Конституція, ярлики на бороди та вивіска бідного китайця.

Початок березня ознаменувався кількома цікавими й резонансними подіями, від замовних убивств, що стають вже звичними до не менш звичного рейдерства, придбання черговим міністром чергового «Майбаху» та чергового свідчення геніальності нашого Президента, що він її виявляє під час публічних виступів.

Але цього разу відзначилася не влада. Височенний рівень інтелекту, моральності та готовності виконувати закони виявила українська опозиція. Та, що ОО. Ці дві літери, які зазвичай розміщують на дверях кімнат певного призначення, останнім часом довели, що, неписаний закон, про який співав ще капітан Врунгель у відомому мультику: «Як ви корабель назвете, так він і попливе», тому й називається законом, що обов`язково виконується.

В перший день першого місяця весни ЗМІ повідомили радісну звістку: відтепер в славному місті Луцьку підприємства та організації штрафуватимуть, якщо виявиться, що вивіски над входом до їхніх пенатів виконано не українською мовою.

Початкова реакція була стриманою і веселою. Відсміявшись, я поліз у Інтернет, аби переконатися, що мої припущення виявилися вірними і рішення Луцької міськради прийнято більшістю депутатів-«свободівців», котрі, як відомо, в більшості своїй інтелектом не вражають, але зате вирізняються креатином думки в напрямку непересічного піару.

Яке ж було моє здивування, коли з`ясувалося, що те дивне з точки зору здорового глузду рішення прийнято не веселими хлопцями з соціал-націоналістичної партії захисників українців від світової москальсько-жидівської змови, а… інтелігентними і інтелектуальними особами з поважних і статечних «поміркованих» партій.

Ще 26 червня 2012 року Луцька міська рада більшістю голосів затвердила документ, в котрому, зокрема, містяться грізні, красиві й патріотичні слова:

«З метою сприяння всебічному розвитку і функціонуванню державної української мови у місті Луцьку… суб'єкти господарювання повинні забезпечити наявність вивісок українською мовою на підпорядкованих об'єктах…» (http://www.pravda.com.ua/news/2013/03/1/6984681/).

Ми навіть не будемо дошукуватися результатів поіменного голосування, оскільки і так ясно, що цю дурницю радикали із «Свободи» втнути самостійно ніяк не змогли б, оскільки їх в Луцькій міськраді нараховується 7 (з п’ятдесяти). Як кажуть в народі – пупи б порозв’язувалися.

Якщо додати до тієї «чудової сімки» т.з. «позафракційних», яких налічується аж 8 поважних осіб, якщо навіть припустити неможливе і вони всі поголовно «торкнулися» і влилися в стрункі лави радикальних «захисників українців», то і тоді потуга виходить не такою вже й великою, навіть для того, аби здійняти хоча б слабеньку хвилю. Не кажучи вже про шторм. Тож ясно, що без панів з БЮТ, яких у міськраді налічується аж 21 (без трьох – кваліфікована більшість) не обійшлося. В резерві маємо якраз трьох депутатів від «Фронту змін», двох від «Нашої України» (не входить до ОО), та, як контрольний постріл – одного обранця з Європейської партії.

Що ж вчудили ці достойники? Повторимося: фрази в документі красиві, як тільки може бути красивим офіційний папірець, що його породили чиновники із чимось іншим замість голів. Постанова фактично забороняє вживання в якості рекламних та офіційних вивісок, стріт-бордів та іншої візуальної реклами жодну мову, крім української.

Хтось скаже: це ж гарно! Давно пора! Українську мову треба захищати! Дайош поширення досвіду Луцька на всю територію України!

На це ми зауважимо скромно: панове, забороною і обмеженням прав інших мов українську захищати не можна! Не чесно це! І, якщо розібратися, не законно. Бо стаття 10 Конституції України говорить прямо й недвозначно:

«В  Україні  гарантується  вільний  розвиток,  використання  і захист російської, інших мов національних меншин України».

Розумні люди розвиткові української мови спряють, а не забороняють діяльність інших мов. Розумні люди розуміють, що будь-які заборони, будь-яка дискримінація має наслідком міжнаціональні та соціальні напруження. Розумні люди... Де ви?

Ясно, що депутати, приймаючи злочинну постанову (а порушення Основного закону є таким самим злочином, як порушення закону кримінального), менш за все переймалися станом функціонування на території Луцька китайської, хінді або менгрельської – рішення світочей української демократії, звичайно, мало вдарити по російській мові.

В принципі, якщо поглянути на дату прийняття постанови, то не залишається сумнівів, що її було зварганено як «наша відповідь Чемберлену», тобто – на «парад постанов» щодо вільного використання російської мови як другої офіційної в низці східних областей.

Проте народні обранці не врахували, або не захотіли врахувати, що трикляті рішення Луганської, Донецької, та інших обласних рад дозволяли використання російської, тоді як постанова Луцької міськради носить характер заборони. Як кажуть, відчуйте різницю.

