Загальна кількість переглядів сторінки

вівторок, 11 червня 2013 р.

В день 11 червня...

      Цей день в історії є дуже цікавим і повчальним. В історії України - тим більше. Пропонуємо поглянути на деякі події, що сталися у світі 11 червня і, можливо, зробити якісь висновки.




      
      1184 рік до н.є. - об`єднане військо грецьких міст-держав під проводом після 30-річної облоги нарешті взяло величне місто стародавнього світу - Трою.
      Більшість пересічних українців щось таки чули про ці події. Про царицю Олену, дружину царя Менелая, яку викрав Паріс, і через що, власне, почалася та війна; про крилатий вислів "Троянський кінь", що став синонімом вйськової хитрості й водночас - підступності, про Одісея (за відомостями, що є в "Одісеї", американські астрономи й вирахували, що Одісей повернувся до свого володіння на острові Ітака саме 11 червня 1184 р. до н.е.) і, звісно ж, про великих героїв Гектора та Ахіла (Ахілеса).
      Значно менше людей знають, що Ахілес був предком... українців.
      Існує багато варіантів походження Ахіла. Найрозповсюдженішою легендою є та, за якою він є сином царя Пелея та богині Фетіди. Однак в інших джерелах його називають... скіфом і навітиь кіммерійцем. Він мав нехарактерну для греків зовнішність - високий зріст, потужну тілобудову, блакитні очі. У війську Агамемнона він є чужеземцем з міста Мірмікон, що прибув воювати проти однокровних братів (троянці - багатонаціональний народ, серед яких були й кімеріі). Ахіл і був вождем мірмідонян - ахейського племені, що походить з Північного Причорномор`я. Саме місто Мірмікон розташовувалося на сучасному Керченському півострові.
       Звернемо увагу на поховальний обряд Патрокла - кращого друга Ахіла:
       "... сожжение тела на костре, а затем возведение над прахом убитого огромного кургана, характеризует Ахилла как выходца из южнорусских областей: курганы строили и киммерийцы, и скифы, и русы дохристианской поры" (http://skifus.ru/semire4ie/186-akhill-byl-ne-skifom-a-kimmerijtsem.html).
       Відомо, що Ахіл загинув від поранення стрілою у п`яту. За загальноприйнятою версією, був похований на березі Гелеспонту (пролив Дарданели), однак в "Ефіопіді" говориться по те, що Фетіда воскресила Ахіла і перенесла його просто з поховального багаття на острів Левка (сучасний острів Зміїний), де він продовжував жити ще довгий час.
      В давньогрецькій літературі Ахіл іменувався "тим, хто царює над Скіфами". Відомо також, що в Криму існувало святилище Ахіла, яке було місцем вклоніння місцевих греків. Найбільше святилище, присвячене герою, розташовувалося на острові Левка.
       Історія про повернення Ахіла на Батьківщину до українського Степу (або острова біля гирла Дніпра) так і залишилася б легендою, так само, як він сам - міфічною людиною, якби не знахідка українськими археологами у 2010 році... могили Ахіла поблизу міста Нікополь.
      Знахідка "виплила" випадково, під час будівельних робіт. Ахеологи, яких викликали на місце події, знайшли залишки воїна скіфського періоду із наконечником стріли, що застрягла... у кістках п`яти.
      Ця знахідка могла б бути однією з найбільших сенсацій в археологічній та історичній науках, але... Але досі жодної реакції світової наукової спільноти на неї не виникло. Цікаво, чи не тому, що в разі прийняття нових фактів, впадуть практично всі концепції виникнення й розвитку стародавніх суспільств, які зараз панують в історіографії? Не дуже хочеться, напевне, вченій братії повертатися обличчям до українського Степу.
      Детальніше про сенсаційну знахідку сожна прочитати тут:
http://blog.i.ua/user/842602/424018/

      1842 рік - вийшло перше видання роману Миколии Гоголя "Мертві душі".
      Книгу було надрковано в типографії Московського університету після затвердження цензором Іваном Снігірьовим. Але ще до видання про "Мертві душі" гомоніло все літературне товариство і аристократичні кола Москви й Петербургу. Книга ця зробила Миколу Васильовича Гоголя безсмертним, але разом із тим і принесла багато нещастя. Відомо, що психічна хвороба вразила письменника саме під час написання другого тому "Мертвих душ", що призвело до знищення рукопису. Третій том так і не було написано...
      Цікаво, що М.В. Гоголя в Росії вважають російським письменником, в Украні - українським. Сам він ніколи не приховував своє українське походження і навіть пишався цим.
    На жаль, реалії Російської імперії для поневолених народів були такими, що кращі їх представники, аби видати свої твори, мали писати російською. Так було не лише з Гоголем - так було навіть і з Шевченко.
     Чи мають право "брати-росіяни" називати Гоголя "своїм" лише тому, що він писав російською? Наразі в довідковій літературі він пишеться як "російський письменник і драматург українського походження". Думки щодо цього є різні. На наш погляд, коректніше було б визначати Гоголя так, як визнає себе сучасний письменник Андрій Курков: "Я не російський письменник, я - український російськомовний письменник".
      Втім, навряд чи хтось із росіян сер`йозно сперечатиметься, що "Вечори на хуторі біля Диканьки", "Мирогород" ніхто, крім українця написати не зміг би...


      1937 рік - у ніч на 12 червня було розстрілян М.М. Тухачевський, І. Е. Якір, І.П. Уборевич, В.М. Примаков та інші фігуранти т.з. "Справи Тухачевського". Вважається, що ці страти дали початок переслідування командирів РККА 1937-1938 рр., за якими було репресовано від 25 (І. Дойчер) до 50 (Г. Куманьов) офіцерів.
      Радянська пропаганда масові репресії серед кормандного складу армії вважала чи не головною причиною поразок Червоної Армії в 1941-1942 роках у війні з Рейхом. Однак низка дослідників вважає, що насправді Сталін позбавився якраз найбільш одіозних особистостей, котрі не відповідали займаним посадам через вкрай низький професійний рівень. Існує і версія, згідно якої група вищих командирів РККА дійсно готувала заколот проти Сталіна.
      Загалом 1937 рік став своєрідним орієнтиром, символом сталінських репресій, хоча у цей період вони торкнулися переважно партійних функціонерів, чиновництва, співробітників НКВС, тощо. Багато хто з них у свою чергу були причетні до нелюдського поводження з селянством та робітниками. Зокрема відомо, що Тухачевський в першу чергу прославився не подвигами на війні, а - придушенням повстання на Тамбовщині, коли він, здається вперше у світовій практиці, застосував режим окупації проти власного народу з узяттям заручників, масовомим розстрілами та навіть використанням отруйних газів. Якір, котрий до 1937 року був командувачем Українського військового округу є одним з відповідальних за організацію Голодомору та придушення спротиву населення України політиці колективізації.
      Оскільки і за часів т.з. "Перебудови", і в пізніший період за репресіями 1937-1938 року проти представників правлячої партії воліти ховати інші злочини комуністів, нагадуємо, що в Україні цей період також відомий за терміном "Розстріляне відродження".
      Отож ми, замість катів, що отримали заслужену Божу кару, згадаємо тих, кого й досі намагаються "сховати у пітьмі років". 3 листопада 1937 року за обвинуваченням в "українському буржуазному націоалізмі" було розстріляно понад 100 осіб - цвіт української інтелігенці.
       Вічна пам`ять: 
     Лесь Курбас, Микола Куліш, Матвій Яворський, Володимир Чеховський, Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий та інші.

        






Немає коментарів :

Дописати коментар