. Тут таки - зйомки дайверів, на яких в каламутній воді проглядаються металеві діжки, купами звалені на дні.
Слідом – сюжет-копія вже на українському «Новому каналі». Що вже казати, про Інтернет – в «Ютубі» ота передача НТВ запускається мало не двічі в рік – навесні і в розпал курортного сезону.
«Розслідування» журналістів виглядають солідно. Тут навіть інтерв`ю народного депутата приводять про прийдешню екологічну катастрофу і про бездіяльність кримського Уряду.
Миготять якісь документи (правда, розгледіти їх не має жодної можливості), виступають керівники екологічних організацій та підприємств. Солідно.
Але... Але виникає багато питань.

Надсекретні дослідницькі організації видали сенсацію!
Тривога піднялася давно. І якби про бойові отруйні речовини на пляжах Південного берегу Криму журналісти написали на підставі "свідчень очевидців", - публікації ті так і залишилися б серії оповідань про Лох-Неське чудисько, Янтарну кімнату та долвгорічне щасливе життя Гітлера на Мадагаскарі. Проте в цю історію активно втрутилися потужні експерти, що надало інформаційній атаці додаткової ваги та достовірності.
«По заказу Минэкологии Украины экологическое предприятие «Ситалл» установило местонахождение 500 бочек и определило 11 районов затопления. В 2010 году закончились гарантийные сроки сохранения целостности контейнеров. (http://www.nr2.ru/crimea/319692.html).
 У подальшому ми вокористовуватимемо матеріали з цього джерела, бо в принципі, решта інших абслютно від них не відрізняється. Отже, спочатку про таємниче "екологічне підприємство".
Це те саме підприємство, керівником якого анонсують пана Геннадія Рубцова – чи не найголовнішого експерта в питанні страшної загрози Криму. Намагаємося знайти цю фірму в Інтернеті. Існує ЗАО НПФ "Ситал" у Москві (проектування інженерних систем); є склозавод "Ситалл" в місті Рославль Смоленської облсті; існує навіть велика поліграфчна компанія "Ситалл" у Сибіру. В Україні також є чимало підприємств та фірм з такою назвою, від ВАТ "Завод "Сітал", який знаходиться в Рівненській облсті і займається виробництвом технічного скла до Львіської кадрової агенції і торгівельної компанії в Дніпропетровську.
Здавалося б, якщо "екологічному підприємству" замовляло експертизу таке поважне відомство, як Міністрество екології України, воно має бути відомим, авторитетним, або, принаймні, мати якусь історію. Натомість ця "фірма" з`являється лише і тільки у зв`язку з прийдешньою "екологічною катастрофою". Про інші екологічні дослідження підприємства жодної інформації не існує. Директор "Сіталу" - "еколог" Генадій Рубцов також спливає на поверхню інформаційного простору лише в 2011 році і лише в якості експерта по могильникам БОР на Південному березі Криму. Та і що це, прости господи, за назва для екологічного підприємства - "Сітал"? Нагадаємо читачам, що так називається склокристалічні матеріали, які застосовуються в технічній сфері. До чого тут захист природи? Все це дає вагомі підстави вважати, що згадана "екологічна фірма" є ні чим іншим, як підприємством "Роги та копита", а його директор - або великим комбінатором, або сучасним колегою стариганя Фунта.
"Експерти" повідомляють страшне:
"1 200 металлических бочек с боевыми отравляющими веществами лежат вдоль всего побережья Крыма. Их спешно затопили еще в 1941 году перед наступлением фашистских войск. Содержимого одной емкости хватит для уничтожения всего живого в радиусе 40 километров" (http://www.nr2.ru/crimea/319692.html).
Сюжети каналів НТВ та "Новий" виглядають ще більш переконливими, коли глядач бачить на екрані якісь документи, всіяні печатками та підписами, а паралельно диктор розповідає, що
"... бочки дали течь, свидетельствуют закрытые исследования харьковской научной лаборатории «Военконвеер 43». Возле визитной карточки Крыма - «Ласточкиного гнезда», где затоплены 24 бочки, содержание мышьяка в воде превышает норму в более чем в 100 раз. Это значит, что иприт и люизит, скорее всего, просочились в морскую воду" (http://newsland.com/news/detail/id/630808/).
Історія з "Военконвеером 43" така само, як і з "Сіталом": перші 50 повідомлень, в яких фігурує ця фірма, що ми знайшли в пошукових системах стосуються саме "хімічної загрози" Південному берегу Криму. Ні до, ні після досліджень, які начебто проводила зазначена лабораторія в Чорному морі, жодної інформації про неї немає. Більше того, з року в рік передруковуються майже слово у слово те, що писали про висновки спеціалістів тієї таємничої дослідницької структури в 2011 році.
