Загальна кількість переглядів сторінки

понеділок, 1 серпня 2011 р.

Взорвано, уложено, сколото, черное надежное золото (В. Висоцький).

Шахтарі - мужній, сміливий, працьовитий, відвертий і прямодушний народ. До того ж - дуже довірливий. Ця характеристика для тих, хто звинувачує гірників Донбасу в тому, що вони привели до влади Януковича та його команду.
Шахтарі - раби тих, кого вони привели до влади. Вони десь це самі розуміють. В душі. Але ніколи не визнають цього на мікрофон. Бо, крім всьго, вони ще є й дуже гордими. Можливо, навіть занадто.
Шахтарі не люблять, коли їм співчувають, або розповідають про "світле майбутнє" - вони живуть днем сьогоднішнім, дуже жорсткі в своїх судженнях та оцінках і міцні в дружбі.
Ось такою, напевне, деже спрощеною характеристикою, починаємо ми реквієм на честь загиблих гірників. Земляків. Колишніх колег. Людей.
Хто не був у шахті, хто не бачив, як "обжимає" штрека, хто не чув, як тріщить лава, не тому гудити шахтаря за те, що після зміни він полюбляє розслабитися з парою пива або чаркою горілки. Тому, хто не побував на видобувному горизонті 1250 метрів не зрозуміти, наскільки яскравно світить сонце на-гора, і яке свіже повітря Донбасу після суміші сірчанки, вуглецю та сірководню.
 Та ми зараз не про шахтарський характер, в якому багато привабливого й багато - негативного. І навіть не про небезпеку, - її вистачаї й не в шахті. Ми - про аварії. Про те, хто винен і що робити. Про те, чи можна взагалі щось зробити?
Колись вже дуже давно, викладач на УКК (кожен, хто поступав на шахту, навіть на поверхневі роботи мав навчатися на цих курсах) викладач розповідав нам, молодим, про різни нещасні випадки, наголошуючи (і був правий) про те, що 90% з них стаються через порушення техніки безпеки та технології робіт. Тут-таки розповідав про випдок візиту гірників з Донбасу на шахти США по програмі обміну досвідом, ще в часи "Перебудови".
Що найбільше вразило наших? По-перше, нечувано гарні за радянськими (і сучасними українськими) мірками умови праці "пригнобленого буржуїнами" шахтаського племені. По-друге - порівняно низькі норми виробітки. Наші ГРОЗи (в народі - забійники), які приїхали в Штати, як годиться, з особистими знаряддями праці - сокирами та "лучковками" (це такі пилки по дереву) легко пербивали місцевих колег вдвічі. Докі їм не пояснили, що так працювати не годиться.
Пояснювали з двох боків - від самих шахтарів - якийсь діяч із профспілки і від адміністрації - хтось із майстрів. Кожна із сторін мала свої мотиви, але в головному вони сходилися: перевиконувати норму  "ніззя". З точки зору профспілки - зрозуміло: раз перевиконали, другий, - а потім дивишся, і норму підвищили. Але чому проти перевиконання була адміністрація, тобто, фактично власники копальні? Адже, здавалося б, чим більше, тим краще?
Нашим хлопця пояснили: норми наково розроблені і підтверджені багаторічним досвідом. Без порушень техніки безпеки та технології виробничого процесу перевиконати їх практично неможливо. Порушення ж тягне за собою небезпекеу аварійності, травматизму, а то й аварій із фатальними наслідками. Власники можуть просто розоритися на багатомільйонних виплатах постраждалим, родинам жертв і (увага !) державі та профспілкам різного роду відшкодувань та штрафних санкцій.
Тому в американських шахтах відповідно нещадно штрафують робітників за найменше порушення техніки безпеки. Не дай Бог забійнику чи прохіднику працювати, скажімо, без респіратора. Чи без роби, в одніх трусах та чоботах, як у нас. Не дай Бог не закріпити за собою виробітку. Не дай Бог не дотягти рукав провітрювання, ну і т.д.
