В офіційній системі радянської пропаганди цей подвиг був одним з найбільших
наріжних каменів, на якій трималося виховання «людини нової формації». На честь
героя називали піонерські дружини й сквери, школи й кораблі, вулиці й військові
частини. Йому встановлювали пам`ятники й цілі меморіальні комплекси.
В той самий час серед народу ходили якісь дивні чутки і власні легенди, які
суперечили офіціозу. Ні, народ начебто вірив в безсмертний подвиг, просто
якось… Навіть у народний фольклор Олександр Матросов потрапив – через відомий усім анекдот, який
знали й старий і молодий.
Анекдоти ж в СРСР просто так не народжуються. Вони постають там, де
відчувається фальш та брехня. Їх складають в першу чергу про тих, кого цілком
справедливо можна назвати «картонними героями».