Отже, розберемося з цими дивними обставинами та страшилками, що їх озвучили есперти.


"Не вважається обманутим той, хто знає, що його обманули (Публій Сір)
Перше. А чому, власне, бойові отруйні речовини має бути запхано до діжок? Що це за емності для зберігання наднебезпечної зброї? На кадрах підводної з`йомки (до речі, а звідки відомо, що то знімали саме в Чорному морі, а не, скажімо, десь біля річкової пристані в Саратові?), що їх демонстрували довірливим глядачам на російському НТВ та українському "Новому"  (http://www.ntv.ru/novosti/223440/) чітко проглядаються звичайні металеві двохсотлітрові діжки, в яких зазвичай транспортують фарбу, гас або бензин. Але БОР? Нісенітниця. Навіть для зберігання хлорпікріну, який до категорії бойових отруйних речовин не відноситься, використовують діжки особливої конструкції з товстої нержавіючої сталі.
Ідемо далі. Нам звичайно, відомо, що в ті часи в СРСР отруйні речовини транспортувалися і навіть зберігалися в діжках, але зберігання були тимчасовим, перед споряджанням боєприпасів, отож подібні ємності можна було побачити на складах або на спеціальних підприємствах, де споряджають хімпічні боєпипаси. В бойові ж частини, які мають використовувати хімічну зброю, вона надходить переважно у вигляді готових до застосування боєприпасів: артилерійських снарядів, мін, авіаційних бомб та виливних контейнерів, тощо. Справа тут навіть не в складності процесу споряджання, але також і в секретності: а ну, як побачить ворожий шпигун купу діжок з відповідним маркуванням?! Для забезпечення секретності радянські хімічні боєприпаси навіть розроблялися так, аби не відрізнялися за вагою та балістикою від осколочно-фугасних та димових снарядів та мін.
"... в таблицах стрельбы и других документах, имевшихся в частях в мирное время, химснаряды нигде не фигурировали" (http://topwar.ru/2820-gaz-dlya-manshtejna.html).
Те саме, до речі, було і у німців:
"... германские химические снаряды окрашивались в темно-защитный цвет. На снаряды с различными ОВ наносились цветные кольцевые полосы, а также маркировка, указывавшая отличительные свойства ОВ, снаряжения и образец снаряда. И поди догадайся, что означает надпись на снаряде – FHGr Gelbring (гаубичная граната с желтым кольцом) или FHGr Gruenring (гаубичная граната с зеленым кольцом)" (там же).
Оскільки артилерісти стріляють хімснарядами з позицій, розташованих за 8, 10 а то і 20 кілометрів від цілі, їм і знати не треба, що то за боєприпаси - достатньо корманди: "сарядами з жовтим кільцм - вогонь!" Отож, на дні моря мали лежати не діжки, а - снаряди та міни, принаймні - хоча б у невеликій кількості. Але на кадрах "відеодоказів" ми бачимо картину навпаки. І не даремно - причину цього ми розкриємо трохи нижче.
Оті самі діжки, які, за словами журналістів НТВ, наповнено
заріном та іпритиом. Цілі звалища діжок... Жаль що жодної
прив`язки до місця й часу з`йомок чомусь немає.
Друге. Оголошено, що затоплено ємності з чотирма типами БОР: зарином, зоманом, іпритом і люізитом. Щодо двох останніх - питань немає - це старі, добре знайомі речовини (щоправда, від люізиту в 40-х роках практично відмовилися через його порівняно низьку ефективність), але звідки на початку 40-х років на озброєнні РККА та РККФ з`явився зарин?
Цю БОР лише в 1938 році було винайдено німецькими хіміками, він, звісно, потрапив під гриф "Цілком таємно" і навряд чи про його формулу Гітлер негайно повідомив СРСР. До того ж, навіть якщо радянська розвідка і здобула дуже оперативно ті формули, треба було ще експертам перевірити - чи не дезиінформація це, чи не підсунув друг-Адольф рецепт речовини, яка, скажімо, вибухає, якщо її зарядити в снаряди і протримати більше доби в такому стані. Треба було ще побудувати лабораторії для вичення рчовини і полігони для її випробування, розробити боєприпаси під неї, створити звіт сторінок на 200, а потім вже доповідати Сталіну. І лише в разі прийняття вождем позитивного рішення, будувати заводи з виробництва заріну.