Залишається лише пожаліти невідомого мені китайського дядька, який ризикнув відкрити в Луцьку ресторан і котрий тепер зобов`язаний замість ієрогліфів на вивісці писати українською щось на кшталт «РЕСТОРАЦІЯ ДЯДЕЧКА ХУАН ХУЯ». Просто поруч з червоним або золотистим драконом чи білим лотосом.

Хотілося б також побачити, як луцькі депутати-розумники будуть змушувати замінити назву автомагазину «Honda» на українську. Як в суді доводитимуть, що вивіска-логотип, яка відома всьому світові, саме в Луцьку – не є законною. Так само, як мережа салонів Konica, Kodak, McDonalds, тощо…

До речі, адміністрацію мережі автозаправних комплексів «WOG» також чекає приємний сюрприз. Не знаю, як там розшифровується ця абревіатура, але в Луцьку, очевидно, з прийняттям сумнозвісної постанови, потрібно буде вводити її український варіант.

Втім, про це депутати подбали.

«У разі розміщення на вивісці зображення знаку для товарів і послуг іншою мовою, суб’єктові господарювання необхідно надати в управління розвитку підприємництва і реклами міської ради підтверджувальні документи(копію свідоцтва на знак для товарів і послуг або копію патенту на промисловий зразок)», - говориться в документі» (http://www.ukrgazeta.com/ua/41609/).

http://point.autoua.net/tochki/601-lutsk-ekspo/

Відтепер подібні торгівельні заклади Луцька повинні

мати спеціальні дозволи на вокристання у назві

"не українських" слів

http://navolyni.com/projekt.php?projekt=zolotiy-drakon&g=91617&m=2

А ось подібні заклади, які не захищені корпоративним

правом, змушені будуть перейти на українську, аби

вберегти мешканців Луцька від тлетворного

впливу китайської мови...

Робіть зі мною що хочете, але в процесі читання цієї маячні у мене одразу виник образ шаленого Петра І, його заборона носити бороди, та «височайшєє соізволєніє» - як виключення – все ж мати рослинність на пиці. Такий щасливець мав носити з собою спеціальний дозвіл – ярлик. Правда, це привело до того, що той, хто хотів, продовжував носити улюблену бороду – придбавши ярлика за певну суму. Чомусь виникає підозра що й тут власники всіх «не українських» вивісок обзаведуться документом, що це насправді не вивіски, а «знак послуги». За відповідну, не дуже велику мзду.

Маячню, до якої апріорі призводить дурна постанова, можна продовжувати, але чи потрібно? Чи потрібно доводити, що приймалася ця постанова з політичною метою і до законності вона не має жодного стосунку. Що її з успіхом опротестує будь-який районний прокурор. Що депутати мали право водити подібну постанову лише стосовно державних та комунальних установ (які і так мають українські вивіски навіть в Луганську та Донецьку, незважаючи на засилля тут «данецкіх бєспрєдєльщіков»), і мають отримати в пику за намагання втрутитися в приватний бізнес.

Нікого з цих «патріотів» не хвилює дійсний стан речей з українською культурою – їм би показати електорату, які вони класні. І бажано ще зробити так, аби цей самий електорат не замислився над тим, чи стануть продавці під зміненими вивісками ввічливими та привітними до покупців, і чи припинять спілкуватися за допомогою руського мату заправниці на АЗС під красивими українськими літерами. 

Очевидно, що нинішні опозиціонери нічим не відрізняються від своїх політичних противників, ані в готовності дотримуватися законів, ані в моральності. Якщо не можна, але дуже хочеться, то – можна. Головне – треба. А якщо треба, то закони та Конституція мають посторонитися. А що, «донецьким» можна крутити законодавством, мов циган сонцем, а нам зась? Не правильно це!

А виправдання знайдеться завжди. Завжди можна сказати сакраментальне: а що їм можна порушувати закон, а нам – зась? Завжди можна з надривом, гупаючи себе кулаком у вишиванку, кричати про «захист Неньки», про патріотизм та про воріженьків, які оточили «воїнів світла». І забороняти, забороняти, забороняти…

Поле тут – не пахане. Можна заборонити письменникам писати не українською мовою. Можна штрафувати за розмову не українською, спочатку – в держустановах, потім – в публічних місцях, а згодом – всюди. Можна озброїти зубилами добрих молодців і відправити на вулицю сколювати не українські логотипи з автомобілів…

Прикметно, що коли шоковане товариство тихо поцікавилося, чи можна не українські вивіски дублювати українською мовою. На це логічне запитання

«…в міськадміністрації Луцька не відповіли» (http://www.novostimira.com.ua/novyny_46705.html).

Тобто, за майже півроку, які пройшли з моменту підписання цього потужного документу міським головою Луцька, чиновники не сподобилися знайти відповіді на елементарні питання громади.

А навіщо?

P.S. Якось написав в блозі, чому не голосував за політичну силу, яку репрезентовано знаком «ОО» (http://polis-luga.blogspot.com/2012/12/blog-post_12.html).

Тепер маю великий сумнів, чи голосувати за кандидата в Президенти, якого запропонують політики, які так сміливо топчуть конституцію і захищають своє шляхом заборони чужого…

З великим опозиційним привітом,  ПАВЛО  ПРАВИЙ