Що робиться у нас? Перше і головне. Гірникам платять відповідно до кількості видобутого вугялля й пройдених метрів. І лише так. Здавалося б, в цьому нічого поганого немає, навпаки. Але з іншого боку, адміністрація шахти знімає з себе будь-яку відповідальність за недовиконання бригадами виробничих норм. Незважаючи на форс-мажорні обставини.
Як це виглядає на практиці. Ось бригада прохідників. Вона має пройти за зміну, припустимо, 4 метри штрека. За це бригада відповідно отримує обумовлені тарифними ставками кошти. Якщо немає метрів - немає коштів. Немає зарплати. Тепер - увага! Адміністрація не несе відповідальності за те, що норми не виконані з причин, які від гірників не залежать, а залежать, прямо скажімо, від адміністрації. Ось в штреку "відпалили" (тобто, провели вибухові роботи), треба видаляти породу й кріпити. Але немає затяжок (елементів кріплення). Не підвезли вчасно.  А може, тих затяжок взагалі й на складі немає. Невже прохідник винен в тому? Ні, не винен. Але працювати він не може. У нього - два виходи. Перший: сидіти й чекати поки ті затяжки привезуть, але залишитьсь без зарплати. Це прокляті "буржуїни" в США чи Німеччині платять гірнику, якщо роботи зупинено не з його вини. У нас теж платять. Але не завжди і... дуже багато. Другий: працювати далі, без належного кріплення, сподіваючись, що обіцяне от-от надійде. Зрештою, 3-4 метри штрека можна пройти й без належного кріплення (поки що), зважаючи на міцність крівлі. Майстри, як правило, заплющують на порушення очі, бо вони також зацікавлені у виконанні певного об`єму робіт.
Спитають: невже інженери з ТБ не волають, невже не штрафують? Все буває. І волають, і штрафують, але... не дуже. Бо адміністрації й власникам копальні також до зарізу треба видобуток. Видобуток за будь-яку ціну. Бо то - гроші. І гроші немаленькі.
Всі йдуть на ризик. Шахтар ризикує життям і здоров`ям заради зарплатні, аби прогодувати родину, відкласти щось на "чорний день" та заплатити за навчання сина в університеті (коледжі), аби той мав змогу уникнути перспективи провести більшу частину життя в шахті. Адміністрація ризикує перспективою опинитися за гратами, бо відповідальна перед власником копальні (а якщо шахта державна - то перед Урядом, бо його також не цікавлять "дрібниці", йому зростання ВВП давай) за кількість тон вугілля. Власники... В гіршому випадку кинуть родинам загиблих по 10 тисяч доларів (в гривнях по курсу), та й по тому.
Добре, змушують шахтарів працювати в нелюських умовах. Добре, ввімкнули потогонну систему. Добре, не доплачують іх половину того, що рально шахтар заробляє. Так хоча б дали йому можливість вибирати місце роботи! Кілька років тому в луганський зокрема пресі пройшов сенсаційний матеріал про те, що на низці вугільних об`єднань області встановлено ледь не рабство! Невдоволений умовами праці шахтар може звільнитися з однієї шахти, а от щоб влаштуватися на сусідню - треба принести від керівництва з попереднього місця роботи листа, що воно не заперечує! Як це назвати? Вугільні "генерали" (так на шахтарському сленгу називають генеральних директорів об`єднань) називають це запобіжними заходами проти великої плинності кадрів, мовляв, шахтарі кочують з шахти на шахту в пошуках кращих умов роботи й вищої зарплатні, тож ми вирішили таким чином боротися - нехай працютть там де треба, за зарплату, яку ми їх поклали!
"Генерали" люблять розповідати про те, як вони люблять шахтарів. Навіть на свята (і на виборах, що теж важливо!) вмикають пісні про те, як "вийшов в степ донецький... на роботу славну... на справи хороші... хлопець молодий". Але себе ті "генерали" все ж люблять трохи більше, ніж всіх забійників та прохідників разом узятих. 