Тепер увага! Навіть Рейх, з його більш розвиненою хімічною промисловістю і значно більш підготованими кадрами, за умови, що одразу ж, в 1938 році Вермахт зробив масове замовленя на виробництво заріну для військових потреб, його масове виробництво розгорнулося лише напрікінці війни на кількох експерементальних заводах. А фабрику для виробництва у промислових масштабах так і не добудували! А знаєте, шановний Читачу, скільки вського заріну спромоглися виробити нацисти з 1938 по 1945 рік?
"Общее количество зарина, произведенного в Германии, оценивается в пределах от 500 кг до 10 тонн" (http://ru.wikipedia.org/wiki/Зарин).
Відзначають також, що
"Работы по получению табуна, зарина, зомана во время Второй мировой войны также проводились в США и Великобритании" (там же).
СРСР в списку виробників зарину в 30-40-х роках ХХ сторічя не значиться.
А із зоманом виходить ще смішніше, бо цю речовину було винайдено (знову ж-таки, німцями) лише в 1944 році! Невже таких речей не знає "експерт" Рубцов?
Все це дуже і дуже підриває авторитетність оповідей пана Рубцова, навіть і без факту його раптової появи з невідомості. Проте тут є ще більш волаючі ознаки того, що перед нами безграмотний самозванець-авантюрист, бо...
Третє. У виступі пана "експерта" ми з великим здивуванням дізналися про досі невідому в історії сторінку стосунків між Третім Рейхом та СРСР. Дивимося, слухаємо і вражаємося. Пана "експерта" питають, звідки в морі з`явилися БОВ, і він упевнено просвітлює темну спільноту:
"В 40-41 годах, когда біло заключено соглашение между Советским Союзом и Германией о неприменении боевых отравляющих веществ, того времени: иприт, люзит (так в промові, - П.П.)... то, к сожалению уже в ходе боевых действий Советский Союз вынужден был перед тем, как германские войска войдут в Севастополь, начать процес затопления этих контейнеров" (http://www.nr2.ru/crimea/319692.html).
Не звертатимемо увагу на те, як абсолютно поза всяеою логікою доповідач перескакує з угод про незастосування хімічної зброї на бойові дії. Спитаймо краще оцього плішивиого "еколога" де він чув або читав про наявність між СРСР та Німеччиною анонсованої ним угоди? Як називається сей документ? А потім знижемо плечима: таку маячню нести може лише або неосвічена, або хвора, або просто - брехлива особа.
Спеціально для великого комбінатора Генадія Рубцова повідомляємо: після підписання знаменитого Пакту Молотова-Ріббентропа (23.08.1939) до почату німецько-радянської війни було укладено всього сім угод:
- Угода про дружбу і кордони (28.09.1939) - це фактично був договір про союзницкі стосунки;
- Угода господарська (11.2.1940);
- Конвенція про порядок врегулювання прикордонних конфліктів та інцидентів (10.6.1940);
- Договір по прикордонних правових стосунках (31.8.1940);
- Договір про кордон (10.1.1941);
- Угода господарська (10.1.1941);
- Угода щодо врегулювання взаємних майнових претензій та про переселення (10.1.1941).
Це - не помилка. Це - гірше. Це свідчить про те, що людина не обізнана у тому питанні, еспертом з якого начебто є. Це з розряду байок деяких істориків про те, як знаменитий радянський танк БТ розробляв "талановитий радянський інженер Крісті".
А фантазія "експерта" буяє. Ось розповідь про оригінальний тип боєприпасів, що стояли на озброєнні Червоної Армії:
"Контейнеры с ипритом и люзитом, значит, были емкостью по 100 литров - Л-100, и они должны были использоваться как авиабомбы и контейнеры Л-200, двухсотлитроые бочки, которые также могли использоваться как авиабомбы" (http://www.nr2.ru/crimea/319692.html).
Хто як, а ми б порадили пану Генадію менше вживати напою з хімічною формулою С2Н5ОН, бо так не лише хімічні контейнери під Ялтою - атака іншопланетян на Форос привидиться. Сподіваємося, люди, які мають стосунок до військової авіації вже відсміялися, а тим, хто далекий від цієї справи, пояснимо: "контейнери" Л-100 та Л-200, про які увесь час товкмачить доблесний "експерт" - це звичайні металеві діжки і використовувати їх в якості хімічного боєприпасу спаде на гадку лише слабоумному. Або маніяку-самогубцю.
Виливний авіаційний прилад (ВАП) для застосування хімічної
зброї. "Експерт" Рубцов, розповідаючи про "бомби"
з діжок, напевне гадки не мав про їхнє існування.


Авіабомби ФАБ-250 на зовнішній підвісці боббардувальника
Пе-2. Діамерт цієї бомби - 285 міліметрів. Лише панові Рубцову
відомо як присобачити замість них діжку Л-100.

