День
незалежності України. Свято з присмаком гіркоти. Мов соняшниковий мед. Свято,
яке багато хто з українців стидається святкувати. День, за який нам трохи
ніяково.
Не таким ми
хотіли б бачити це свято - хтось обов`язково згадає і те, що Україна посідає одне
з останніх місць у світі з рівнем корупції десь між Зімбабве і Папуа - Новою
Гвінеєю; хтось говоритиме про відсутність справедливості в судах; хтось зверне
увагу на найнижчі у Європі пенсії та зарплати.
Все це правда.
Але правда також і в тому, що країну свою, свою землю люблять не «за щось». Її
люблять просто тому, що вона є. Як люблять батьків не за те, що вони дарують
цукерки і сотої телефони; як люблять дітей – навіть хворих і не красивих.
Якось в потязі
одна жіночка сказала: я люблю свою країну і хотіла би пишатися нею, але не знаю
за що.
А я – знаю.
Україна – це не лише Андрій Шевченко, брати Клички і Чорнобиль; Україна це не
лише борщ і вареники. Україна – це земля і народ, які були і є найкращими.
Просто ми не знаємо, чомусь навіть не прагнемо цікавитися нашою історією, а
якщо і поринаємо туди, в глиб віків, то в переважній більшості дістаємо звідти
сам негатив. Така вже вдача в українців – плакати і перераховувати хто нас
зобижав і гнобив. Ми досі не переступили через отой комплекс меншовартості,
який сидить в нас – звідси прагнення й зараз шукати причини наших негараздів у
ворогах, гасячи десь у підсвідомості думку, що першими нашими ворогами є ми
самі. Наша байдужість, наша егоїстичність, наша заздрість один до одного. Стару
українську мудрість «Моя хата з краю – перший ворога стрічаю» ми вивернули
навпаки і… плачемо.
Так от, шановне
товариство. Україна – найкраща країна, а Українці – найкращий народ. Ми
рятували Європу під час монголо-татарської навали у XIII
сторіччі – тілами і кров`ю захисників Києва, Чернігова, Переяслава і Львова
наші предки перепинили похід Чингізхана до «останнього моря». Українці
захистили Європу від турецького натиску, під Хотином і Віднем власною звитягою
прикривши міста Німеччини, Чехії, Франції від переможної ходи яничарських
полків. Українці ламали хребет гітлерівські Німеччині – страшною ціною.
А ще українці
внесли непересічну долю у світову культуру й науку.
Хто винайшов
рентгенівські промені? Гадаєте, герр Вільгем Конрад Рентген? А от і ні.
Першість належить українському вченому Івану Павловичу Пулюю. Хто винайшов
перший у світі гідролітак? Це зробив Дмитро Павлович Григорович. Українська
земля дала людству «батька» гелікоптерів Ігоря Сікорського, легендарних Сергія
Корольова, Бориса Патона, Льва
Платоновича і Володимира Львовича Семиренків, відомого на увесь світ філософа
Григорія Сковороду, видатного художника Івана Рєпіна, найкращу співачку усіх
часів і народів Соломію Крушельницьку, нобелевського лауреата мікробіолога Іллю
Мечникова і сотні, сотні інших вчених, письменників, філософів, героїв…
Навряд чи
пересічному українцеві відомо, що у найвеличнішому досягненні людства – польоті
людей на Місяць блискучий внесок належить одному з основоположників світової
космонавтики, колишньому офіцеру УНР Олександру Гнатовичу Шаргею (псевдо – Юрій
Васильович Кондратюк). Саме він розробив найоптимальнішу траєкторію, за якою на
Місяць літали американські «Аполони». Ця траєкторія досі відома серед
космонавтів як «траса Кондратюка». На космодромі у Флориді встановлено пам`ятник тим, хто
зробив казку бувальщиною і серед них – ім`я українця.
Небагато з нас
згадають ім`я
Михайла Васильовича Остроградського. А між тим ця людина стоїть в ряду
найвеличніших математиків усіх часів і народів разом з Ейлером, Паскалєм,
Ньютоном, Ферма, Лобачевским, Декартом…
Хто чув про
Катерину Василівну Білокур? А це – одна з найгеніальніших художниць світу, про
яку сам Пікасо якось сказав: «Якби в нас була художниця такого рівня, ми
змусили б заговорити про неї увесь світ». Твори українки включено у список
найбільших світових надбань культури ХХ сторіччя.
Увесь світ досі
із захопленням говорить про найвеличнішого борця в історії – Івана Максимовича
Піддубного. Шестиразовий чемпіон світу з боротьби він досі вважається еталоном
атлета, символом сили духу й тіла, а також ґречності, чесності й благородства.
Якщо і говорити про людину, яка втілює у собі український менталітет,
український дух – то це саме Іван Максимович.
Отож, ми маємо
чим і ким пишатися. Кожен з нас може продовжити список – від Сірка до Солов`яненка і
Лобановського, від Приймаченко до Турчиної і Латиніної.
Кожен може
згадати звитяжні перемоги синів України на полях битв під Хотином і Конотопом,
Грюнвальдом і Львовом. Взяття Кафи і Дюнкерка; захист Відня і Києва; штурм
Монте Касіно і Очакова – назавжди вписав імена українських воїнів у скрижалі
найвидатніших перемог у світовій історії.
Треба просто не
забувати про це. Або – дізнатися, якщо до цього часу хтось не відає, чим славна
земля наша.
Зі святом, вас,
українці!
З повагою і
гордістю,
ПАВЛО
ПРАВИЙ
Немає коментарів :
Дописати коментар