А на виході? На виході Україна посідає друге місце в світі (після Китаю) за кількістю загиблих та травмованих гірників на кожен мільйон тон видобутого вугілля. І ситуація не покращується. Незважаючи на те, що після кожної резонансної аварії газетні шпальти рясніють публікаціями із заголовками типу "Криваве вугілля"; на солідні комісії, що складаються із солідних пик та черев. На крокодилячі сльози прем`єрів та президентів.
Хтось, може, пам`ятає страшну катастрофу років чотири тому на шахті "Краснолиманська" і сльози на очицях тодішнього Першого міністра В.Ф.Януковича, мовляв, яких прекрасних людей втратили? А висновки комісії хтось памятає? А якісь глобальні реформи після тих висновків? Так і висновки ті були дуже підсолодженими, а то й висосаними з пальця.
Ось, наприклад про "Краснолиманську" (мовою оригіналу):
"Причиной аварии и группового несчастного случая на шахте Краснолиманская Донецкой области 9 мая 2007 года, в результате чего пострадали горняки, стал взрыв метано-воздушной смеси в газоотсасывающем трубопроводе ВМЦГ-7".
Просто і ясно. Майже для всіх. Але що насправді ховається за ціми фразами? Рятувальники, які працювали в тій шахті в приватиних розмовах відверті: головна причина - порушення технології робіт. У виробітки в процесі видобутку вугілля постійно вивільняється метан, який утримується в мікротрішинах та кавернах вугільного пласту. Часто вентиляція не встигає видаляти увесь метан, і тоді за правиласми треба зупиняти вугільний комбайн і чекати, коли кількість метану не знизиться до норми. Але час - це гроші! Тому - датчики кількості метану - вимкнут! Комбайну - працювати! Вугілля - на-гора! Так і сталося...
Звичайно, можна знайти "крайніх" з числа керівників шахти. І вони дійсно будуть винні за всіма статтями. Але, на нашу думку, перш за все винна сама система, за якої керівники всіх рівнів несуть відповідальність перш за все за невиконання плану (знову той план!), а вже в другу, третю (четверту) чергу - за порушення ТБ та ін.
На тій же "Краснолиманській" аварія сталася 9 травня. Деь "підвищеної добичі", який у нас полюбляють оголошувати на свята?
Аварія на шахті ім. Бажанова в м. Макіівка. Важко собі уявити, яка з причин, окрім заряду вибухівки у півтони змусить завалитися копер головного ствола! Але - сталося. Азаров може скільки завгодно говорити про халатність та недбалість керівництва. І це буде правда. Але - не вся. Ні сіло, ні впало копер не падає. Для цього є передумови. Шахта рідко коли б`є зненацька, - зазавичай попереджає. Тут теж було: бачили сюжет на ТБ, коли один з гірників розповідав по свіжих слідах, що стан споруди й під`йомника був такий, що ремонтники відмовлялися лізти у ствол на ремонтні роботи?
Чому не зупинили роботу шахти? Бо за зрив плану директора по голівці не погладять ні Азаров (треба ВВП піднімати), якщо вона державна, ні власник (сину на "Порше" гроші потрібні), якщо приватна. Пропрацював копер ще один день? дасть Бог, і наступний день встоїть...
Аварія на Суходольсіькій-Східній"... Там теж в причинах розберуться. І винних призначать. А чи згадає хтось, що виробітки цієї шахти вже горіли місяць тому? І що була комісія. І що висновки були? Та висновки залишилися в теці, а порушення виробничого процесу - в шахті.
 Директорів шахт навіть посадять. Можливо. А чи посадять власника компанії "Метінвест" Р.Ахметова, що є власником копальні. Чи посадять міністра палива та енергетики Бойка, який за своїми функціональними обов`язками особисто відповідальний за стан безпеки на вугільних підприємствах?
Чомусь здається, що все обійдеться в 10 тисяч доларів. У гривнях. По курсу.

Немає коментарів :

Дописати коментар