           Панові "експерту" треба було б знати, що в РККА було достатньо засобів доставки бойових отруюючих речовин до цілей. Від більш ніж тисячі хімічних танків ХТ-26 та хімічних машин БХМ до 107-мм хімічних мінометів, тисяч гаубиць, гармат і десятків тисяч переносних приладів зараження місцевості. 
Ясно, що думку зробити з них "авіабомби" винахідливому "спеціалісту" навели легенди про те, як німці скидали з пікерувальників діряві металеві діжки, які, начебто мали наводити паніку на червоноармійців (насправді то - легенда, котра виникла від виття потужних сирен бомбардувальників); ясно, що він мав якось пояснити величезну кількість цих "контейнерів" котрі начебто валяються на дні, але навіщо з нас кретинів робити? Для кріплення авіабомб бомбардувальник має спеціальні ристрої - бомбоутримувачі, а товстезну діжку як кріпити? Мотузками прив`язвати? Шановному геніальному "експерту" повідомляємо: з діжки не вийде хімічна авіабомба ще й тому, що в бомбі є детонатор, який розриває боєприпас і розвіює БОР на багато метрів навколо. А діжка... Це навіть не смішно. Особливо за наявності у "сталінських соколів" величезної кількості спеціальних авіаційних (щорічна потужність виробництва хімічних авіаційних бомб в СРСР на 1936 рік - 796 тис. одиниць) бомб.
А пан Генадій "жжот" далі:
"Но были еще и Л-400, которые должны были использоваться как заполнение контейнеров Л-100 и Л-200, как заправка их, скажем так" (там же).
Так і уявляється картина, як під крилом літака доблесні хіміки переливають через шланги іприт з чотирьохсотлітрової бочки у 100-літрові "авіабомби". No Comments!
А про те, що подвигло Микиту Хрущова в 1956 році дати команду затопити в Азовському морі поблизу східного узбережжя Криму 360 контейнерів із заріном і зоманом, як те стверджує Генадій Рубцов - було відомо хіба що самому Хрущову. Мабудь, в додаток до святкового пирога: 19 лютого 1954 року підписав Указ про передачу Кримської області з РРСФР до УРСР "во ознаменовние 300-летия восоединения", а потім - заринчику підбавив. Аби хохли не розслаблялися. А що ніхто тих діжок в Азові не бачив, так теє... пан Генадій знає чому - замулилися вони. Грошей треба, аби відшукати.
Нарешті, четверте.
Виходячи з усього цього, ми цілком можемо зробити висновок про те, що історія з тисячами бочок, повних смертельної отрути, є міфом. Або, коректніше кажучи, інформацією, яка не зовсім відповідає дійсності.
"... в МНС Криму стверджують, що ніяких діжок з отрутою біля Ластівчиного гнізда немає: «Ми проводили власні дослідження, - говорить помічник начальника ГУ МНС АРК Володимир Іванов. - Ми взяли проби грунту і води, а наші водолази візуально оглянули ділянку дна площею 5 тис. кв. м. Результати дослідження не підтвердили інформацію про діжки».
Не вірять в існування діжок і дайвери з Ялти. «Ми оглянули дно біля Ластівчиного гнізда і нічого там не знайшли, - розповів «Сегодня» Олексій Марков, керівник громадської організації« Аквасфера ». - Той прилад, яким вимірювали рівень миш'яку в Чорному морі і нібито виявили його підвищений вміст, є експериментальним, і його свідчення достатньо сумнівні. А повідомлення про діжки носять характер погано перевірених фактів. Наприклад, заявляють про те, що там в 42-му році радянські війська поховали зарин і заман. Але цими речовинами користувалися тільки німецькі війська, і то з 44-го року. Мій висновок: хтось хоче домогтися виділення коштів на утилізацію отруйних речовин і привласнити їх. Адже йдеться про десятки мільйонів гривень» (http://www.zelenysvit.org.ua/?page=news_view&cat=1&id=39596).
Правильно пан Марков говорить. І про зарин із зоманом, і про решту інформації. До отого "експерементального приладу", що ним користувалися спеціалісти загадкової лабораторії "Военконвеер 43" ми ще дістанемося і покажем читачам звідки він узявся. Зараз ми про інше - свідоме і значне перебільшення проблеми, перетворення окремих лоальних загроз у масштабну.
 Та хіба екологів зупиниш, коли чуюється запах грошей, чи то мільйонів з українського бюджету на "пошук і утилізацію" чи то з Росії - в рамках інформаційної війни проти України взагалі і проти кримських курортів зокрема, а може і з обох джерел! І ось вже тему підхопляє інший видатний еколог- Володимир Борейко. І знову - про те, що терміново потрібно виділяти гроші на боротьбу з лихом. Знайшлися й ті, хто не проти попіаритися на резонансній темі. Ось інтерв`ю  ректора Севастополського национального университету ядерної энергії та промисловості Сергія Смірнова:
"Всем известна нашумевшая история о химических боеприпасах, находящихся в районе Севастополя и на Черноморском побережье. Да, существовала такая программа, и именно группа Севастопольского университета, владеющая новейшими методами поиска полезных ископаемых на глубине до 5 километров и с точностью до метра под водой, проводила такую разведку. Потом спускали водолазов, было подтверждено нахождение определенных объектов под водой. Информацию о том, сколько таких объектов, мы давать не будем. Она закрытая. Обращайтесь в МЧС" (http://glavnoe.ua/news/n86193).
Про що нам говорить повідомлення із сенсаційною назвою "Ректор СНУЯЭиП подтвердил наличие химического оружия у побережья Крыма?" Ні про що. Знайшли "определенные объекты". Що то "объекты" і чи підтвердив спуск під воду водолазів що то не старі автопокришки, а "контейнери" - не відомо. Нас відсилають до МНС. Яке наявність діжок з отрутою заперечує. Незважаючи на все це, журналістам вистачило совісті написати про те, що поважний вчений "підтвердив": так, у воді дійсно зарин.
Але давайте поглянемо, що в дійсності виявили спеціалісти університету. Маємо офіційну жовідку, факсміле якої приводимо нижче. Очевидно, що дослідницька група виявила (якщо виявила) якісь обєкти під водою, але точно сказати що собою вони являють - не можуть. Та і яким чином геоголографічний комплекс "Пошук", на якому працювали дослідники може виявити хімічні речовини? Він може лише показати, що в тому місці, на яке вказав замовник, щось є. Але перепрошуємо, якби вченим запропонувати дослідити інші райони, вони і там би теж неодмінно виявили "об'єкти", бо за сотні років діяльності людини все дно у прибережній зоні Чорного моря, від Константинополя до Новоросійська, Одеси і далі - до Константинополя всіяно "об`єктами". Ну а оті "контейнери", що їх вписали у звіт дослідники - то замовлення. Якби їм сказали, що в тих районах лежать діжки з золотом, у звіті були б діжки з золотом. Або старі автомобільні покришки.
А хто ж замовник? Міністрество екології? Ні. Уряд Криму? Теж ні. МНС? Знову - ні. Замовником виступило Севастопольське колективне підприємство «Пірамис». Сфера діяльності - сантехнічні роботи, виготовлення металоконструкцій, монтаж систем екологічної очистки води. Ні, ми жодним чином не натякаємо на те, що згадана фірма зацікавлена в тому, аби списати забруднення акваторії моря в районі Севастополя стічними водами на хімічну зброю. Ми ніяк не пов`язуємо те, що підприємство виділило гроші на пошук діжок з іпритом ще в 2004 році, коли вперше постала проблема забруднення акваторії стічними водами, а на світ Божий результати тих досліджень виплили лише в 2011, коли вчергове вийшло
«… доручення президента розібратися зі скидами (каналізації) у Чорне море - нам відповідати за ці питання» (http://abwo.biz/novosti/vlada-krimu-gnoru-zagrozu-h-m-chnogo-otru-nja-chornogo-morja.html). 
Однак погодьтеся - дуже дивно навіщо це підприємство профінансувало оті пошуки. Що, спеціалісти у фекаліях єдині, хто розуміється на зарині, зомані та іприті?
До речі, керував дослідженнями Віктор Гох. Чудні справи Твої, Господи - це той самий Віктор Гох, який стверджує, що знайшов на Південному березі Криму... піраміди типу єгипетських. Якраз в 2004 році, в ході оцих самих досліджень узбережжя. Через оте твердження російські журналісти ринули звинувачувати пана Гоха в тому, що він вижив з розуму, що він шарлатан і прохіндей, ect. Але ось варто було тому ж Віктору Гоху виступити з повідомленням про те, що він тоді ж знайшов і "контейнери", як ті самі журналісти розтиражували його свідчення як висновок наукового авторитету. Ну, то таке... Буває.
А тепер про те, які наслідки мала перевірка інших спеціалістів, по результатам роботи групи Віктора Гоха.
"Рятувальники МНС (10 осіб особового складу, хімічна лабораторія на базі «Газелі» у супроводі 7 осіб, човен «Комбат»), а також 6 водолазів МРКЦ Севастополя і по 1 співробітникові Азово-Чорноморської інспекції та СЕС, за підтримки спостерігачів на приватному катері РК «Посейдон» провели забір води в 5 місцях і паркан на аналіз грунту з морського дна. Крім того, перевіряючі провели візуальне обстеження морського дна на площі 5 тис кв. м. (площа квадрата зі стороною в 70,7 м) з відеозйомки.
"Результати візуального обстеженням морського дна інформацію не підтвердили», - йдеться в повідомленні прес-служби кримського управління МНС" (http://abwo.biz/novosti/vlada-krimu-gnoru-zagrozu-h-m-chnogo-otru-nja-chornogo-morja.html).
А що ж українці на тлі всього цього? Те, що наявність іржавих "контейнерів" заперечують і в МНС, і в кримському уряді, і в мінекології - нічого для нас не варте, бо ми владі не віримо. Ми радше повіримо прохіндеям з "рогів та копит". Вони ж так упевнено водять вказівкою по мапі прибережних кримських вод. Тому епопея успішно продовжується, а офіціальна влада постійно перебуває під тиском:
"На момент проведения исследований премьер-министр автономии Василий Джарты возглавлял Министерство охраны окружающей природной среды, а его заместитель Георгий Псарев был главным экологическим инспектором страны. Выход из ситуации нашли довольно простой – на все исследования ученых наложен гриф «совершенно секретно», а результаты исследований «Ситалла» в интервью журналистам отрицают" (http://www.nr2.ru/crimea/319692.html).
  Отож, вже три роки, перед початком чергового курортного сезону лякалочки для дорослих виринають в телеефірі, на сторінках газет та інтернет-сайтів. І вірять. Багато хто вірить...


А тепер серйозно про серйозне.
Проте, як стверджує народна хімія, немає диму без вогню. Може щось таке дійсно було? Серед кримчан давно ходять вперті чутки про "зброю"...
Може і було. Тільки не в 1941 році, як розповідають безграмотні журналісти НТВ та пан Генадій Рубцов, а - роком пізніше, якщо йдеться про захоронення хімічної зброї частинами РККА.
Хімічною зброєю радянські війська в Криму дійсно володіли. Існує навіть цікавий документ:
"Указание Ставки Верховного Главнокомандования
 № 001980
командующему 51-й армией Ф.И. Кузнецову
о недопустимости и категорическом запрещении использования химических веществ
15 сентября 1941 г.
В утвержденном Вами плане химзаграждений предусмотрено использование веществ № 6 (иприта), что является совершенно недопустимым и категорически воспрещается без разрешения Ставки.
Проверьте лично и устраните эту ошибку.
Для помощи организации огневых заграждений командируются представители управления химзащиты.
(Б. Шапошников)
ЦАМО РФ, ф. 3, on. 11556, д. 2, л. 197"
Так, хімічна зброя була. Той самий іприт та люізит, про які говорив Рубцов. Звернемо увагу: Генеральний штаб РККА не просто заборонив, а - категорично заборонив її застосування. Зроблено було це не від великої гуманності комуністів - тут цілковитий прагматизм, аже запаси БОР у "совєтів" не йшли ні в яке порівняння з їх кількістю у німців, котрі просто затопили б півострів отруйними газами. Відповідно, можемо говорити про малу кількість отруйних речовин, які були на озброєнні 51-ї армії та Чорноморського флоту. Звідки ж взялися в уяві наших креативних експертів ті 1200 бочок? Це ж мінімум 1200 тон! Скільки снарядів можна спорядити такою кількістю БОВ, читачі самі можуть порахувати - відомо, що 122-міліметровий хімічний снаряд містив 1,7 кг отруйної речовини.
Тепер головне. Диму без вогню дійсно не буває. Перед залишенням Севастополя радянське командування дійсно топило хімічні боєприпаси в морі. Але є одне велике "але". Більшість його була в снарядах, мінах та авіабомбах, а не в діжках. І топили його не так, як розповідає (чомусь дуже жмакано і невиразно) Генадій Рубцов, не біля самого берега, і не з тральщиків. Насправді все було буденніше і не в таких масштабах. Згадує найоб`єктивніший очевидець - колишній флагманський хімік Чорноморського флоту, капітан першого рангу М. Рибалко:
"Химические боеприпасы, пишет он, вывозились в течение нескольких ночей к пристани в Казачьей Бухте, где грузились на шхуну "Папанинец ", которая с этим грузом выходила в указанную ей точку открытого моря с глубиной не менее 50 метров, где с нее сбрасывали этот груз в море. К 29 июня эта операция была благополучно закончена" (http://www.ualberta.ca/~khineiko/izvestia_93_99/1126418.htm).
Ага! Отже, були і діжки! Так, були. З цього оповіданнячка, напевне, дехто і вигадав цілий апокаліптичний роман.
По-перше - масштаби. Це вам не 1200 небезпечних ємностей просто під ногами відпочивальників. Тут лік іде на десятки, якщо не на одиниці. Адже чітко сказано - левова частина хімзброї була в боєприпасах. Погодьтеся, дуже велика різниця між тонкостінною бочкою, в якій 100 або навіть 200 літрів гидоти й інша - масивний снаряд з кількасантиметровою товщиною стінки і кілограмом іприту.
По-друге, відстань і глибина затоплення. Люди, які підняли в ЗМІ істерію, сиплють цифрами: 500 діжок, 1200, 24... А от щоб сказати, на якій відстані і на яких глибинах топилися боєприпаси - зась.
Та із свідчень пана Рибалка ми вже знаємо: глибини були не менш ніж 50 метрів. Відстань? Це точно не на пляжі, адже чітко вказано - відкрите море. Є відомості, що найбільше звалище знаходиться в 70 кілометрах (близько 39 морських миль) на захід від мису Херсонес. Є свідчення флотських хіміків вже у пізньорадянський період про кілька таких місць в 7-10 кілометрах від узбережжя. Проте, ці відомості аж ніяк не влаштовують тих, хто з різних причин намагається нагнітати напругу. Чому?
Та просто тому, що глибини моря в районі Південного берега Криму зростають дуже швидко, тому навіть в 7 кілометрах можуть вже перевищувати визначені як безпечні 50 метрів в кілька разів. Наприклад, боєприпаси, що їх затоплено західніше Херсонесу покояться більш ніж в 1100 метрах від поверхні моря.
Ну і, по-третє. Виявляється, захоронення у морі боєприпасів (в т.ч. і хімічних) проводилися регулярно і після війни, аж до розпаду СРСР.
"Еще и в 80-е годы Черноморский флот топил в море боезапас, срок хранения которого закончился. Для захоронения снарядов, очевидно, тогда выбирали уже "загрязненные" химией места. Поэтому районы затопления взрывчатых веществ, указанные на картах, так часто совпадают с местами, где в сети рыбаков попадали бочки с ОВ" (http://www.ualberta.ca/~khineiko/izvestia_93_99/1126418.htm).
Нас намагаються переконати, що боєприпаси в морі топили якісь невідомі без звань та посад; що рішення приймалося в паніці відступу невідомо ким і коли. Тому і сталося так, що невідомі лейтенантики покидали діжки як і де попало. Але це не так і не випадковість вибору місць захоронення якраз підтверджує те, що і в мирний час вважалося прийнятним скидання боєприпасів саме в цих районах.
Пояснюємо: флагманський хімік Чорноморського флоту, начальник штабу флоту контр-адмірал Єлісєєв і сам командуючий флотом віце-адмірал Октябрський ідіотами не були. І райони затоплення вибирали б з урахуванням багатьох чинників: глибини, напряму течій, температури води (температура кристалізації іприту і Люізиту - від 5до 10 градусів за Цельсієм) та багато чого іншого. Не в останню чергу піклувалися про таємність та глибину захоронення, аби німці потім усе це добро не підняли. Відповідно, боєприпаси дійсно мали скидатися (і, як з розповіді пана Єлісєєва знаємо, скидалися) далеко від берега.
До цього додамо от що. Рішення де, коли і як топити хімічну зброю приймали не Октябрський з Єлісєєвим. Це не їх рівень. Рішення приймалося військовою радою Кримського фронту, якому оперативно підпорядковувався флот. При цьому воно (рішення) обов`язково узгоджувалося з Москвою, аж до особового складу підрозлілу, який цю цілком таємну (зброя масового враження все-таки) операцію проводитиме.
Отож, тепер зрозуміло чому в переважній більшості оті злощасні бочки і в радянські часи, і нині "знаходили" рибаки, які вели промисел у відкритому морі. І не на поверхі води - з дна їх піднімав трал.


Майже плагіат?
Нарешті маємо повідомити читачам, що в процесі цього невеликого розслідування нам, здається, вдалося виявити джерело, з якого наші екологи черпають оповідання про свої видатні "дослідження". Ми вже посилалися на нього, але робимо це ще раз, кому цікаво - прочитає і порівняє з "працями" пана Рубцова: http://www.ualberta.ca/~khineiko/izvestia_93_99/1126418.htm.
Стаття авторства Миколи Семена "Тайная опасность под черноморской волной" вийшла ще 5 вересня 1995 року в № 166 газети "Известия". І була та публікація зваженою, без нагнітання ситуації, але і без недооцінки небезпеки.
Окрім всього іншого в ній говорилося про те, що такі ж могильники БОВ існують в районі острова Зміїний (це недалеко від румунських берегів), і біля Чорноморського узбережжя Кавказу. От би пану Рубцову заволати несамовито: "Алярм! Зимовій олімпіаді в Сочі загрожує газова атака!" От би НТВ та "ОРТ" підхопити те волання. Але - мовчать російські телеканали, мов води у рот набрали. Аничичирк про страшну небезпеку, яка є більшою, ніж для Криму, бо:
"... районы под номерами 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10 - были расположены у кавказских берегов России и Грузии - всего в 10-30 километрах от берега на глубине, не превышающей 70-80 метров".
Ось де критично малі глибини у сполученні з близькістю до берега! Це вам не Крим, де дно круто падає вже в сотні метів від берега. Ви уловили різщницю, шановний Читачу? Біля берегів криму хімічні боєприпаси топилися на глибині не менш ніж 50 метрів, а біля Сочі – не більш ніж вісімдесят. І нічого. Та російські  й українські журналісти чомусь лише на кримські курорти з року в рік ведуть свою хімічну атаку. Про Сочі  слова в ЗМІ. Не вірите –  перевірте.
А ще ми в публікації "Известий" знайшли дуже цікаву інформацію. Пригадуєте, шановний Читачу, як таємнича харківська лабораторія виявила у воді поблизу "Ластівчаного гнізда" концентрацію мишьяку, що перевищує норму в 100 разів? А знаєте, завдяки якому унікальному приборові це вдалося зробити? За допомогою підшивки старих газет!
Милуйтеся:
"Химические анализы водорослей из Казачьей Бухты, проведенные военной лабораторией еще 15-20 лет назад, дали, как вспоминают химики ЧФ, превышение содержания мышьяка больше чем в сто раз. Старые ОВ, как известно, производились с участием этого элемента" - писали "Известия" 18 років тому.
Фокусникам від екології треба було лише замінити концентрацію мишьяку у водоростях на концентрацію у воді. Аби більш лячно було, бо, як відомо, велика кількість цього елементу у водоростях пояснюється поступовим накопиченням, що не дуже камільфо для страшилок, а от вміст у воді - саме те, що "експерт" прописав. З цим можна і до Києва їхати. За грошима на попередження катастрофи...
До речі, про гроші. Буча навколо хімічної зброї піднялася в той самий час, коли
«Рескомітет з охорони навколишнього природного середовища презентував проект державної цільової програми «Екологічно безпечний Крим», розрахованої до 2015 року. На природоохоронні заходи планується виділити 1 мільярд гривень. Однак робіт з утилізації хімічної зброї програмою не передбачено (см. ВІДЕО - інтерв'ю директора «Сіталл» Геннадія Рубцова з фрагментами, що не ввійшли в сюжет «Нового каналу») (http://abwo.biz/novosti/vlada-krimu-gnoru-zagrozu-h-m-chnogo-otru-nja-chornogo-morja.html.
І знову ми стверджуємо: це співпадіння – жодних сумнівів у шляхетності спонукань пана Рубцова та його спільників у нас немає. Домовимося: мільярд гривень окремо, а діяльність екологів – окремо.

Отож, наш висновок: купайтеся спокійно, громадяни відпочивальники. Небезпека загинути в розквіті років від хімічної зарази в Криму не більша, аніж в багатьох інших містах, і не лише України. Просто живуть в нашому світі люди, котри не проти набрати вістів на роздмухуванні проблеми, а то і на звичайних вигадках. Трохи переінакшивши газетну статтю, яку відкопали в читальному залі бібліотеки. Майже плагіат.
І коли напередодні чергового курортного сезону з телеекранів знову почнуть кичати про те, що ось-ось з тисяч бочок у воду кримських курортів ринуть зарин із зоманом, радимо згадати наше невеличке дослідження. А заразом пригадати, як те ж НТВ в 2005 році про те, як підлі "помаранчеві" хоронять у вугільних шахтах Донбасу, просто на кордоні з Ростовською областтю ядерні відходи. Навіть назви тих шахт озвучували. Бо інформаційний простір великий і ні в Москві, ні у Львові, ні нвіть у Ростові не знають те, що відомо мешканцям місцевостей, де ті шахти знаходилися: ті копальні було закрито і засипано ще за часів Хрущова.
Ми ж на завершення додамо: хімічна зброя в Чорному морі є. І, незважаючи на те, що до катастрофи ще лй як далеко; що за багато років отруйні речовини напевне розклалися на складові, вирішувати проблему треба. Але навіщо людей лякати? Спокійніше, панове "екологи", спокійніше...

P.S.  Під час написання цієї статті автором жодної гривні з того мільярду від Уряду Криму отримано не було. 

З великим хімічним привітом,
ПАВЛО  ПРАВИЙ

Немає коментарів :

Дописати коментар